Глава 18. НЕСТАБІЛЬНІСТЬ І РІВНОВАГА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

•Загальні уявлення про рівновагу національної економіки та її нестабільність. •Макроекономічна нестабільність і циклічний характер економічного розвитку. •Неповна зайнятість як форма макроекономічної нестабільності. •Інфляція як форма макроекономічної нестабільності. •Взаємозв’язок безробіття та інфляції. •Загальні уявлення про моделювання макроекономічної рівноваги. •Модель макроекономічної рівноваги Дж.М. Кейнса, її базовий та розширений варіанти.

§1. Загальні уявлення про рівновагу національної економіки та її нестабільність

Загальний стан ринкової економіки у системі вже розглянутих раніше макроекономічних показників можна оцінити за своєрідною шкалою стабільності, починаючи від економічної рівноваги і закінчуючи різними проявами нестабільності, такими як зміни в обсягах суспільного виробництва, коливання ділової активності, зміни рівня зайнятості та обсягів доходів.

Макроекономічна стабільність як одна з двох “полярних” форм стану економічної системи характеризується такими ознаками:

– стійке економічне зростання;

– стабільний рівень цін;

– повна зайнятість;

– рівновага зовнішньоекономічних зв’язків.

Економічне зростання проявляється через приріст основних макроекономічних показників, покращення ситуації на ринку праці, зростання обсягів суспільного виробництва в порівнянні з попереднім періодом. Кожна з цих макроекономічних змін сама по собі і усі вони сумарно позитивно впливають на загальний рівень життя та добробуту населення країни.

Стабільний рівень цін – це фактор соціальної та економічної стабільності загалом. Надмірне коливання цін у напрямку їх зростання призводить до зниження реального рівня доходів населення, формування елементів ажіотажного попиту та відповідної поведінки суб’єктів ринку, ускладнення системи господарських зв’язків.

Повна зайнятість характеризується максимальним рівнем відповідності між кількістю робочих місць, що пропонують працедавці та кількістю бажаючих і спроможних працювати.

Рівновага (стабільність) зовнішньоекономічних зв’язків характеризується прийнятним співвідношення загальної маси експорту та імпорту, суми платежів з-за кордону та за кордон, відсутністю великого боргового навантаження у взаєминах з іншими країнами та міжнародними фінансово-кредитними установами та інститутами.

Однак, економічна система доволі рідко буває стабільною. Більше того, стабільність економічної системи є швидше винятком, аніж правилом функціонування ринкової економіки. В надрах економічної системи суспільства доволі часто генеруються явища, що за своєю природою є нестабільними і такими, що зазнають постійних кількісних та якісних змін. Макроекономічна нестабільність характеризується зниженням темпів приросту суспільного виробництва, або навіть їх падінням до від’ємного значення; зростанням рівня безробіття; інтенсивним коливанням курсу національної валюти; зростанням загального рівня цін на товари, роботи та послуги.

Загальне зіставлення макроекономічних ознак стабільної та нестабільної економічних систем наведено на рис. 18.1.

Тож перед економічною наукою та державним менеджментом у сфері економіки постає і постійно актуалізується у різних форматах питання відновлення та пошуку макроекономічної стабільності, подолання негативних і асоціальних проявів ринку, “лікування” таких його “больових точок”, як інфляція, зменшення реальних доходів, майнове розшарування суспільства, зростання безробіття та посилення соціальної напруги в суспільстві.

Традиційно проблему макроекономічної нестабільності в економічній науці досліджують через призму її основних функціональних складових:

– економічна циклічність;

– інфляція;

– безробіття;

– нерівновага у зовнішньоекономічній діяльності.

Рис. 18.1. Порівняльна характеристика макроекономічної стабільності та нестабільності

Питання макроекономічної стабільності (нестабільності) тісно пов’язані з характером відтворювальних процесів, що мають місце в економіці. Цілком очевидно, що для того, щоб людство могло повноцінно жити, розвиватися та задовольняти усі свої матеріальні та духовні запити, воно змушене постійно, безперервно продукувати різні життєві блага. Постійне повторення процесу суспільного виробництва називається його відтворенням. При цьому виробництво розглядається не як одноразовий акт, а як постійний і повторюваний процес. Однак, процес суспільного відтворення включає не лише виробництво. Адже вироблений на підприємстві продукт споживається не одразу. Саме тому суспільне відтворення включає, окрім виробництва, ще й розподіл, обмін і споживання. Безперервність суспільного виробництва вимагає постійної наявності як виробничих факторів, так і певних виробничих умов.

Якщо проаналізувати процес суспільного відтворення з суто технологічної точки зору, то не важко зрозуміти, що він відбувається з дотриманням певних пропорцій між усіма складовими його частинами. Таке “технологічне” тлумачення пропорційності суспільного відтворення характерне для мікроекономічного рівня. На макрорівні аналізу підлягає уся структура та інфраструктура економічної системи та її елементів у вартісній та натурально-речовій формах.

Отже, під пропорційністю розуміють кількісне співвідношення між елементами суспільного виробництва та частинами суспільного продукту чи національного доходу.

Теоретична економіка розглядає три основні типи відтворення: розширене, просте і звужене.

Розширене відтворення забезпечується позитивною макроекономічною динамікою (економічним зростанням) і характеризується нарощуванням сумарних макроекономічних результатів (виробництва, реалізації, споживання і т. ін.).

Просте відтворення є стагнаційним, застійним відтворенням. За такого типу відтворення макроекономічні результати не зростають і не зменшуються, залишаються приблизно незмінними.

Звужене відтворення має місце за негативної (спадної) макроекономічної динаміки. Цей тип відтворення є найменш бажаним і соціально негативним, бо він супроводжується зменшенням обсягів суспільного виробництва і, відповідно, споживання.

Проблема пропорційності суспільного відтворення одержала своє теоретичне розв’язання у відповідних моделях макроекономічної рівноваги.