4. Загальна структура діяльності викладача щодо розробки технологій навчання

Термін «технології навчання» донині відкидається деякими практичними пра­цівниками сфери освіти. Для характерис­тики процесу навчання вони застосовують інші номінації, такі як методи і засоби на­вчання, методика навчання та ін.

Методи навчання тлумачаться як способи взаємопов'язаної діяль­ності викладача й учня, спрямовані на вирішення комплексних завдань навчального процесу. Методи, як правило, розглядаються в тісному зв'язку із засобами навчання, які розуміють не тільки як навчальні мате­ріали, наочні демонстраційні пристрої, технічні засоби навчання, але і як все те, що сприяє досягненню мети діяльності. Методика при цьому розглядається як система науково обґрунтованих методів, правил і при­йомів навчання.

У разі традиційного опису методик навчання в сучасній педагогічній літературі, як правило, використовуються такі категорії педагогіки, що не дають чіткого уявлення стосовно діяльності викладача й учнів на уроці

Така схема реалізується в методичних розробках до уроку й у так званих планах уроків, у яких, як правило, указуються:

• тема;

• мета (передати знання з певної частини навчального матеріалу й сформувати вміння застосовувати їх на практиці);

• зміст: перелік досліджуваних понять, план викладу, текст, опо­рний конспект;

• найменування використовуваних методів: лекція, бесіда, розпо­відь тощо;

• засоби: плакати, кінофільми, картки із завданнями тощо;

• тип проведеного уроку з його структурою: комбінований, що включає активізацію мотивації, виклад нового матеріалу, закріплення і контроль.

Такий опис методики навчання є формальним і, по суті, марним, тому що за написаним не можна уявити собі сам урок, виявити окремі його характеристики, а також провести схожий урок іншим викладачем. Треба насамперед виходити з того, що методика має на меті оптимально побудувати навчальний процес, що дозволило б засвоїти зміст навчання. Цю вимогу можна реалізувати тільки шляхом представлення наявного досвіду навчання з метою його реалізації в різних умовах роботи на­вчальних закладів.

На жаль, представлені характеристики процесу навчання обмеж­уються тільки описом методів викладання і не містять опису способу діяльності, її предмета та мети.

Крім того, слід зазначити, що подібні описи методики навчання, як правило, поширені в шкільній педагогіці, яка багато в чому за своїми ціля­ми, завданнями і змістом відрізняється від педагогіки професійної освіти.

С

Особливості технічного підходу до навчання

учасна система професійної освіти, спрямована на навчання в першу чергу до­рослих людей, має певні особливості, які слід враховувати в процесі розроблення тех­нологій навчання. Вони пов'язані з тенденці­ями до впровадження платної освіти, а також із психологією дорослої людини, що вирішила одержати певну професію. До особливостей «психології дорослих учнів» можна віднести такі:

мотивацію навчання з боку учня, що накладає відповідальність на навчальний персонал, який мусить за короткий термін із мінімальни­ми витратами часу та засобів дати найкращий результат навчання;

зацікавленість учня у швидкості і високій якості оволодіння

професією;

• нетерпимість до зубріння, незрозумілого заучування книжкових істин, бажання бачити результати своєї діяльності з навчання.

Ці особливості вимагають такого підходу до навчання, коли на перший план висувається завдання навчити компетентного виконання професійної діяльності - уміння діяти зі знанням справи, не переванта­жуючи учня абстрактними теоріями та зайвою інформацією, яка не має виходу в практику.

Таке вирішення цієї проблеми можливе тільки з позицій техноло­гічного підходу до навчання. Мова йде не просто про одержання знань, як звикли говорити за аналогією зі шкільним навчанням, а про оволодін­ня діяльністю, тобто вміннями і навичками практичних дій (розумових, мовленнєвих, мнемічних, фізичних).

Особливістю технологічного підходу до навчання є опис технології процесу навчання не через окремі педагогічні категорії (метод, форма, засіб), а через діяльність викладача й учня у навчальному процесі, яка спрямована на досягнення запланованого результату.

Ця діяльність містить і мету, і предмет, і засоби, і процес, вона може бути описана як сукупність методів і форм організації навчального про­цесу на кожному з його етапів.

Основна мета діяльності стосовно розробки технологій навчання полягає у встановленні оптимальних, з погляду трудовитрат, способів досягнення цілей навчання, що дозволили б істотно підвищити ефектив­ність навчання. Базою цього етапу є цілі навчання, а також результати аналізу умов навчання.

Засобом здійснення діяльності для вибору способів навчання є ди­дактичне знання. У разі такого підходу до навчання предметом діяльності викладача звичайно є учень, на якого потрібно впливати для того, щоб сформувати в нього досвід професійної діяльності. Прирощення досвіду, або вміння, яких набуде учень, і стануть результатом діяльності викладача.

Продуктом діяльності під час розробки технології навчання є алго­ритм діяльності викладача й учня при її реалізації, вихідними даними для розглянутої діяльності є:

• цілі підготовки фахівця;

• цілі навчання заданої дисципліни, теми;

• результати аналізу і діагностики стану навчального процесу;

• технічних і дидактичних засобів;

• психофізіологічна характеристика учнів;

• базові знання учнів;

• розроблений зміст навчального матеріалу (плани, тексти, кон­спекти лекцій).

Результатом діяльності викладача під час розробки технологій на­вчання є опис діяльності викладача й учнів на кожному з етапів навчання за цією технологією, опис будь-якої технології, у тому числі й технології навчання, охоплює такі моменти:

• найменування теми;

• цілі навчання;

• особливості процесу навчання;

• дидактичні характеристики (методи, форми, засоби навчання);

• способи здійснення технології;

• операції та поетапний порядок їхнього виконання викладачем і учнем;

• перевірку обліку психофізіологічних особливостей сприйняття.