Рекомендована література Основна

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авторськ. колективу Л.Т.Левчук. - К.: Либідь, 1999. - С. 3-32.

Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семешко та ін.; За ред. М.М.Заковича. - К.: Знання, 2004. - С.11-51.

Полікарпов В.С. лекції з історії світової культури: Навч. посібн. - Харків: основа, 1995. - С.3-20.

Сокульський А.Л. Культурологія: Словник-довідник. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - 292 с.

Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. - К Знання-Прес, 2004. - С.9-41.

Додаткова

Введение в культурологию / Отв. ред. Е. Попов. — М., 1995.

Гачев Г. Национальные образы мира. — М., 1995.

Гриненко Г. Хрестоматия по истории мировой культуры. — М., 1998.

Гуревич П. Культурология.— М., 1996.

Знциклопедический словарь по культу рол огии / Под ред. А. Радугина. — М., 1997.

Історія світової культури. — К., 1999.

Історія світової культури. Культурні регіони. — К., 1997.

Кримский С, Парахонский Б., Мейзерский В. Эпистемология культуры. — К., 1993.

Культурология / Под ред. Г. Драча. — Ростов-на-Дону, 1995.

Культурология / Под ред. Н. Багдасарьян. — М., 1998.

Культурология / Сост. А. Радугин. — М., 1996.

Ліндсей Дж. Коротка історія культури. — К., 1995.

Павленко Ю. Історія світової цивілізації. — К., 2000.

Розин В. Культурология. — М., 1999.

Философия культури. Становление и развитие / Под ред. М. Кагана. — СПБ, 1998.

ФлиерА. Культурология для культурологов. — М., 2000.

Практичне заняття № 2. Семінар. Тема:Культура і суспільство

МЕТА: Проаналізувати культуру і людину в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. Усвідомити предмет культурології не тільки в межах гуманітарних форм людської діяльності, таких як мистецтво, філософія, релігія, але й природничих знань, технологій предметного середовища, соціально-економічних інститутів суспільства, "низької" культури, її буденних, субкультурних, маргінальних, масових надбань.

ПЛАН

1. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства.

2. "Субкультура" і її функції.

3. Мистецтво як засіб творення особистості.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Герменевтика, культурна динаміка, знак, інтерпретація, контркультура, маргінальність, масова культура, мова, морфологія культури, семантика, семіотика, символ, субкультура, типологія культури,

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

• Які є концептуальні підходи до визначення поняття "культура"?

• У чому полягає причина множинності інтерпретацій сутності культури?

• Чи можлива однозначна дефініція поняття „культура”?

• Як би ви визначили сутність феномена культури?

• Які компоненти становлять структуру культури як цілого?

• Як взаємодіють компоненти культури на спеціалізованому і буденному рівнях?

• Назвіть основні функції культури.

• Чи можна вважати достатнім наведений перелік функцій культури і чому?

• Чи можливе існування єдиної типології культур?

• Що може слугувати підставою для класифікації культур?

• У чому полягає сутність концепції культурно-історичних типів?

• У чому полягає сутність концепції "осьового часу"?

• Що таке субкультура? Охарактеризуйте одну з молодіжних субкультур.

• Охарактеризуйте вашу майбутню професійну субкультуру.

• Які причини зумовили виникнення феномена масової культури?

• Які методологічні підходи визначають сутність сучасної історичної типології культури?

• У чому полягає відмінність культурної динаміки від культурних змін?

• Які моделі культурної динаміки існують у сучасній культурології?

• У чому полягає специфіка синергетичного підходу до динаміки культури?

• У чому полягає відмінність символу і знака? Наведіть приклади.

• Що таке артефакт?

• Що становить специфіку мови культури?

• Як розуміється герменевтичний підхід до інтерпретації текстів культури?

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ТА ДИСКУСІЇ:

1. Специфіка сучасної американської культури з погляду американського культуролога Дж. Таунсенда полягає в таких рисах:

"Орієнтація на майбуття (а не на минуле або теперішнє). Короткочасність планів (а не довгочасність).Час — гроші (а не просто переживання приємних або не­приємних подій).

Життя — проблема, яку потрібно вирішити (а не таємни­ця, яку неможливо розгадати).

Акцент на дію (а не на існування).

Акцент на матеріальні цінності (а не на духовні).

Індивідуальна ідентифікація домінує над груповою (сімейною, селянською, релігійною).

Орієнтація на рівність в людських взаємовідносинах.

Безпосередність і відкритість у міжособистісних контактах.

