Кінетичні засоби (мова рухів тіла)

Жести, пози. Рухи рук, що мають постійне значення: змах рукою в знак вітання, піднімання руки при голосуванні, потискування рук друзів, показ стис­лої в кулаці руки – погроза; погойдування головою в знак заперечення тощо. Пози: вста­вання при зустрічі, поклони врочисті або принижені, прийняття пози рим­сь­кого оратора, зображення людини, що біжить, обійми, оплески й багато чого іншого.

У сучасному світі (та й раніше) уважно вивчаються так звані «мови тіла»: руху людини, що поправляє краватку, зачіску, манжет; людини, що не знає, куди діти руки.

Наводимо приклади з «словника» рухів тіла, які неважко прочитати:

• поза й рухи людини, що готується до активних дій;

• людина указує на щось віддалене;

• напружене, нетерпляче очікування;

• подив і радість;

• подив і розчарування;

• сильний подив, здивування;

• переляк, спроба опанувати собою;

• замислене очікування, що переростає в нетерпляче очікування, хвилю­вання й, нарешті, у роздратування;

• очікування реакції співрозмовника на почуте;

• застереження друзів про небезпеку.

Міміка, вираз очей. Це безліч видів посмішок, усмішок, похмурий вираз; плач і сміх. Очі виражають любов і ненависть, цікавість і байдужність, радість і розпач; тисячі відтінків щиросердечного стану.

4. Самоосвіта й красномовство

Людина всього домагається сама. Мотиви, спонукання, чіткий план, по щаблях, по строках – знання й уміння – результат: така риторика вчинку, риторика дії.

Принципи роботи над собою:

1. Індивідуальність, добровільність, особиста зацікавленість.

2. Безперервність, систематичність, плановість.

3. Повна відмова від вузькості: справжнє володіння мовленням можливе тільки на міцному загальнокультурному фундаменті.

4. Гармонічне сполучення теорії й практики.

5. Постійні самоаналіз і самооцінка.

Рівні роботи над собою

Це рівні: мотиваційний, орієнтаційний, операційний, оцінний. Ці рівні застосовні й глобально, і локально:

1. Рівень імітаційний, наслідувальний і репродуктивний.

2. Рівень моделювання, реферування, повідомлення; адаптаційний рівень.

3. Пошуковий, евристичний рівень: власне конструювання, оригінальні рішення аж до мікровідкриттів.

4. Творчий рівень.

5. Рівень повного контакту з аудиторією.

Рівні оволодіння культурою мовлення

1. Рівень оволодіння нормами літературної мови (близько до 100%).

2. Рівень оволодіння культурою мовлення в обсязі риторики (зміст, логіка, композиція, жанри, механізми мовлення).

3. Рівень оволодіння формами виразності мовлення, справжньою майстерністю.

Конкретні вміння й навички як особистісні якості

Товариськість – комунікабельність; організованість – точність, пунктуальність; розкутість, артистизм (у кожного – у своїх межах); абсолютно вільне володіння мовою й мовними механізмами, безвідмовна пам’ять; креативність, прагнення до творчості.

Бібліографія Основні навчальні посібники

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001.

2. Буяльський Б.А. Поезія усного слова: Посібник з виразного читання. – К.: Рад. шк., 1990.

3. Громовий Віктор. Мистецтво живого слова. – Кіровоград, 1999.

4. Олійник Б. Виразне читання: основи теорії. – К.: Вища шк., 1995.

5. Михальская А.К. Основы риторики: Мисль и слово. – М.: Просвещение, 1996. – 416 с.

6. Сагач Галина. Риторика. – Київ, 2000.

7. Хазагеров В.Г., Лобанів И.Б. Риторика. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 384 с.