Рекомендована література Основна

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авторськ. колективу Л.Т.Левчук. - К.: Либідь, 1999. - С. 146-213, 345-453.

Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. - К.: Либідь, 1994. - С.6-151, 186-282, 426- 538.

Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семешко та ін.; За ред. М.М.Заковича. - К.: Знання, 2004. - С.11-51.

Полікарпов В.С. лекції з історії світової культури: Навч. посібн. - Харків: основа, 1995. - С.237-263.

Сокульський А.Л. Культурологія: Словник-довідник. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - 292 с.

Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. - К Знання-Прес, 2004. - С.200-239.

Додаткова

Асєєв Ю. Джерела. Мистецтво Київської Русі. - К., 1980.

Барская Н. Сюжеты и образм древнерусской живописи. - М., 1993.

Баткин Л. Итальянские гуманисты: стиль жизни, стиль мышления. - М., 1978.

Баткин Л. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. - М., 1989.

Баткин Л. Леонардо да Винчи и особенности ренессансного творческого мышления. - М., 1990.

Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. — М., 1990.

Буркхард Я. Культура Италии в зпоху Возрождения. - М., 1996.

Грабовська І. Проблема засад дослідження українського менталітету та національного характеру // Сучасність. - 1998.- №5. - С. 58—70.

Гуревйч А. Категории средневековой культуры. - М., 1972.

Дмитриева Н. Краткая история искусств. - Т. 1. - М., 1986.

Лихачев Д. Человек в литературе Древней Руси. - М., 1970.

Любимов Л. Искусство Западной Европы. - М., 1982.

Любимов Л. Искусство Древней Руси. - М., 1981.

Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури // Дніпро.- 1991. - №1.- С. 146-177.

Мойсеїв І. Храм української культури. - К., 1995.

Овсійчук В. Українське мистецтво XIV - п. пол. XVII ст. - К., 1985.

Оссовская М. Рыцарь и буржуа. - М., 1987.

Попович М. Нарис історії культури України. - К., 1988.

Ружмон Дені де. Любов і західна культура. - Львів, 2000.

Українська душа.- К., 1992.

Універсальні виміри української культури. - Одеса, 2000.

Феномен української культури. - К., 1996

Хейзинга Й. Осень средневековья. - М., 1988.

ІПамаро А. Русское церковное зодчество: символика и истоки. - М., 1983.

Ястребицкая А. Западная Европа XI-XIII вв. - М., 1975.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7. Семінар.

ТЕМА: Людина і світ в українській і європейській культурах

Нового часу

МЕТА: Усвідомити особливості культури Нового часу як динамічну модель світу в контексті формування капіталістичного виробництва. Сформувати уявлення про духовний зміст культури бароко як вічний рух Всесвіту.

ПЛАН

1. Світомодель Нового часу в українські і європейській культурах.

2. Барокова культура Європи.

3. Європейська культура доби абсолютизму і Просвітництва.

4. Романтизм як світовідчуття і напрям у мистецтві.

5. Козацтво як явище української історії та культури.

6. Українське бароко.

7. Духовні пошуки ХІХ ст.: формування української національної самосвідомості.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Антиномія, бароко, імпресіонізм, ірраціональний, класицизм, механіцизм, модерн, постімпресіонізм, реалізм, рококо, романтизм, символізм.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

• Порівняйте світомодель Нового часу і Середньовіччя.

• Порівняйте світомодель Нового і Давнього часу. Яким є уявлення про часові виміри світу в культурі Нового часу?

• Яким є ідеал людини в Новій культурі?

• Які суперечливі моральні уроки несе в собі культура Ново­ го часу?

• Чим можна пояснити динаміку стилів у культурі Нового часу?

• У чому полягають особливості світосприйняття барокової культури?

• Якими є відмінності західнохристиянського і східнохристиянського бароко?

• Порівняйте ідеал людини в культурах класицизму і рококо.

• Чому українська культура XVII—XVIII ст. розвивається як барокова?

• Яким є місце людини в світомоделі бароко?

• Якою є світоглядна й антропологічна концепції українського романтизму?

• Що спільного в романтизмі та символізмі і що їх різнить?