Відносини дружби складаються швидше і є більш поверхо­вими, ніж в інших культурах.

Вище цінуються якості, властиві молоді (а не вік, досвід, життєва мудрість).

В основу суспільного контролю над поведінкою покладені законність, переконання, провина (а не закріплені традицією правила, вплив авторитетів, сором)".

Чи відповідають уявлення американців про себе нашим уявленням про них? Про які особливості культури як соціального феномена це свідчить?

2. Порівняйте інтерпретацію однієї й тієї самої історичної події в різні часи. У чому відмінність підходів авторів до інтерпретації? Спробуйте визначити причини, що зумовили ці відмінності.

"Повість временних літ": "Помер він (Володимир) у Берестові...То новий Костянтин великого Риму; як той хрестився сам і людей своїх хрестив, так і цей зробив. Святополк сів у Києві по смерті батька свого, і скликав киян, і став давати їм подарунки. Вони же брали, але серце їх не лежало до нього, тому що братія їх були із Борисом... Між тим Святополк задумав беззаконну справу, сприйняв думку Каїнову і послав сказати Борису: "Хочу з тобою любов мати і дам тобі ще до того володіння, що ти від батька отримав", — проте сам обманював його, щоби як-небудь загубити його. Святополк прийшов вночі у Вишгород, тайне покликав ... вишгородських мужів боярських... він сказав їм: "Не говорячи нікому ступайте і вбийте брата мого Бориса". Ті ж обіцяли негайно виконати це. Про таких сказав Соломон: "Спішать вони на пролиття крові без правли"...

І ось напали на нього, як звірі дикі, ...і проткнули Бориса... Ібо бувають такі слуги-біси; біси посилаються на зло, янголи посилаються для добрих справ...

Переможений Ярославом, Святополк побіг з Русі. Не міг він витерпіти на одному місці... і побіг він через Польську землю, гнав його Божий гнів, і прибіг він у пустинне місце між Польщею і Чехією, і там закінчив тяжко життя своє. Праведний суд постиг його, неправедного, і після смерті прийняв він муки окаянного..."

Костомаров М. "Історичні портрети": "Володимир перед кончиною більше всіх синів Бориса любив... Володимир, розподілив синам землі, тримав Бориса біля себе, явно бажаючи передати йому після себе Київське князівство. Це і озброювало проти батька Ярослава, що був літами старший за Бориса, проте ще більше озброювало Святополка, який був ще старший за Ярослава...

Святополк дарами й ласками схилив до себе киян..., проте необхідно було затвердити його і народною згодою, особливо в той час, коли були й інші претенденти... Святополк позбавився обох, послав таємних вбивць, Борис був убитий на берегах Альти, поблизу Переяславля; Гліб — на Дніпрі, поблизу Смоленська.

Святополк був розбитий і утік... і забіг він кудись у "пустелю між чехів і ляхів"...Пам'ять Святополка вкрилась ганьбою між нащадками і прізвисько Окаянний залишилось за ним в історії".

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Слово "культура" спочатку тлумачилось як:

а) правила поведінки в суспільстві;

b) способи обробляння землі;

с) інтелектуальні досягнення людства;

d) матеріальні досягнення людства;

e) штучне середовище існування людини.

2. Три основних типи культури — ідеаціональний, ідеалістичний і чуттєвий виокремлено:

а)П. Сорокіним;

b)О. Шпенглером;

с) А. Тойнбі;

d)М. Вебером;

e) Ю. Лотманом.

3. Субкультура — це:

а) сукупність негативно інтерпретованих норм культури;

b) сукупність норм культури, що суперечать її фундаментальним засадам;

с) сукупність специфічних норм всередині культури;

d) сукупність норм культури, що орієнтують на форму­вання споживацького світогляду людини;

e) сукупність професійних норм культури.

4. Різке неприйняття норм фундаментальної культури — це:

а) конформізм;

b) конфлікт;

с) субкультура;

d) контркультура;

e) альтернативна культура.

5. Традиція — це:

а) дії, що супроводжують важливі моменти життєдіяльності людини;

b) особливості буденної поведінки людини, які визначають її належність певному соціальному колу;

с) стереотипи поведінки, що транслюються від покоління до покоління;

d) елементи художнього стилю, що зберігаються в культурі тривалий час;

e) елементи соціокультурного спадку, що передаються від покоління до покоління і зберігаються тривалий час.

6. Динаміка культури визначається:

а) повним запереченням попередніх традицій;

b) поступовим розвитком нового;

с) революційними змінами цінностей;

d) повтореннями тих самих циклів;

e) діалектичним поєднанням всього названого вище.

