Рекомендована література Основна

Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авторськ. колективу Л.Т.Левчук. - К.: Либідь, 1999. - С. 5-59.

Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. - К.: Либідь, 1994. - С.5-71, 185-195, 425- 468.

Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семешко та ін.; За ред. М.М.Заковича. - К.: Знання, 2004. - С.305-344.

Полікарпов В.С. лекції з історії світової культури: Навч. посібн. - Харків: основа, 1995. - С.20-36, 169-186.

Сокульський А.Л. Культурологія: Словник-довідник. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - 292 с.

Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. - К Знання-Прес, 2004. - С.100-113.

Додаткова

Культура України: Зб. статей. - Харків, 1993.

Культурология / Сост. А. Радугин. — М., 1996.

Ліндсей Дж. Коротка історія культури. — К., 1995.

Лобас В.Х., Легенький Ю.Г. Українська і зврубіжна культура. - К., 1997.

Мириманов В. Искусство и миф. Центральний образ картины мира. — М., 1997.

Мойсеїв І. Храм української культури. — К., 1995.

Немировський Л.З. Культурология. История и теория культуры.

Павленко Ю. Історія світової цивілізації. — К., 2000.

Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998.

Рибаков Б. Язичество Древней Руси. — М., 1988.

Розин В. Культурология. — М., 1999.

Сапронов П. Культурология: курс лекций по теории и истории культуры. — СПб., 1998.

Сто найвідоміших образів української міфології / За ред. О. Таланчук. — К., 2002.

Тейлор Э. Первобытная культура. — М., 1989.

Українська душа. — К., 1992.

Феномен української культури. - К., 1997.

Чмихов М. Давня культура. — К., 1994.

Энциклопедический словарь по культурологии. — М., 1997.

Практичне заняття № 5. Семінар. Тема: Культура стародавніх цивілізацій. Антична культура у Причорномор’ї та Приазов’ї.

МЕТА: Усвідомити джерела античної цивілізації та її досягнення як підґрунтя розвитку європейської культури, як тип раціональної культури, її шлях - від міфу до логосу, від міфологічної моделі світу до його натурфілософського осмислення. З’ясувати вплив античної традиції на розвиток культури Причорномор’я та Приазов’я.

ПЛАН

1. Стародавня культура Передньої Азії.

2. Культура Стародавнього Єгипту.

3. Антична культура:

- Проблема переходу від хаосу до гармонії.

- Доісторична греція і класична Еллада.

- Культ краси та освіченості.

- Давньогрецька архітектура і пластичне мистецтво.

- Римська античність.

- Антична культура у Причорномор’ї та Приазов’ї.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Агон, герой, калокагатія, канон, космос, логос, ордер архітектурний, пластичність, поліс, феномен влади-власності, циклічний час.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

• Як виявляє себе полілінійність розвитку цивілізацій Давнього часу?

• Що є спільного і відмінного у світомоделях Месопотамії і Давнього Єгипту?

• Якою є модель часу в давньосхідних культурах?

• Як в образах давньосхідної міфології відобразилася від­мінність ціннісних домінант кожної з культур?

• Як усвідомлює себе людина в давньосхідних культурах?

• Яким чином різниця в світосприйнятті давньоєгипетсь­кої та передньоазійської людини могла вплинути на соціо-культурні шляхи розвитку людства?

• Якими є світобудовчі уявлення давньогрецької та давньоимської культур?

• Які причини породили відмінність космогонічних моделей у давньогрецькій і давньоримській традиціях?

• Порівняйте ідеал людини в культурах Давнього Сходу й античності.

• Чому в античній традиції втілювався героїчний тип краси?

• Спробуйте пояснити особливу увагу давньоримської тра­диції до теми метаморфоз.

• Дайте моральну оцінку "героїчній етиці".

• Порівняйте ідеал людини в давньогрецькій та давньо­римській культурних традиціях.

• У чому виявляє себе вплив античної традиції на форму­вання системи західних цінностей?

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Світомодель Давнього часу:

а) позапросторова;

b) позачасова;

с) просторова;

d) часова;

e) просторово-часова.

2. Зміст давньоєгипетського канону зображення людини:

а) тілесність;

b) духовність;

с) вічність;

d) конечність;

e) ірраціональність.

3. Ідеал людини в культурі Давнього Сходу:

а) універсал;

b) мислитель;

с) страстотерпець;

d) раб;

e) герой.

4. Давньоримська культуроутворююча ідея:

а) космічність;

b) державність;

с) індивідуальність;

d) антропоцентричність;

e) антропоморфність.

5. Людина в культурі Давнього Сходу:

а) дієва;

b) персоналістична;

с) родова;

d) суперечлива;

e) раціональна.

6. Вислів: "Наш космос став видимою живою істотою" належить культурі:

а) античній;

b) середньовічній;

с) ренесансній;

d) новій;

e) новітній.