• Якими є досягнення і недоліки реалістичного світобачення?

• У чому сутність імпресіоністичного світобачення?

• Якою є постімпресіоністична світомодель?

• У чому культура зламу століть виступає провісником світоглядних тенденцій Новітнього часу?

• Визначте основні тенденції культури кінця XIX ст.

• Визначте місце української культури кінця XIX ст. у світовому процесі.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Утвердження суб'єктивності світобачення притаманне:

а) бароко;

b) рококо;

с) класицизму;

d) реалізму;

e) імпресіонізму.

2. Український бароковий портрет втілює:

а) гармонію людини й оточення;

b) розчинення людини у світі;

с) вилучення людини зі світу;

d) конфлікт між особистістю і суспільством;

e) внутрішній особистісний конфлікт,

3. Виголосити: "Клянусь я первым днем творенья, / Клянусь его последним днем, / Клянусь позором преступленья / И вечной правды торжеством" — міг герой доби:

а) античної;

b) середньовічної;

с) ренесансної;

d) нової;

e) новітньої.

4. Концепція "людини-характеру" притаманна культурі:

а) античній;

b) середньовічній;

с) ренесансній;

d) новій;

e) новітній.

5. У словах персонажа української новели: "Як мені хочеться взяти перо, обмокнути в блакить неба, в шумливі води, в кров свого серця, і все списати, востаннє списати, що бачив, що почував — відображено художню мову:

а) романтизму;

b) реалізму;

с) символізму;

d) модернізму;

e) постмодернізму.

6. Ідея природної людини є парадигмою:

а) бароко;

b) рококо;

с) класицизму;

d) романтизму;

e) реалізму.

7. Трансцендентний ідеалізм Шеллінга та суб'єктивізм Фіхте став філософським підґрунтям стилю:

а) романтизму;

b) символізму;

с) імпресіонізму;

d) постімпресіонізму;

e) сюрреалізму.

8. Покоління "Молодої України" (І. Франко) сповідувало:

а) культ краси;

b) культ ідеї;

с) культ прагматичного;

d) культ трансцендентного;

e) культ минулого.

9. Визначальна риса духовного життя доби українського бароко:

а) аскеза;

b) гедонізм;

с) пригнічення гедонізмом аскетичного;

d) пригнічення аскезою гедоністичного;

e) розірваність між аскезою і гедонізмом.

10. Антиномічність буття світу відображено в культурі:

а) античній;

b) середньовічній;

с) ренесансній;

d) новій;

e) новітній.

11. Світомодель Нового часу:

а) позачасова;

b) позапросторова;

с) просторова;

d) часова;

e) просторово-часова.

12. Ця інтерпретація біблійної історії походження людини: "И тако сотвори Бог чоловіка з двоякої битности — небесна и земна. И постави єго Бог в границах смерти и живота, посреді величества и смиренія — належить добі:

а) Середньовіччя;

b) Ренесансу;

с) бароко;

d) романтизму;

e) символізму.

13. "Очей приглушенная воля, / Кривавий піт на блідім чолі. / І катування й каяття / за хвилю ясную життя" у героя доби:

а) Середньовіччя;

b) бароко;

с) романтизму;

d) модерну;

e) модернізму.

14. Слова: "Людина є тим, що вона їсть" — виголошував герой:

а) рококо;

b) класицизму;

с) романтизму;

d) реалізму;

e) символізму.

15. Атомістична картина світу характеризує культуру:

а) античну;

b) середньовічну;

с) ренесансну;

d) нову;

e) новітню.

16. Філософське підґрунтя стилю рококо:

а) раціоналізм;

b) сенсуалізм;

с) позитивізм;

d) емпіризм;

e) ідеалізм.

17. У словах: "Життя брудне, життя нікчемне / Забути — і пізнать надземне" — відображено художнє мислення:

а) постмодернізму;

b) реалізму;

с) символізму;

d) модернізму;

e) експресіонізму.

18. Класицизм XVIII ст. воскресив дух:

а) архаїки;

b) Давнього Сходу;

с) античності;

d) Середньовіччя;

e) Ренесансу.

