Рівняння попиту на продукт (товар):
де X – попит на продукт;
j – індекс j-того ресурсу;
і – індекс і-того продукту;
Pі – ціна одиниці і-того продукту;
Vk,Vl,Vr – ціна одиниці фактору капіталу, праці і землі (природних ресурсів).
Рівняння пропозиції ресурсів:
На основі двох попередніх рівнянь можна вивести наступну рівність.
Логіка останньої формули полягає в тому, що сума реалізованих товарів і послуг, що є виразом сукупного попиту і дорівнює доходам є тотожною сумі вартості усіх ресурсів, витрачених на їх виробництво, що є виразом пропозиції і дорівнює витратам.
Таким чином, суть закону Вальраса полягає в тому, що у стані ринкової рівноваги сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції або ж сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам. В іншій інтерпретації його можна сформулювати таким чином: при даних n ринках, якщо n-1 ринок перебуває у стані рівноваги, то і останній ринок знаходиться у стані рівноваги, оскільки не може існувати надлишок попиту і пропозиції на товари.
Оцінюючи модель Вальраса потрібно зауважити, що ресурси в ній розглядаються як товари, що купуються і продаються, а їх оцінки є взаємозалежними.
Модель рівноваги А. Маршалла2 (1842-1924рр.) – засновника Кембриджської школи, є до певної міри альтернативною щодо підходу Вальраса. На думку Маршалла, загальна ринкова рівновага встановлюється через рівноважний обсяг пропозиції на ринках капіталів, праці і природних ресурсів. На його думку, чим більш еластичною буде пропозиція, тим стабільнішою буде ринкова ситуація.
Модель AD–AS. Макроекономічна складова економічної науки має справу з явищами, поняттями та показниками, що описують поведінку на ринку не окремих його суб’єктів, а власне всієї економічної системи. З-поміж усієї сукупності макроекономічних категорій мабуть найбільш знаковими і характеристичними є сукупний попит (Aggregate demand – AD) та сукупна пропозиція (Aggregate supply – AS). Національний обсяг суспільного виробництва та рівень цін в економічній системі в першу чергу залежать від рівня тих самих сукупного попиту та сукупної пропозиції. “Сукупний” в нашому предметному контексті означає, що показник макроекономічного формату представляється в агрегованому (укрупненому, узагальненому) вигляді. Цілісна ж модель взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції (т.з. модель AD–AS) застосовується для дослідження, пояснення та прогнозування таких важливих явищ, як інфляція, безробіття; оцінки впливу на економіку різноманітних факторів; планування та координації заходів економічної політики в короткостроковому і довгостроковому періодах.
В цьому випадку сукупний попит у національній економіці є сумою індивідуальних попитів на всі товари, роботи та послуги, що продукує суспільство при даному рівні цін. Водночас, сукупний попит не є простою арифметичною сумою індивідуальних попитів усіх суб’єктів національного ринку. Він (AD) є доволі самостійним макроекономічним явищем, що живе і проявляється за окремими і властивими лише йому законами та принципами. Сукупний попит є фактично консолідованою формою прояву суспільних потреб за умов товарно-грошових відносин. Його ще називають запланованими витратами усіх макроекономічних суб’єктів ринку. Головними “гравцями” на ринку є: держава, фірми, домашні господарства та закордон.
Усі чинники, що формують динамічну величину сукупного попиту, зазвичай, поділяють на цінові та нецінові. Графічно сукупний попит зображається кривою AD (див. рис.18.10).
Крива сукупного попиту має від’ємний нахил і моделює залежність обсягів товарів та послуг, що планується до закупівлі та відповідним рівнем цін на них.
Рис. 18.10. Крива сукупного попиту (AD)
Сукупна пропозиція (Aggregate supply – AS) визначається загальною кількістю товарів, робіт та послуг, яка може бути вироблена та запропонована фірмами на ринку протягом року за певного рівня цін при умові, що інші чинники залишаються сталими.
Графічно сукупна пропозиція представляється у формі кривої, кожна точка якої репрезентує парну залежність між рівнем цін в економіці та обсягом національного виробництва (див. рис. 18.11). Зростання загального рівня цін в економічній системі спонукає учасників ринку виробляти і пропонувати більший обсяг товарів, робіт та послуг. Падіння ж ціни призводить до зменшення обсягів виробництва та пропозиції відповідно. Тож між обсягами суспільного виробництва, що набувають форми сукупної пропозиції, та рівнем цін існує пряма залежність. Крива сукупної пропозиції має додатній кут нахилу.
P
Рис. 18.11. Крива сукупної пропозиції (AS)
Як і у випадку із сукупним попитом, сукупна пропозиція формується за рахунок двох домінуючих груп чинників: цінових і нецінових.
Взаємодія та взаємний зв’язок сукупного попиту та сукупної пропозиції здійснюється через систему цін. Точка перетину кривої сукупного попиту та кривої сукупної пропозиції – це точка макроекономічної рівноваги. Саме вона визначає рівноважний рівень цін (Pe) та рівноважний реальний обсяг національного виробництва (див. рис. 18.12).
Рис. 18.12. Механізм взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції