Рекомендована література Основна

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авторськ. колективу Л.Т.Левчук. - К.: Либідь, 1999. - С. 59-186.

Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семешко та ін.; За ред. М.М.Заковича. - К.: Знання, 2004. - С.108-146, 322-328.

Полікарпов В.С. лекції з історії світової культури: Навч. посібн. - Харків: основа, 1995. - С.36-211.

Сокульський А.Л. Культурологія: Словник-довідник. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - 292 с.

Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. - К Знання-Прес, 2004. - С.131-200.

Додаткова

Аверинцев С. Древние цивилизации. — М., 1989.

Боннар А. Греческая цивилизация. — М., 1958.

Вейнберг И. Человек в культуре Ближнего Востока. — М., 1986.

Винничук Л. Люди, нравм и обмчаи Древней Греции и Рима. — М., 1988.

Клочков И. Духовная культура Вавилонии: человек, судьба, время. — М., 1983.

Кнабе Г. Древний Рим: история и повседневность. — М., 1986.

Конрад Н. Запад и Восток. — М., 1972.

Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. — М.> 1990.

Ліндсей Дж. Коротка історія культури. — К., 1995.

Мирецкая Я., Мирецкая В. Уроки античной культури. — М., 1998.

Пролеев С. Античний мир: философия, история, культура. — М., 2000.

Чмихов М. Давня культура. — К., 1994.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6. Семінар.

ТЕМА: Українська середньовічна та ренесансна культура

як феномен Східнохристиянського світу

МЕТА: Усвідомити християнство як духовну основу європейської культури. Розглянути українську культуру як феномен Східнохристиянського світу, що органічно сформувався на елліністично-римському ґрунті під впливом сусідніх цивілізацій середземноморсько-передньоазійського кола та кочівницьких спільнот степу.

ПЛАН

1. Західно–християнська і східно–християнська культури в добу Середньовіччя і Ренесансу.

2. Культура Візантії У-УІІІ ст.

3. Українська культура як феномен Східнохристиянського світу.

4. Культура Київської Русі.

5. Українська культура в період феодальної роздробленості.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Антропоцентризм, готика, гуманізм, дихотомічність світу, епос, євроазійство, ікона, карнавал, куртуазія, лінійний час, літургія, людина східного типу, поліфонія, соборність, Схід і Захід, традиційне суспільство, утопія.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• Які фактори формують феномен європейської культури?

• Яким був вплив християнства на формування європейського типу культури?

• У чому полягає полілінійність розвитку європейської культури?

• Порівняйте світоглядний комплекс східноєвропейської та західноєвропейської культур.

• Які чинники формують культурну своєрідність українсь­кої традиції?

• У чому своєрідність середньовічного світобачення? Яка роль карнавалу в структурі середньовічної культури? Які особливості середньовічного ідеалу людини? Порівняйте романський і готичний стилі.

• Спробуйте зіставити риси античного і середньовічного ідеалів людини.

• У чому полягають гуманістичні ідеали давньоукраїнського іконопису?

• Охарактеризуйте християнський храм як модель світобудови.

• Якою є художня концепція гуманізму?

• У чому ренесансний ідеал є суперечливим? Проаналізуйте причини краху ренесансного гуманізму.

• Порівняйте художній світ Південного і Північного Відродження.

• Як виявила себе ренесансна традиція на терені України?

• Які першовитоки має культура Київської Русі?

• Як сприймали русичі процес християнизації?

• Який вплив справило християнство на процес розвитку культури Київської Русі?

• Дайте характеристику культурної ситуації в Галицькій і Волинській землях у ХІІ-ХІІІ ст.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Модель часу, втілена у структурі давньоукраїнського храму:

1. позачасова;

2. хронотопна;

3. циклічна;

4. лінійна;

5. спіральна.

2. Персоналізм притаманний культурній ментальності:

1. індійській;

2. японській;

3. арабській;

4. російській;

5. українській.

3. Співвідношення інтер'єру й екстер'єру в давньоукраїнському храмі відображає його:

1. тілесність;

2. духовність;

3. космічність;

4. антропоцентричність;

5. антропокосмічність.

4. Пряма перспектива як концепція світомоделі виникла в добу:

1. архаїчну;

2. середньовічну;

3. ренесансну;

4. нову;

5. новітню.

5. Слова: "Я створив тебе..., щоб ти без обмеження сам собі зробився творцем і сам викував цілком свій образ" — були звертанням до людини доби:

1. Середньовіччя;

2. Ренесансу;

3. бароко;

4. класицизму;

5. реалізму.