19. В рядках українського поета: "Живе світ у руїні. Гинучи, вікує. / Хвилює, хоч застиглий: згуба скрізь чатує. / Упавши, підніметься. Вставши, упадає." — відображено модель світу доби:

а) бароко;

b) класицизму;

с) романтизму;

d) реалізму;

e) модерну.

20. Постімпресіонізм характерний для:

а) суб'єктивізму;

b) об'єктивізму;

с) міфотворчості;

d) ірраціоналізму;

e) раціоналізму.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ТА ДИСКУСІЇ:

1. Коли відбувається колосальний злам системи космогонічних уявлень, описаний у тексті культуролога Романо Гвардіні? У чому його сутність? Спробуйте визначити причини, які призвели до такої зміни світовідчуття.

"Раніше світ уявлявся обмеженою величиною, однак його екстенсивна конечність урівноважувалася, якщо так можна висловитися, інтенсивною безкінечністю — абсолютним символічним змістом, що просвічував крізь усюди. Світове ціле мало свій прообраз у Логосі. Кожна його частина втілювала якийсь бік прообразу. Окремі символи були співвіднесені один з одним, утворюючи багаточленний ієрархічний порядок... Такий само символічний порядок панував і в історії з її різни­ми фазами... Окремі акти цієї драми — історичні епохи — були пов'язані один з одним, і всередині епохи кожна подія мала свій смисл.

Тепер же світ починає розширятися, розриваючи свої кордони. Виявляється, що на всі боки можна рухатися без кінця. Воля до обмеження, яка визначала попередній характер життя й творчості, слабшає, натомість пробуджується нова воля, для якої будь-яке розширення меж сприймається як звільнен­ня. Астрономія з'ясовує, що Земля обертається навколо Сон­ця, тим самим Земля перестає бути центром світу... Проголошується... філософія безкінечного світу, більше того — безкінечної кількості світів, отже виключне значення даного світу стає сумнівним...

Біблійне вчення про визначений початок і визначений кінець часу стає непевним. Його руйнує, пробиваючи собі шлях, уявлення про історичний процес, що виникає в усе більш віддаленому минулому і прямує в усе більш далеке майбутнє... Але в цьому неозорому морі подій, у безкінечній тривалості часу окрема подія втрачає своє значення. Серед безкінечної кількості випадків ні один не може бути важливішим за інший, оскільки жодне не має безумовної важливості... Одночасно зникають... ієрархічні членування й відповідності, а за ними й символічні акценти".

2. Культуролог Романо Гвардіні пов'язує зміну космогонічної моделі світу в Новий час і крах антропоцентричних поглядів людства. Чи згодні ви з його оцінкою місця людини в новій світомоделі?

"Подібне запитання можна задати самій людині: де її місце? Не безпосередньо-природне, яке має будь-яка тілесна річ, а екзистенційне? Середньовіччя відповідало: її місце — Земля, а Земля — центр світу. Цим відображалося місце людини в сукупності буття, її гідність і її відповідальність. Але ось нові астрономічні знання витісняють Землю з того положення, яке вона займала. Спочатку вона перестає бути центром і стає однією з планет, що обертаються навколо Сонця; потім Сонячна система сама розчиняється в неозорому Всесвіті, і Земля стає чимось з космічного погляду взагалі позбавленим значення. "Де" ж тоді існує людина?

Середньовіччя дивилося на людину під двома кутами зору. З одного боку, вона була Божою істотою, підлеглою Богові і під його владою, але, з другого, вона ж — носій образу і подо­би Божої, безпосередньо пов'язана з ним і покликана до вічного життя. Абсолютно менша від Бога, однак безумовно більша за будь-яку істоту... Зміна картини світу поставила місце людини у світі під знак запитання. Людина опиняється "десь", у місці щораз випадковішому.

Новий час намагається витягнути людину з центру буття. Для цієї доби людина вже не ходить більше під Богом, який з усіх сторін обіймає світ; людина тепер автономна, вільна робити, що бажає, і йти, куди заманеться, — однак і вінцем творіння вона вже більше не є, стала лише однією із частин світобудови. Новий час, з одного боку, підносить людину — за рахунок Бога, проти Бога; з другого боку, з геростратовою радістю він робить її часткою природи, яка в принципі не відрізняється від тварини і рослини".