7. Масова культура — це:

а) процес розповсюдження інформації на масову аудиторію;

b) процес формування споживацького світогляду людей;

с) процес індустріалізації суспільства;

d) процес інформатизації суспільства;

e) процес адаптації цінностей високої культури.

8. Хвильова модель соціокультурної динаміки розроблена:

а)М. Кондратьєвим;

b)І. Пригожиним;

с)Ю. Лотманом;

d)П. Сорокіним;

e) М. Вебером.

9. "Аполонічне" і "діонісійське" начало виділив у культурі:

а)Ф. Ніцше;

b)П. Сорокін;

с)О. Шпенглер;

d)Г. Гадамер;

e) К. Юнг.

10. Культуролог Е. Тейлор виділяв у культурі такі періоди:

а) первісність, рабовласництво, феодалізм, капіталізм,

комунізм;

b) дикунство, варварство, цивілізація;

с) зародження, розквіт, занепад;

d) прометеївська доба, культури давнини, "осьовий час", науково-технічна доба;

e) жодний з перерахованих.

11. Синергетика вивчає:

а) знаки і знакові системи;

b) динамічні процеси в нелінійних системах;

с) закономірності комунікативного процесу;

d) динамічні процеси в соціокультурних системах;

e) смисли, що їх виражають знаки і знакові системи.

12. А. Тойнбі розглядає динаміку культури як:

а) поступове вдосконалення культурних систем;

b) регресивний розвиток культурних систем;

с) локальний розвиток цивілізацій;

d) хвильовий розвиток соціокультурних систем;

e) пасіонарний розвиток соціокультурних систем.

13. Культура, орієнтована на можливості маніпулювання свідомістю великих людських колективів, — це:

а) елітарна культура;

b) народна культура;

с) масова культура;

d) традиційна культура;

e) інформаційна культура.

14. Функція знаків полягає в:

а) передачі інформації;

b) відображенні дійсності;

с) здійсненні спілкування;

d) вираженні смислів;

e) організації колективної єдності.

15. Філософ К. Ясперс виділяв у культурі такі періоди:

а) первісність, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, комунізм;

b) дикунство, варварство, цивілізація;

с) зародження, розквіт, занепад;

d) прометеївська доба, культури давнини, "осьовий час", науково-технічна доба;

e) жодний з перерахованих.

16. Згідно з концепцією Ю. Лотмана в основі соціокультурної динаміки лежить:

а) вибух;

b) еволюція;

с) ризома;

d) поєднання поступовості та вибухових процесів;

e) поєднання поступовості та циклів.

17. Структуру культури можна представити на рівні:

а) спеціалізованого і буденного;

b) масового й елітарного;

с) високого і низького;

d) всього перерахованого;

e) всього перерахованого, крім с).

18. Між спеціалізованим і буденним рівнями культури є канал:

а) освіти;

b) ужиткової культури;

с) масової комунікації;

d) все перераховане, крім Ь);

e) все перераховане.

19. Сучасна культурологія не визнає підставою для типології:

а) формаційний тип;

b) господарчо-культурний тип;

с) культурно-історичний тип;

d) ідеальний тип;

e) цивілізаційний тип.

20. Хаос у синергетиці розуміється як:

а) потенційна впорядкованість;

b) руйнівне начало;

с) еволюційне начало;

d) вибухове начало;

e) форма порядку.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

При вивченні цієї теми слід пам’ятати, що вона орієнтована не лише на засвоєння значущої інформації в межах пропонованого курсу, але й навчає студента застосовувати теоретичні положення до реальної дійсності. І це значно важливіше, оскільки суть навчання у вищій школі полягає у закріпленні навичок доречного використання здобутих теоретичних знань у житті. Відповідно, вивчення наукових праць є не самоціллю, а інструментом майбутньої повсякденної діяльності.

Зважаючи на це, робота студента над першоджерелами не може обмежуватися лише розумінням, запам'ятовуванням змісту теоретичних проблем, які в них розглядаються. Він повинен усвідомити, де і в яких випадках ці теоретичні положення можна застосувати в його повсякденному житті і в майбутній професійній діяльності. Якщо теоретичні висновки мають актуальне значення, то засвоєними їх можна вважати лише тоді, коли студент умітиме використати їх у житті, тобто за допомогою цих теоретичних положень аналізуватиме відповідні соціальні, економічні й інші ситуації.

Особливу увагу студентам економічного профілю слід звернути на проблему культури і людини в контексті соціально-економічного розвитку суспільства.