- •2.Березневі статті. Статус України в Московській державі.
- •3,Кінець Гетьманату Скоропадського. Утворення Директорії. Падіння гетьманської державита прихід до влади Директорії ( відродження унр)
- •2.Україна в умовах незалежності. Формування збройних сил. Проблема Криму і Чорноморського флоту.
- •3Білет.1.Політичний устрій Київської Русі
- •2.Польсько-Московська війна. Андрусівський договір. Переділ укр. Земель
- •3.Урср в 1946-1950-х рр.
- •2.Відновлення козацтва на Прввобережжі в хviii ст.. С. Палій
- •2. Гетьманщина на початку 18 ст. Іван мазепа.
- •2.Полтавська битва
- •1.Радянський наступ 1919 . Махновці .Наступ радянських військ почався в грудні 1918 p., а вже 3 січня 1919 р. Вони увійшли до Харкова.
- •3.Коренізація
- •2. Соціально- екомічний розвиток лівобережжя і слобідської украни в 2 пол 18 ст. Юридичне оформлення кріпацтва.
- •3. Як і в радянській Росії, в Україні більшовики проводили політику "воєнного комунізму" (1919 - 1921 рр.).
- •3. Суспільно-економічне та політичне становище західно-укр земель у 20-30 роки 20 століття
- •3. 1. Створення(оун). Організація укр націоналістів очолювала український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної Української держави.
- •1. Державно-правове становище укр земель у складі п та вкл
- •3. Радянізація на захукр землях 1939-1941 рр
- •1. Культура України в 16 ст.
- •2. Укр політичні партії на поч 20 ст
- •2Сусп-політ устрій 19-20ст
- •3Культ особи Сталіна — звеличення особистості Йосипа Сталіна радянськими та сучасними російськими засобами масової пропаганди, в творах мистецтва, державних документах, законах.
3. Радянізація на захукр землях 1939-1941 рр
Намагаючись надати своїм діям на західноукр землях легітимного характеру, радянське керівництво організувало там вибори до т. зв. Народних Зборів Західної України, які відбувалися на безальтернативній основі, під контролем та за безпосередньої участі радянських військ, органів влади та спецслужб. Зібравшись 26—28 жовтня 1939 р. у Львові, новообрані Народні Збори прийняли декларацію про встановлення радянської влади на території Західної України та возз'єднання з УРСР. Вже 1 листопада Верховна Рада СРСР "задовольнила" їх прохання. Чи не найсерйознішим випробуванням для населення новоприєднаних територій булат, зв. "радянізація" — запровадження нових радянських порядків. На перших порах вона відбувалася за співчуття і навіть за підтримки місцевого українського населення, яке зазнало чимало лиха від польської та румунської окупації. Заходи радянізації включали в себе конфіскацію поміщицьких земель та частковий розподіл їх між безземельними та малоземельними селянами, націоналізацію промисловості, торгівлі і банків, введення 8-годинного робочого дня, розвиток медичного обслуговування, обмеження безробіття, розподіл серед міської бідноти житла, націоналізованого після втечі польських чиновників та підприємців тощо. До соціально-економічних змін додалися культурно-освітні: повсюдне запровадження української мови, збільшення кількості укр шкіл та вузів, преси, завезення зі східних областей великої кількості книг українською мовою тощо.Проте, підпорядкувавши своєму безпосередньому контролю місцеве життя, радянська адміністрація, основу якої складали "перевірені кадри " зі Східної України або Росії (здебільшого росіяни за походженням), почала виявляти свою істинну сутність. Вона побоювалася поширення національно-визвольних ідей із Західної України на УРСР, а тому взялася за нещадну руйнацію культурно-освітніх, громадсько-політичних, економічних осередків та місцевих традицій, які формувалися протягом тривалого часу і з якими мусили рахуватися навіть попередні окупаційні режими. В результаті, припинили своє існування не лише політичні партії (звичайно, за винятком більшовицької), а й усі інші інституції неполітичного характеру, що раніше діяли в Західній Україні. Така доля спіткала навіть товариство " Просвіта ", яке за свою понад 70-річну історію чимало зробило для українського національного відродження. Була ліквідована вільна українська преса, зокрема, замість 83 укр газет часів польської окупації почали виходити 6 нових, цілком підпорядкованих радянській адміністрації. Аналогічним було становище на Буковині та в Бессарабії, де виходили лише 2 газети. Всеохопною стала політична цензура, без дозволу якої неможливим був вихід газет, журналів, книжок. У всіх школах запроваджувалося обов'язкове вивчення російської мови. Почалися гоніння на Українську греко-католицьку церкву, яка користувалася в народі особливим довір'ям та авторитетом. Запанувала сувора уніфікація думки. Підривалися моральні засади молодого покоління. Масові репресіїУтвердження тоталітарного режиму на новоприєднаних землях супроводжувалося масовими репресіями. Згідно з інструкцією Державного політичного управління, до категорії "ворогів народу" відносили всіх члени колишніх політичних партій, організацій та товариств, землевласники, чиновники, учасники визвольних змагань, служителі релігійних культів тощо. Згодом до них приєдналися ті селяни, які виступали проти насильницької колективізації. Найпоширенішим різновидом репресій були депортації, коли тисячі ні в чому не повинних людей, затаврованих як " вороги народу" , без усякого слідства, суду та навіть без формального звинувачення арештовували і в товарних вагонах вивозили вглиб СРСР-* на широкі простори Крайньої Півночі, Сибіру, Казахстану, Далекого Сходу. Чимало їх, насамперед дітей та стариків, гинули по дорозі від голоду, холоду, пошестей, знущань конвоїрів. Ті ж, хто виживав, у нелюдських умовах змушені були працювати на благо "социалистическойродины". Згідно з даними митрополита Л.Шептицького, з однієї тільки Галичини радянська влада депортувала бл. 400 тис. українців. Водночас із поширенням репресій на новоприєднаних територіях було створено широку тюремну мережу, яка нараховувала 25 в'язниць і дві внутрішні тюремні камери. На поч. 1941 р. тут перебувало бл. 25тис. ув'язнених, головним чином студентів, учителів, лікарів, адвокатів, представників заможнішого населення. Особливо трагічно склалася їхня доля з початком німецько-радянської війни, коли нарком внутрішніх справ Л.Берія розпорядився. Вже б липня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС УРСР Філіппов доповідав начальству про виконану роботу.
Білет 25