3. Які особливості барокового світосприймання представлено в трагічних рядках вірша "Образ" українського поета І. Орновського?

Живе світ у руїні. Гинучи, вікує.

Хвилює, хоч застиглий: згуба скрізь чатує.

Упавши, підніметься. Вставши, упадає,

Мужніє у гіганти, сил своїх не знає.

Хоч плине, а нерушний, у твердім зм'якшілий,

Він боягуз, хоч смілий, в боязні він смілий.

Хоч крутиться млиночком, стать Кавказом прагне,

Хоч тісний, а простори він далеко тягне.

Втяжив його достаток, а влегшив нестаток —

Це, власне, як пологи звагітнілих маток.

4. Перед вами два поетичних відгуки українських поетів на твори вітчизняної барокової культури, зокрема на ікони із зображеннями святих-великомучениць. Який з них є більш тонким проникненням у світ барокової традиції?

М. Бажан:

І творчий хист,

що не втомивсь,

не встиг,

Снопи принадних зел на камені поклав,

Як груди дів,

гарячих і нечистих,

У шпетних ігрищах уяв.

...Ще тих століть,

коли в серця

Вливалась пристрасть хтивого бароко.

М. Філянський:

Очей приглушеная воля,

Кривавий піт на блідім чолі

І катування й каяття

За хвилю ясную життя.

ТЕМИ РЕФЕРАТИВНИХ ВИСТУПІВ:

1. Реформація і контрреформація та їх ній слід у культурі.

2. Італійська барокова школа.

3. "Золоте століття" іспанського живопису: теми, герої, жанри.

4. Фламандське і голландське мистецтво ХУІІ ст. як два полюси світовідчуття доби.

5. Класицизм як мистецтво героїчної громадянськості.

6. Раціоналістична картина світу і людини в ідеології просвітництва та її вплив на художню творчість.

7. Стиль рококо як мистецтво "галантної доби".

8. Новий соціальний і духовний досвід та його породження - індивідуалістична культура.

9. Романтизм як світовідчуття і як напрям у мистецтві.

10. Формування історичного погляду на особу і зумовленого ним художнього методу реалізму.

11. Козацтво як явище історії та культури.

12. Духовне життя України козацької доби: реформування церкви та освіти. розвиток науки.

13. Українське бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво.

14. Специфіка українського бароко в літературі. театрі і музиці.

15. Еволюція українського образотворчого мистецтва козацької доби.

16. Українська барокова архітектура.

17. Формування української національної самосвідомості.

18. Роль творчості Т.Г.Шевченка у становленні української культури.

19. Українська суспільна думка в ХІХ ст.

20. Розвиток української науки і філософії в ХІХ ст.

21. Розвиток української літератури в ХІХ ст.

22. Розвиток української музики, театру, образотворчого мистецтва в ХІХ ст.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Ви вже звернули увагу на те, що з кожною наступною темою нашого курсу часові межі культурної епохи все менші, а обсяг інформації все більший ?

Саме час нагадати вам, що хоча в академічному навчальному процесі конспект вважають найдоцільнішою формою запису при вивченні наукової, навчальної, навчально-методичної літератури, проте ніхто не велів вам відмовлятися від тезового запису прочитаного. Тези - стислий виклад прочитаного. Вони не повторюють дослівно текст, але часто можуть бути близькими до нього, відтворюють деякі важливі для розуміння його змісту характерні вирази.

Тези особливо сприяють узагальненню значного за обсягом матеріалу, викладу його суті в коротких формулюваннях. Як правило, у тезах не наводять обґрунтувальних фактів, прикладів. Іноді в остаточному варіанті тези нумерують по порядку. Раціональна послідовність дає змогу зробити їх короткими, уникнути повторень.

Пам’ятайте, що тези допоможуть вам чітко, стисло, лаконічно формулювати думку, а значить - зосередитися на головному, найсуттєвішому в прочитаному тексті.