7. Передньоазійська культура має орієнтацію:

а) потойбічну;

b)трансцендентну;

с) небесну;

d) земну;

e) поліфонічну.

8. Концептуальна характеристика античного типу культури:

а) державність;

b) персоналістичність;

с) естетизм;

d) пластичність;

e) духовність;

9. Давньогрецька світомодель:

а) антропоморфна;

b) соціальна;

с) державна;

d) персоналістична;

e) антропоцентрична.

10. Вислів: "Твоя душа просвітлена, і твоє ім'я живе у вічності. Ти так завжди, поза загибеллю" належить культурі:

а) Давнього Єгипту;

b) Передньої Азії;

с) Давнього Китаю;

d) Давньої Японії;

e) Давньої Індії.

11. Особливою рисою давньосхідних суспільств є:

а) демократичність;

b) відкритість;

с) закритість;

d) кастовість;

e) динамічність.

12. Стан душевного спокою і непохитності в античному етосі називається:

а) апатією;

b) аскетизмом;

с) аморфністю;

d) альтруїзмом;

e) атараксією.

13. Давньоєгипетській культурі не належить такий культурний елемент:

а) агон;

b) піраміда;

с) храм;

d) зикурат;

e) канон.

14. Давньоєгипетська культура порушує образотворчий канон за правління фараона:

а) Рамзеса;

b) Ехнатона;

с) Хатшепсут;

d) Ментухотепа;

e) Аменемхета.

15. Феномен "влади-власності"

а) давньосхідним;

b) середземноморським;

с) первісним;

d) ренесансним;

e) новітнім.

16. Сакралізація правителя в образотворчому каноні не реалізовувалась у темі:

а) цар на війні;

b) цар із сім'єю;

с) цар на полюванні;

d) цар на бенкеті;

e) цар тримає Дерево життя.

17. Духовній революції "осьового часу" належить культура:

а) давньоєгипетська;

b) передньоазійська;

с) антична;

d) японська;

e) первісна.

18. Мотив недосяжності безсмертя реалізований в образі:

а) Осіріса;

b) Гора;

с) Хунбабу;

d) Енкіду;

e) Гільшгамеша.

19. Портретна традиція притаманна культурі:

а) давньоєгипетській;

b) шумерській;

с) вавілонській;

d) грецькій;

e) римській.

20. Ідеал людини в античній культурі:

а) універсал;

b) мислитель;

с) страстотерпець;

d) раб;

e) герой.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ТА ДИСКУСІЇ:

1. Який з текстів належить до культури Передньої Азії, а який — до культури Давнього Єгипту? Обґрунтуйте вашу позицію. Яку ціннісну домінанту кожної з культур представлено в текстах?

а) Хто, мій друже, до небес вознісся? Тільки боги з Сонцем будуть вічно, А людина — на рахунку всі її роки. Що би не робила — вітер все!

б) Смерть стоїть сьогоді переді мною, Як пахощі лотосів,

Як відчуття людини, що сидить на берегу сп'яніння...

Як небо, що очистилось від хмар.

Смерть стоїть сьогодні переді мною,

Як відчуття людини, що бажає знову побачити свій дім,

Після того, як довгі роки вона провела у полоні.

2. Перед вами схожі за мотивами зразки любовної лірики античної поетеси Сапфо й італійця Данте. Проаналізуйте, як по-різному сприймають сутність кохання митці, що належать різним культурам.

До богів подібний мені здається

Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,

Голосу твого ніжного бриніння

Слухає й ловить

Твій принадний усміх: від нього в мене

Серце перестало б у грудях битись;

Тільки образ твій я побачу — слова

Мовить не можу.

І язик одразу німіє, й прудко

Пробігає пломінь тонкий по тілу.

В вухах чути шум, дивлячись, нічого

Очі не бачать.

Блідну і тремчу, обливаюсь потом,

Мов трава пожовкла, безсило никну,

От іще недовго й, здається, має

Смерть надлетіти...

Сапфо

В своїх очах вона несе Кохання,—

На кого гляне, всі блаженні вмить;

Як десь іде, за нею всяк спішить,

Тріпоче серце від її вітання.

Він блідне, никне, множачи зітхання,

Спокутуючи гріх свій самохіть.

Гординя й гнів од неї геть біжить.

О донна, як їй скласти прославляння?

Хто чув її, — смиренність дум свята

Проймає в того серце добротливо.

Хто стрів її, той втішений сповна.

Коли ж іще й всміхається вона,

Марніє розум і мовчать уста, —

Таке-бо це нове й прекрасне диво.

Данте

3. Проаналізуйте порівняльну характеристику грецької і римської цивілізацій, пропоновану культурологом Феохарієм Кессіді. Спробуйте продовжити її, звертаючись до інших сфер політичного, соціального, духовного буття античних культур.

"На відміну від давніх римлян, давні греки — народ громадянської спільноти, однак не державний... Греки так і не об'єдналися в якусь форму держави...

