46

Тема: ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК БУРЖУАЗНОГО ПРАВА.

План.

1. Англосаксонська система буржуазного права.

2. Становлення і розвиток буржуазного права в США.

3. Континентальна система буржуазного права.

4. Розвиток цивільного права в Німеччині.

5. Кримінальне право Франції.

6. Кримінальне право Німецької імперії.

7. Буржуазне законодавство про працю.

Буржуазне право виникає в процесі становлення буржуазної держави і розвивається як логічне і пряме продовження систем рабовласницького і феодального права. Утвердження права буржуазного типу супроводжувалося ліквідацією середньовічних обмежень, скасуванням станових привілеїв, феодальної залежності селянства, цехової організації і т. ін. Відкидаючи феодальний партикуляризм, буржуазне право народжувалося у вигляді національних правових систем.

Центральне місце в буржуазних правових системах належало особі, а тому права людини проголошуються як невідчужувані і священні. Принципи буржуазного права знайшли своє відображення в такому понятті як «рівність», оскільки юридична рівність була однією з основних умов функціонування капіталістичної системи господарства.

Не менш важливим принципом буржуазного права є свобода як складова і похідна свободи підприємництва, торгівлі, конкуренції і т. д., а також політичної свободи.

Іще одним основним принципом буржуазного права, пов'язаним не лише зі сферою здійснення політичних і особистих прав громадян, але і сферою економічного обороту, був принцип законності.

Темпи оновлення і перебудови правової системи значною мірою залежали як від конкретних історичних умов, так і від особливостей буржуазних революцій в окремо взятій країні. Там, де конфлікт між буржуазією і феодальними станами виступав у формі жорсткого протистояння, де в боротьбу з відживаючим феодальним правопорядком активно включалися широкі верстви суспільства, зміна середньовічної правової системи відбувалася шляхом докорінного зламу старого феодального права і утвердження буржуазного. Там, де революція не привела безпосередньо до політичного панування буржуазії, де буржуазія йшла до влади через компроміси з земельними власниками, народження буржуазного права відбувалося шляхом пристосування старих феодальних інститутів до нових суспільних відносин і буржуазне право тривалий час зберігало елементи дореволюційної правової системи.

Найбільш яскраво зазначені особливості відобразились в революціях загальноєвропейського масштабу - англійській і французькій, що й зумовило становлення двох правових систем: континентальної й англосаксонської, які набули міжнародного характеру.

Англосаксонська система буржуазного права набула поширення завдяки активній колоніальній політиці Англії. Ще на початку англійської колоніальної експансії запроваджується правова доктрина, у відповідності до якої на захоплених заморських землях діяли всі «закони Англії», як статути, так і прецедентне право, що запроваджувалися в судах, утворених англійськими колоністами.

Поширення англійського права в колоніях відбувалося шляхом поширення хартій і наказів короля, а також законотворчої діяльності парламенту. Спеціальними актами англійське право було введене в північноамериканських колоніях, пізніше — в Канаді (крім Квебека), Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці, в нових колоніях Азії та Океанії.

Континентальна система буржуазного права утворилася під безпосереднім впливом наполеонівської кодифікації, яка була проведена на початку XIX століття. Вплив кодексів Наполеона в країнах континентальної Європи і Латинської Америки визначався не тільки тим, що в них знайшли відображення потреби буржуазного суспільства, але і тим, що в цих країнах завдяки рецепції римського права, яка мала там місце за часів Середньовіччя, а також мовної спорідненості, склалася єдина романська основа. Під впливом кодексів Наполеона в цих країнах остаточно утвердилося кодифіковане право, його поділ на публічне і приватне.

У країнах континентальної системи права утвердилася ідея верховенства закону (а не права). Закон було визнано основним джерелом права. Судовий прецедент, як самостійне джерело права, не набув свого поширення. Континентальна системи права охопила колонії і залежні від Франції території.

1. Англосаксонська система буржуазного права.