6. Православний храм:

1. антропоморфний;

2. антропоцентричний;

3. антропокосмічний;

4. космоцентричний;

5. космологічний.

7. Слова: "якщо поглянути на наш світ з висоти небес, скількох лих сповнене життя людське: жалюгідне і брудне народження, юність, обважена тяжкою працею, сувора неминучість смерті, безліч нещасних випадковостей та негараздів" — можуть належати добі:

1. Середньовіччя;

2. Південного Ренесансу;

3. Північного Ренесансу;

4. бароко;

5. романтизму.

8. Співвідношення інтер'єру й екстер'єру в ренесансному храмі відображає його:

1. тілесність;

2. духовність;

3. космічність;

4. антропоцентричність;

5. антропокосмічність.

9. Обернена перспектива як концепція світомоделі виникла в добу:

1. архаїчну;

2. середньовічну;

3. ренесансну;

4. нову;

5. новітню.

10. Ренесансна модель світу:

1. антропокосмічна;

2. антропоморфна;

3. антропоцентрична;

4. космоцентрична;

5. космоморфна.

11. Форма "перевертання" світу в середньовічній культурі:

1. хорал;

2. літургія;

3. трувер;

4. карнавал;

5. мадригал.

12. Абсолют Середньовіччя:

1. природний;

2. соціальний;

3. державний;

4. космологічний;

5. особовий.

13. У системі цінностей української культурної традиції домінують:

1. розум;

2. серце;

3. воля;

4. дія;

5. не діяння.

14. Ідеальна особистість Середньовіччя:

1. герой;

2. мислитель;

3. страстотерпець;

4. раб;

5. універсал.

15. Український культурний менталітет:

1. патріархальний;

2. державницький;

3. персоналістичний;

4. антиперсоналістичний:

5. колективістський.

16. Тему Північного Відродження можна визначити як:

1. людина у Всесвіті;

2. людина над Всесвітом;

3. людина проти Всесвіту;

4. людина — частина Всесвіту;

5. людина поза Всесвітом.

17. Українська середньовічна модель світу:

1. космоцентрична;

2. теоцентрична;

3. антропоцентрична;

4. антропокосмічна;

5. синергетична.

18. Двосвітність властива культурі:

1. архаїчній;

2. античній;

3. давньосхідній;

4. середньовічній;

5. ренесансній.

19. Онтологічний оптимізм характерний для традиції:

1. далекосхідної;

2. близькосхідної;

3. південнослов'янської;

4. середземноморської;

5. північноєвропейської.

20. Доба Відродження — це відродження традиції:

1. архаїчної;

2. давньосхідної;

3. далекосхідної;

4. античної;

5. середньовічної.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ТА ДИСКУСІЇ:

1. Яку модель світового простору представлено в тексті Августина Блаженного? Як вона відображена в архітектурі, живописі, театрі, музиці?

"Два гради — нечестивих і праведних — існують від початку людського роду, і пребудуть довіку. Тепер же громадяни обох живуть разом, однак бажають різного, в день же Суду поставлені будуть окремо.

Земний град створено любов'ю до самих себе, доведеною до презирства до Бога, небесний — любов'ю до Бога, доведеною до презирства до самого себе.

Небесний град вічний; там ніхто не народжується, тому що ніхто не вмирає; там істинне й повне щастя, яке є даром Божим. Звідти ми отримали запоруку віри на той час, поки, подорожуючи, зітхаємо про красу його".

2. Яким постає час у філософських роздумах Августина Блаженного? Як подібне уявлення про час відображено у творах середньовічної культури? У чому своєрідність способу мислення, притаманного середньовічній людині?

"Що таке час? Якщо ніхто мене про це не питає, я знаю, що таке час; якщо я захотів би це пояснити тому, хто питає, сказав би: "Ні, не знаю". Наполягаю, однак, на тому, що твер­до знаю: якби ніщо не проходило, не було б минулого часу; якби ніщо не приходило, не було б майбутнього часу; якби нічого не було б, не було б і теперішнього часу. А як можуть бути ці два часи, минулий і майбутній, коли минулого вже немає, а майбутнього ще немає? І якби теперішнє завжди за­лишалося теперішнім і ніколи не зникало в минулому, то це вже був би не час, а вічність; теперішнє стає часом лише тому, що зникає в минулому. Як же ми говоримо, що воно є, якщо причина його виникнення в тому, що його не буде? Чи ми помиляємося, коли кажемо, що час існує лише тому, що прагне зникнути?

