13.Розвиток промисловости транспорту –торгили 60-90 год.19 ст.

Одним з найважливіших показників цього процесу у першій половиш XIX ст. був подальший розвиток промисловості — збільшувалося число промислових підприємств обсяг вироблюваної ними продукції, виникали нові галу- зі виробництва. Підприємства, на яких використовувалась раця вільних найманих робітників, витісняли мануфак- тури з примусовою працею кріпосних селян. Ширше у виробництві застосовувалися машини, тобто починався промисловий переворот. Формувалися нові класи, власти- ві для нового, капіталістичного суспільства — пролетаріат і буржуазія.

Разом з тим у Росії, і в тому числі в Україні, промисловий переворот проходив значною мірою в своєрідних Промисловий переворот в Україні, як і в Росії, розпоча- вся в 30-х роках XIX ст., але мав свої особливості. В Росії промисловий переворот охопив спочатку купецьку мануфактуру, а в Україні — поміщицьку і розпочався тут з харчової галузі, яка стала широко розвиватися в 20-х роках XIX ст. Перша цукроварня в Україні була збудована у 1824 р. графом Понятовським у селі Трощині Канівсь- кого повіту на Київщині. З кінця 30-х — початку 40-х років поміщиків України охопила «цукрова гарячка» —1846 року налічувалося 229 цукроварень, що становило дві третини таких підприємств усієї Росії. У виробництві почали застосовувати машини. Перший цукровий завод був збудований 1843 року, а у 1858 році серед усіх цукроварень України 60% було парових. Про утворення національної буржуазії в Україні XIX ст. слушно говорити як про тенденцію, що виявилась, але неяк про чітко оформлений процес. Підприємці Наддніпрянщини як національна буржуазія встигли пройти лишеперший етап консолідації, а саме: усвідомили інтересиУкраїни як економічної території. Цей процес до рево- люції 1917 р. не був завершений. Українська буржуазіяв ті часи засвоїла вже комплексне поняття територіаль-ної економіки, але ще не втілила в нього органічний на- ціональний момент.

Промисловий переворот в Україні відбувався повіль-но. Його гальмувала існуюча кріпосницька система. По-вільно йшло нагромадження капіталу, тому що робітни- ками на підприємствах були в більшості кріпаки, відпущені поміщиками на оброк. Підприємець мусив платитиробітникові не тільки суму прожиткового мінімуму, але й сумт(г, що йшла на чинш. Кріпосне право звужувало ринок робочої сили — 59,7% усього селянства становили селяни-кріпаки. Ця обставина звужувала і внутрішній ринок. Кризовий стан сільського господарства гальмував надходження сировини для промисловості.

Перевага в економіці поміщицького господарства, політична влада поміщиків-дворян, прикріплення селян до землі, залежність їх від поміщиків прирікали економіку на відсталість, стримували формування широкого внутріш- нього ринку і вільного притоку робочої сили у промисловість. Специфічною особливістю розвитку торгівлі в Україні у першій половині XIX ст. було проникнення в українську економіку російських купців і промисловців. Важливу роль у цьому відіграла ярмаркова торгівля. У 1858 р. у Росії відбулося 4930 ярмарків, з них в Україні — 1953,тобто 40%. На ярмарки України привозилось 40% і продавалося 26% товарів, якими торгували на усіх ярмарках Росії, а також 1/3 усіх промислових товарів, що виробля- лися у центральній Росії. Найбільшими в Україні були ярмарки: Хрещенська, Троїцька, Успенська, Покровська у Харкові, Іллінська у Ромнах (а потім у Полтаві), Воздвиженська у Кролевці, Київська, Онопріївська у Бердичеві. Ці та інші ярмарки мали значний товарний обсяг і були пунктами всеросійської торгівлі як вітчизняними, так і іноземними товарами.

У той же час більш інтенсивно утверджувалась стаціонарна форма торгівлі у вигляді крамниць, лавок та ін. Продовжували діяти базари і торги. Наприкінці 50-х рр.XIX ст. в Україні їх нараховувалось понад 12 тис. Якщо у 1825 р. у містах України було 3662 крамниці, то у

У ярмарковій торгівлі почали застосовувати біржові

операції та різноманітні форми кредитування. Ця ініціатива належала державі. Однак аж до 60-х рр. XIX ст.цей процес був занадто слабким. Основними причинами цього були: незначна зацікавленість торгового класу,порівняно місцевий характер торгівлі, жорстка регламен- тація з боку держави. Крім того, на українських ярмарках торгували кра- мом, який привозили з Прибалтики, Білорусії, ЦарстваПольського, Дону, Бессарабії, Кавказу, а також з країнЗахідної Європи, Туреччини, Балкан, Персії, Китаю. Разом з тим на ярмарках України були широко представ- лені сільськогосподарські і промислові товари місцевого виробництва.

Суттєві зміни відбувалися і в зовнішній торгівлі. Криза феодальних відносин все більше втягувалаРосію всистему світового ринку.

Поміщики збільшували виробництво хліба на продаж,зокрема на зовнішній ринок, де за Росією закріплювалась роль експортера переважно сільськогосподарської продукції.