Основною особливістю процесу становлення англійського буржуазного права було те, що компроміс між великими землевласниками і буржуазією знайшов свій прояв у збереженні феодальних правових форм. Це пристосування феодального права до буржуазних виробничих відносин проявилося в тому, що стара феодальна правова форма зберігалась, але наповнювалася новим буржуазним змістом. Звідси архаїчність ряду інститутів англійського буржуазного права, своєрідна термінологія, наявність таких інститутів, яких немає в правових системах інших держав.

Своєрідність англійського буржуазного права полягає і в тому, що значна частина його інститутів формувалась не завдяки законам, а на основі судових рішень — прецедентів. Як наслідок, англійське право і досі залишається некодифікованим, тобто тут не існує зводу діючих норм. Не знає англійське буржуазне право розподілу на публічне і приватне. Його джерела дуже складні (загальне право, право справедливості і статутне право), що створює серйозні труднощі в їх застосуванні.

В основі загального права, як і у феодальний період, лежав судовий прецедент. До того використання прецеденту не залежало від часу його виникнення. Звідси значний формалізм загального права і особлива роль судді з широкими повноваженнями судового тлумачення та застосування правових норм.

Консерватизм загального права не завжди задовольняв буржуазію. Часто в судовій практиці конкретні справи вирішувалися всупереч нормам загального права, з точки зору доцільності у вигляді т. зв. «судів справедливості». Саме суди справедливості і створили ті інститути права, які найбільше сприяли розвиткові буржуазних відносин.

На кінець XIX століття остаточно завершується процес формування правової системи на буржуазній основі. Важливу роль у цьому відіграла судова реформа 1873-1875 років, яка привела до об'єднання загальної системи королівських судів з судом лорда-канцлера — судом справедливості, в єдиний Високий суд, який міг рівною мірою застосовувати норми як загального права, так і права справедливості. Тепер суддя дістав можливість застосовувати будь-який прецедент. У разі розбіжності перевага віддавалася нормам права справедливості. Так у буржуазній Англії склалося єдине прецедентне право.

Парламентський акт 1854 року остаточно сформував англійську доктрину судового прецеденту і офіційно визнав обов'язковість прецедентів. Для їх застосування були встановлені спеціальні правила: 1) рішення вищих судів Англії (палати лордів, Високого суду, апеляційного) обов'язкові для судів нижчої інстанції; 2) суди вищої інстанції не зв'язані рішеннями судів нижчої інстанції; 3) суддям однієї інстанції не рекомендується приймати рішення з істотними розбіжностями; 4) обов'язкова лише та частина судового рішення, яка містить його обґрунтування.

Статутне право базувалося на законі, на парламентських актах. Статутне право Англії містить величезну кількість парламентських актів, які акумулювалися протягом п'яти століть. Так, починаючи з правління Едуарда IV (1461-1483 рр.) до 1884 року було видано 14408 парламентських законів.

Постала потреба в модернізації англійського статутного права. В процесі часткової реформи кримінального права було об'єднано (консолідовано) триста старих статутів в чотири закони. Розвиток буржуазного суспільства зумовив проведення спеціальних кодифікаційних робіт у межах окремих інститутів цивільного права. Так з'явилися Акт про товариства 1890 року, Акт про продаж товарів тощо. Але в цілому англійське право залишалося не кодифікованим. Офіційні публікації збірок статутів в Англії, які з'явилися на початку XIX століття, — «Статути королівства» у дев'яти томах, «Переглянуті статути», не привели до суттєвої систематизації англійського буржуазного права.

Розвиток англійського цивільного права. Незважаючи на своєрідність, англійське право втілює в собі загальні принципи, властиві всім буржуазним правовим системам. Так, з початку свого існування воно було покликане встановити принцип необмеженої приватної власності.

Щодо рухомого майна, капіталістична приватна власність, з широкою свободою розпорядження, закріплюється досить рано. Парламентські акти періоду революції відкривали широкий шлях для розвитку буржуазних виробничих відносин, ліквідували феодальні обмеження підприємницької діяльності і торгівлі.

Щодо земельної власності, то тут вплив старої феодальної форми був сильнішим. Становлення буржуазних основ у праві земельної власності проходило значно повільніше і не так послідовно.