Спортивні змагання греків були спрямовані на здобуття слави, отримання визнання, а не на військово-утилітарні цілі. Римляни, що створили могутню армію і завоювали майже увесь відомий у ті часи світ, не лише не займалися атлетичними змаганнями, а й дивилися на них як на негідні римлянина і воїна...

Римляни з характерним практичним складом розуму були далекими від філософствування, вважаючи його марним заняттям... не дивно, що римляни досягли успіху в політиці та юриспруденції...

Давні елліни ставили театральні вистави, в яких розігрувалися драми, трагедії і комедії; римляни ж із властивим натуралістичним сприйняттям життя надавали переваги цирку перед театром...

Римляни не зраджували собі навіть тоді, коли зверталися до грецької філософії, запозичували переважно тільки практичну її частину — вчення про мораль і державу... Елліни, які дали світові великих філософів і вчених, поетів та художників, були напрочуд високообдарованим народом. Однак це не забезпечило ніяких переваг в історичній долі. Більше того, римляни, інтелектуально менш обдаровані, підкорили еллінів, тим самим довівши своєрідну "перевагу" орієнтованого на практику глузду над теоретичним розумом...

Якщо давні греки не змогли відповісти на виклик історії, подолати партикуляризм, полісну систему, і тому зрештою зазнали поразки, то римляни — народ державний, більше того — імперський. Римляни завоювали все Середземномор'я і створили на ґрунті нещадної експлуатації провінцій своєрідне суспільство масового споживання, стали народом-паразитом... Деградовані й розкладені гедонізмом римляни не змогли встояти перед натиском "варварів" — германських племен".

ТЕМИ РЕФЕРАТИВНИХ ВИСТУПІВ:

1. Культура Стародавнього Єгипту.

2. Міфологія, релігія, культи й обряди Стародавнього Єгипту.

3. Релігійно-філософська поезія Стародавнього Єгипту.

4. Образотворче мистецтво, скульптура й архітектура Стародавнього Єгипту.

5. Культура Месопотамії.

6. Релігія, культи, обряди Месопотамії.

7. Міфологія та філософська поезія Стародавнього Сходу.

8. "Епос про Гільгамеша" як найвищий зразок давньомесопотамської літератури.

9. Право стародавнього Шумеру. Закони Хамурапі

10. Архітектура Вавилону.

11. Культура Стародавнього Ірану.

12. Культура Стародавньої Індії

13. Культура Стародавнього Китаю.

14. Унікальність китайської культури: ритуал та етика в традиційному Китаї.

15. Місце буддизму в китайській культурі.

16. Своєрідність китайського мистецтва: триєдність каліграфії, поезії та живопису.

17. Давня японська культура.

18. Культура класичного Арабського Сходу.

19. Культура доколумбової Америки.

20. Культура кочівників Євразії.

21. Егейська. або кріто-мікенська культура.

22. Культура Греції архаїчного періоду.

23. Класична давньогрецька культура.

24. Культура Греції періоду еллінізму.

25. Культура раннього Риму.

26. Давньоримська культура періоду республіки.

27. Давньоримська культура епохи імперіїї.

28. Виникнення християнства.

29. Грецькі міста-поліси на узбережжях Чорного та Азовського морів.

30. Вплив традицій античного світу на культуру скіфів.

31. Грецька колонізація Причорномор’я: включення культурної традиції східних слов’ян до еллінського культурного поля.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

При підготовці питань з історії культури, вивчення якої ви зараз розпочинаєте, однією з головних проблем для студента виявляється великий обсяг інформації та фактматеріалу, яким доводиться оперувати. За таких умов особливого значення набуває вміння грамотно конспектувати. Внаслідок конспектування з'являється запис, який допомагає його автору негайно чи через деякий час із необхідною швидкістю відтворити отриману раніше інформацію. Конспектування дає змогу вичерпно викласти головний зміст творів, документів, з'ясувати внутрішній зв'язок і логічну послідовність обґрунтованих у них теоретичних положень.

Щоб уникнути бездумного переписування другорядної інформації, пам’ятайте, що до конспектування слід приступати лише після загального ознайомлення з його змістом, засвоєння зв'язку між основними думками, положеннями, головною ідеєю твору. Конспекти, складені без попереднього прочитання першоджерела, перенасичені другорядними відомостями.

При цьому необхідно пам'ятати головні вимоги до конспектування. Вони зводяться до того, що конспект - не самоціль, а результат глибокої самостійної роботи студента над твором, а конспектування є творчим процесом. За змістом і формою конспект повинен бути складений так, щоб допомагати засвоєнню головних положень праці в їх логічній послідовності, швидкому, глибокому запам'ятовуванню і відтворенню прочитаного.

Не забудьте, що важливою вимогою до конспектування і головною його перевагою називають висловлювання студентом свого ставлення до прочитаного.