Якщо ми візьмемо відрізок теперішнього часу будь-якої довжини — сто років, рік, місяць, день і т. д., то побачимо, що він складається немов з трьох інтервалів. Один з них зна­ходиться в минулому, інший у майбутньому, третій — найко-ротший... і становить власне теперішній час. Він такий корот­кий, що в ньому немає тривалості... Теперішнє не продовжуєть­ся... Де ж перебуває цей невловимий час?"

3. Як з культурологічного погляду можна пояснити подібну унікальність правничої традиції Київської Русі, на якій наголошено в тексті українського дослідника Л. Шкляра? Яку особливість культурних універсалій слов'янства вона представляє?

"Одначе, запозичивши і релігію, і деякі мистецько-стильові ознаки культури, а також певні законодавчі норми у Візантії, наш народ психологічно і юридично не сприйняв, зважаючи на тривалу язичницьку традицію, тілесних покарань у своєму законодавстві. Справа тут, як бачимо, не в самому лише християнстві. Адже тілесні покарання не завадили іншим, не менш христолюбивим народам, робити по-своєму.

Відомо, що спроба запровадити тілесні покарання належить Володимирові Святому, проте вона не мала своїх прихильників. У цьому, як зазначає відомий український історик М. Брай-чевський, полягало унікальне становище Київської Русі доби Середньовіччя. Він пише: "Цікава деталь, Київська Русь (мабуть, єдина феодальна держава) не знала смертної кари. Спроба Володимира Святого запровадити цю форму покарання за найтяжчі злочини закінчилася крахом: видану було постано­ву через кілька років довелося скасувати".

ТЕМИ РЕФЕРАТИВНИХ ВИСТУПІВ:

1. Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі.

2. Мислителі Київської русі. Книжна справа.

3. Зародження і розвиток шкільної освіти в Київській русі. наукові знання.

4. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.

5. Образотворче мистецтво Київської русі: іконопис, фреска, мозаїка. книжкова мініатюра.

6. Історія українського ткацтва, килимарства та вишивки.

7. Театральне мистецтво, музика й танок періоду Київської русі.

8. Соціально-політична й культурна ситуація в Галичині та на Волині в ХІІ-ХІІІ ст.

9. Основні осередки соціального і культурного життя Русі в період феодальної роздробленості.

10. Освіта й наука Русі в період феодальної роздробленості.

11. Архітектура й мистецтво Русі в період феодальної роздробленості.

12. Культурні та політичні зв’язки Галицько-Волинського князівства з іншими землями Стародавньої Русі.

13. Соціально-політична й культурна ситуація в польсько-литовську добу.

14. Освіта і книгодрукування на східнослов’янських землях в ХІУ-ХУІІ ст.

15. візантія в історії світової культури.

16. Філософська думка у Візантії.

17. Література у Візантії.

18. Освіта у Візантії.

19. Музика у Візантії.

20.  образотворче мистецтво й архітектура у Візантії.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Здається, не існує іншої культурної епохи, аніж Середньовіччя, ставлення до якої було б настільки ж упередженим. Тому головною проблемою студента при підготовці цієї теми є проблема психологічна й пов'язана вона з орієнтуванням у матеріалі, який вивчається. Головним психолого-педагогічним моментом в організації самостійного вивчення теми є формування необхідної орієнтовної основи для пізнання змісту й значення тих наукових праць, до вивчення яких ви вдаєтеся. Знадобляться вам і навички інтеграції почерпнутої інформації у контекст раніше засвоєних знань. За своєю суттю орієнтовна основа дій студента щодо самостійного вивчення наукового джерела утворена набором конкретних завдань, виконання яких дає йому правильне спрямування в роботі.

Насамперед необхідно докладно вивчити історичні умови і причини, що спонукали автора до написання наукової праці. У зв'язку з цим важливо попередньо в загальних рисах ознайомитися з нею: прочитати зміст, передмову, висновки (післямову), переглянути посилання на джерела, імена, події. Це дає змогу з'ясувати причини, які спонукали автора взятися за написання праці, методологію дослідження, імена його ідейних союзників і опонентів, діалектику розвитку досліджуваної ним наукової проблеми. Така робота допомагає зрозуміти не лише структуру праці, а й загальний розвиток думок автора, його світоглядні позиції.

Корисним є і ознайомлення з сучасною критичною літературою, яка стосується цієї праці, а також з інформацією про досліджувану в ній проблему, яка міститься в енциклопедичних довідниках, словниках, журналах, брошурах. Немало допоможе студентові в освоєнні матеріалу вивчення подій і фактів, що висвітлюються в праці.

Пам’ятайте: просто знати факти недостатньо, необхідно вникнути в їх суть, зрозуміти причини їх виникнення, роль і значення у розвитку відповідного явища.