Закони, прийняті в період революції, забезпечували перетворення феодального права земельної власності на буржуазне. Так, ордонанс від 24 лютого 1646 року передбачав скасування системи феодальної опіки в землеволодінні, оголошував їх вільною приватною власністю. Крім того, Довгий парламент прийняв акти про секуляризацію і продаж церковного нерухомого майна (1646 р,), конфіскацію і продаж маєтків прихильників короля (1642 р.), продаж нерухомого майна, що належало короні (1649 р.). Умови продажу були такими, що ці землі дісталися буржуазії і новому дворянству.

В цілому, єдиного інституту власності на землю в цей час створено не було. У цивільному праві Англії, як і раніше, визнавалися такі форми обмеженої земельної власності, як фрігольд — вільне володіння, копігольд — володіння, що передбачало збереження певних повинностей. Існувала так звана урізана власність, на основі якої землю можна було передати в спадок, але не можна було продати. Існувало і довічне користування, коли після смерті володаря нерухоме майно поверталося первісному власнику. Більшість великих маєтків належала їх власникам на праві майорату.

У XIX столітті, коли цивільне право Англії в цілому мало вже цілком буржуазний характер, зберігався середньовічний поділ власності на «реальну» і «особисту», що було зумовлено різними формами позовів з метою їх захисту. Так, реальними позовами захищалася земля, родова нерухомість і титули. Розпорядження реальною власністю було обмежене певними формальностями. Особистою власністю можна було розпоряджатися вільно.

У ХVІІІ-ХІХ століттях великого поширення в Англії набула довірча власність (траст), відома ще феодальному праву. Траст став гнучкою формою захисту різноманітних власницьких та інших підприємницьких інтересів. За трастом відбувається поділ власності між первинним власником майна, який засновує траст, і довірчим власником, або управляючим, який розпоряджається майном як своїм, так і особою, на користь якої довірча власність була заснована. У 1893 році траст був визнаний універсальним інститутом: його можна було засновувати за будь-яких обставин. Інститут трасту наприкінці XIX століття широко використовувався для організації інвестиційних банків, для об'єднання компаній з метою встановлення монополії.

Англійська буржуазія вимагала закріплення в праві «свободи договору» рівності сторін у договірних відносинах. У праві зобов'язань зростає роль закону. Законодавчі акти про угоди з нерухомим майном, про векселі, про купівлю-продаж, про товариства регулювали цю дуже важливу для розвитку буржуазних відносин сферу. Але і тут давалася взнаки своєрідність англійського правового розвитку. Так, принцип свободи договору закріпився передусім у судових рішеннях, де говорилося про те, що «не можна обмежувати свободу договору». У формі судового прецеденту закріпився в англійському праві і принцип обов'язкового виконання договору, або «непорушності виконання зобов'язань». У XIX столітті була скасована особиста відповідальність боржника за невиконання зобов'язання шляхом ув'язнення його в боргову в’язницю. Розвиваються нові види договірних зв'язків: договір публічного перевезення вантажу і пасажирів, договір страхування та інші.

Своєрідність англійського права власності на землю зумовила поширення земельної оренди: довгострокової і короткострокової. Перший вид оренди практикувався при передачі землі під будівництво. Термін оренди не перевищував дев'яноста дев'яти років. Після цього будинки та споруди, збудовані на орендованій землі, ставали власністю її господаря. При короткостроковій оренді землю здавали фермерам терміном на один рік. «Рівність сторін» тут була чисто формальною. Лендлорд по закінченні терміну оренди міг продовжити договір або розірвати.

Прикметно, що англійське законодавство про акціонерні товариства йшло попереду французького. Після революції, поряд із торговими компаніями, виникають численні акціонерні товариства. Випуск акцій давав можливість отримувати величезні суми грошей, відкривав для англійської буржуазії нове джерело збагачення. Правове підґрунтя акціонерних компаній базувалося на основі напівфеодального інституту довірчої власності. Однак в подальшому виникла потреба в законодавчому регулювання їх діяльності.

