- •Загальні методичні вказівки
- •Лабораторна робота №1 «Випробування низьковипалених гіпсових в`яжучих»
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •1.1. Визначення стандартної консистенції (нормальної густоти) гіпсового тіста
- •1.2. Визначення термінів тужавіння гіпсового в’яжучого
- •1.3. Визначення границі міцності зразків-балочок
- •1.4. Визначення тонини розмелення гіпсу
- •Висновки
- •Запитання для самостійної роботи
- •Порядок виконання роботи
- •2.1. Одержання будівельного гіпсу
- •2.2.Одержання високоміцного гіпсу
- •2.3. Одержання ангідритового цементу
- •2.4. Одержання естріх-гіпсу
- •2.5. Ідентифікація одержаних в’яжучих
- •2.6. Вивчення властивостей одержаних в’яжучих
- •Висновки
- •Запитання до самостійної роботи
- •Порядок виконання роботи
- •3.2. Визначення температури та часу гасіння вапна
- •3.3. Визначення вмісту непогашених зерен.
- •Висновки
- •Запитання до самостійної роботи
- •Список літератури
- •Лабораторна робота №4
- •1. Вивчення властивостей портландцементу
- •Загальні вимоги
- •4.1.Визначення тонини помолу цементу
- •4.2. Визначення нормальної густини цементного тіста
- •4.3. Визначення строків тужавіння цементу
- •4.4. Активність цементу
- •4.5. Визначення рівномірності зміни об'єму
- •Лабораторна робота №5 «Дослідження впливу хімічних додатків на властивості портландцементу»
- •Теоретична частина
- •Хід виконання роботи
- •5.1. Визначення впливу кількості хімічних додатків на водопотребу портландцементу
- •5.2. Визначення впливу хімічних додатків на кінетику тужавіння цементного тіста
- •В5.3. Визначення впливу кількості хімічних додатків на міцність портландцементу
- •В5.4. Визначення пластифікуючої дії хімічних додатків
- •Висновки
- •Приклади розрахунку кількості хімічних додатків
- •Література
Лабораторна робота №1 «Випробування низьковипалених гіпсових в`яжучих»
Мета роботи – вивчити стандартні методи випробувань низько випалених гіпсових в`яжучих та встановити їх відповідність вимогам ДСТУ Б В.2.7-82-99 «Вяжучі гіпсові. Технічні умови».
Теоретичні відомості
Гіпсові в`яжучі належать до повітряних в`яжучих речовин. Сировиною для їх виробництва є сульфатні гірські породи (гіпсовий камень, ангідрит, гажа, глиногіпс, ганч) та відходи інших виробництв (фосфогіпс, борогіпс, фторогіпс).
Технологія одержання гіпсових в`яжучих полягає в тепловій обробці відповідної тонко розмеленої сировини. Розмелювати матеріал можна після випалу або під час випалу. Залежно від температури теплової обробки розрізняють гіпсові в`яжучі:
низьковипалені (швидко тужавіють і тверднуть, містять напівводяний сульфат кальцію СаSО4∙0,5Н2О – будівельний, високоміцний, технічний, формувальний та медичний гіпс);
високовипалені (повільно тужавіють та тверднуть, містять безводний сульфат кальцію СаSО4 - ангідритові в`яжучі, естріх-гіпс).
Низьковипалені в`яжучі одержують із сировини, що містить двоводний гіпс. Сировиною для одержання високовипалених в`яжучих можуть бути гірські породи, що містять двоводний гіпс або ангідрит.
Будівельний гіпс - в`яжуче, що застосовується для виготовлення будівельних виробів та проведення будівельних робіт, яке складається, в основному, з β-модифікації напівводяного гіпсу β- СаSО4∙ 0,5Н2О.
Високоміцний гіпс - в`яжуче, яке має підвищену нормовану міцність, складається, в основному, з α-СаSО4∙ 0,5Н2О та застосовується в металургії. Одержують його тепловою обробкою сировини в автоклавах або самозапарювальних апаратах при температурі 1240С і тиску пари 0,13 МПа та варінням в розчинах деяких солей.