Біржові махінації, спекуляція, якими супроводжувалася діяльність акціонерних компаній, змусили англійський парламент у 1720 році прийняти закон, що заборонив їх утворення без попереднього дозволу уряду. Закон 1844 року розглядав компанію як юридичну особу і вимагав її обов'язкової реєстрації та оприлюднення інформації про її діяльність. Надалі був установлений принцип обмеженої відповідальності акціонерів у межах суми акцій, що їм належать; також визначені правила ліквідації акціонерних компаній. Нарешті, парламентський акт 1862 року об'єднав законодавство про акціонерні компанії.

Значний вплив мали феодальні відносини на сімейне й спадкове право буржуазної Англії. Цивільний шлюб, наприклад, було введено лише у 1836 році. Але і після того дозволявся церковний шлюб. В обох випадках чоловік мав верховенство в сім'ї, управляв і розпоряджався сімейним майном (заміжня жінка дістала право розпорядження своїм майном лише в 1882 р.). У 1857 році в Англії нарешті було узаконено розірвання шлюбу.

У спадковому праві встановився принцип абсолютної свободи заповіту. Це правило поширювалося на всі види майна. При спадку за законом земельна власність переходила за принципом майорату до найближчого родича (за звичай старшого сина). Все інше майно переходило в спадок за аналогією до континентального права.

Розвиток кримінального права. В основі кримінального права буржуазної Англії лежало загальне і статутне право. Спроби кодифікації виявилися безрезультатними. В період революції змінювався лише зміст окремих видів злочинів. Так, у 1648 році державною зрадою став визнаватися будь-який замах на «форму правління у вигляді республіки» або на палату общин як на верховну владу народу, за часів протекторату Кромвеля — діяння, спрямоване проти особи і прав лорда-протектора.

Зберігалася триєдина структура кваліфікації злочинів, що склалася ще в епоху середньовіччя: тризн (зрада), фелонія (тяжкий кримінальний злочин), місдімінор (інші, головним чином, дрібні злочини). Ця традиційна схема лише поповнилася в XVIII столітті новими видами злочинів. Особливо зросла кількість вчинків, які кваліфікувалися як фелонія і каралися стратою. На кінець революції (1660 р.) в Англії було близько п'ятдесяти видів злочинів, що каралися смертною карою, а до початку XIX століття до них додалося ще близько ста п'ятдесяти.

Чинність норм феодального права зумовлювала особливу жорстокість покарання навіть за незначні злочини. Англійське кримінальне право було найжорстокішим в Європі. У XVIII столітті смертна кара установлюється за навмисне поранення худоби, за порубку садових дерев, за підпал посівів. До смертної кари присуджувалися за посилання листа з фіктивним підписом з метою вимагання грошей, за дрібну крадіжку грошей (більше одного шилінга) тощо. В цей час в Англії не тільки зберігалися жорстокі, середньовічні покарання, але вводилися нові форми залякування. Широко застосовувалися і такі покарання, як виставляння біля ганебного стовпа, шмагання батогом, конфіскація майна, штрафи і т.д.

З 1816 року обмежується застосування варварських видів покарання. У 1823-1827 роках уряд провів серію актів, щодо обмеження смертної кари. З 1826 по 1861 роки в Англії кількість злочинів, що каралися стратою, зменшилася з двохсот до чотирьох. За актом 1848 року навіть у разі «ведення війни проти короля в його королівстві» передбачалася не смертна кара, а довічне ув'язнення. У 1870 році скасовано конфіскацію майна злочинця, засудженого за фелонію. Через це різниця в покараннях за фелонію і місдімінор фактично зникла.

Наявність великої кількості статутів, які були видані в різний час і часто суперечили один одному, викликала серйозні труднощі при їх застосуванні. У зв'язку з цим парламент пішов шляхом видання «консолідованих» актів відносно окремих видів злочинів (про крадіжки, підробку документів, злочини проти особи тощо).

Таким чином розвиток буржуазного права в Англії характеризувався процесом пристосування судових прецедентів, наповнених буржуазним змістом, до феодальної правової форми.