Технічний гіпс - в`яжуче, яке застосовується у різних галузях промисловості, і складається, в основному, з α- або β- модифікації СаSО4∙0,5Н2О або їх суміші. До технічного гіпсу, залежно від галузі застосування, висовуються додаткові вимоги.
Формувальний гіпс є різновидом технічного гіпсу. Застосовується для виготовлення форм та моделей у фарфоро-фаянсовій, керамічній, машинобудівній, ливарній, автомобільній та іншій галузях промисловості та відповідає за необхідності додатковим вимогам за ступенем розмелення, об`ємним розширенням та водовбиранням.
Медичний гіпс - в`яжуче, яке застосовується в хірургії, ортопедії та в зуболікарській справі. Медичний гіпс відповідає додатковим вимогам за вмістом шкідливих домішок, коротшими строками тужавіння, ніж формувальний гіпс, підвищеною білістю та складається, в основному, з α- або β- модифікації СаSО4∙ 0,5Н2О або їх суміші.
Ангідритові в’яжучі одержують випалом сировини при температурі 600…8000С.
В’яжучі цього виду тверднуть тільки в присутності активізаторів тверднення (залізний і мідний купорос, сульфат і бісульфат натрію, вапно, доменні гранульовані шлаки,, доломіт).
Естріх-гіпс – продукт випалу сировини при температурі 800…10000С до часткового розкладу СаSО4 на СаО і SО3 (СаО відіграє роль активізатора тверднення).
Властивості низьковипалених гіпсових в’яжучих регламентуються ДСТУ Б В.2.7-82-99, відповідно до якого встановлені марки в’яжучого, наведені в табл. 1 норм.
Терміни тужавіння гіпсових в’яжучих, залежно від групи, повинні відповідати значенням, які наведені в табл. 2 ДСТУ Б В.2.7-82-99.
Залежно від тонини розмелення гіпсові в’яжучі поділяються на класи, які наведені в табл. 3 ДСТУ Б В.2.7-82-99.
На основі табл. 1.3 складається умовне позначення гіпсового в’яжучого. Наприклад, Г-5 Б-ІІ ДСТУ Б В.2.7-82-99.
Таблиця 1
Марки гіпсових в’яжучих
Марка в`яжучого |
Границя міцності зразків-балочок розмірами 40х40х160 мм у віці 2 год, не менше МПа |
|
при стиску |
при вигині |
|
Г-2 |
2 |
1,2 |
Г-3 |
3 |
1,8 |
Г-4 |
4 |
2,0 |
Г-5 |
5 |
2,5 |
Г-6 |
6 |
3,0 |
Г-7 |
7 |
3,5 |
Г-8 |
8 |
3,85 |
Г-9 |
9 |
4,2 |
Г-10 |
10 |
4,5 |
Г-13 |
13 |
5,5 |
Г-16 |
16 |
6,0 |
Г-19 |
19 |
6,5 |
Г-22 |
22 |
7,0 |
Г-25 |
25 |
8,0 |
Таблиця 2.
Терміни тужавіння гіпсових в’яжучих
Група в’яжучого |
Індекс терміну тверднення |
Термін тужавіння, хв. |
|
початок, не раніше |
кінець, не пізніше |
||
Швидкого тверднення |
А |
2 |
15 |
Нормального тверднення |
Б |
6 |
30 |
Повільного тверднення |
В |
20 |
не нормується |
Таблиця 3
Класифікація гіпсових в’яжучих за тониною розмелення
Клас в’яжучого |
Індекс терміну тверднення |
Максимальний залишок на ситі з розмірами вічок у просвіті 0,2 мм, не більше, % |
Грубого розмелення |
І |
23 |
Середнього розмелення |
ІІ |
14 |
Тонкого розмелення |
ІІІ |
2 |
Вміст гідратної води в низьковипалених гіпсових в’яжучих повинен бути в межах 4…5%.