Обмін магнію та його порушення в дітей

Магнію в організмі людини менше 0,036% від маси тіла, але він є другим за значенням внутрішньоклітинним катіоном і четвертим за абсолютним вмістом в організмі. До 60% магнію знаходиться в кістках, третина з якого здатна до обміну. Лише 1% магнію міститься у позаклітинному секторі, де його концентрація дорівнює 0,75-1,25 ммоль/л. Близько 30% магнію плазми звязано з білками та іншими речовинами. Решта магнію іонізована. Саме ця його частина є біологічно активною. У мязах концентрація магнію становить біля 10 ммоль/л, а в еритроцитах – близько 2,5 ммоль/л. Як і у випадку з кальцієм, при гіпоальбумінемії загальна кількість магнію буде знижена, але в той же час рівень іонізованого магнію може і не змінюватись. Зниження рН збільшує кількість іонізованого магнію.

Людина отримує Mg²⁺ переважно з зеленими овочами, горіхами, бобовими, арахісом, цитрусовими, шоколадом, чаєм, морепродуктами. В нормі в тонкому кишечнику абсорбується близько 35% Mg²⁺ з того, що надходить з їжею. Жирні кислоти, фітин і алкоголь зменшують абсорбцію Mg²⁺. Добова потреба у магнії дорослої людини 0,4 ммоль на кг маси тіла. У вагітних і дітей – у 1,5-2 раза більше. Коли дитина росте, на кожний кг маси тіла в організмі відкладається 0,8 ммоль магнію. Нирки здатні реабсорбувати до 95% Mg²⁺ переважно у товстому висхідному коліні петлі Генле. Алкоголь, мінералокортикоїди та внутрішньо-венне введення кальцію і глюкози зменшують реабсорбцію Mg²⁺. Абсорбція Mg²⁺ в кишках і його реабсорбція в нирках, як і кальцію, активуються паратгормоном і вітаміном D. Інсулін стимулює перехід Mg²⁺ із позаклітинної рідини в клітини.

Внутрішньоклітинний Mg²⁺ є кофактором і активатором багатьох фермен-тів. Позаклітинний Mg²⁺ приймає участь у нейромязовому збудженні, діючи на цей процес подібно Са²⁺ і протилежно К⁺.

Гіпомагніємія виникає при зменшенні надходження Mg²⁺ в організм, зниженні всмоктування в кишечнику та збільшенні втрати його з сечею. Дефіцит магнію у дітей спостерігається при білково-калорійному голодуванні, ентеритах, ураженнях ниркових канальців, введенні діуретиків, гіперальдостеронізмі. У дорослих і дітей старшого віку основною причиною гіпомагніємії є алкоголізм. Симптоми гіпомагніємії проявляються при зниженні концентрації магнію нижче 0,5 ммоль/л. Зменшення Mg²⁺ в плазмі крові збільшує нервову і мязову збудливість, що проявляється тремором, судомами ніг, атаксією, головокружінням, безсонням, депресією, іноді галюцинаціями та психозом, анорексією, нудотою, блюванням, проносами, парестезіями. Часто бувають гіпертензія, тахікардія та екстрасистолії.

Гіпермагніємія у дітей найчастіше буває наслідком гіпервітамінозу D. Вона також зустрічається при нирковій та наднирниковій недостатності і при застосуванні препаратів, що містять Mg²⁺. Симптоми виникають при збільшенні рівня магнію в плазмі понад 2 ммоль/л. Спостерігається гальмування проведення нервового імпульсу, що проявляється зниженням сухожильних рефлексів, мязовою слабкістю, гіпотонією, нудотою, блюванням, почервонінням шкіри з відчуттям жару, пітливістю, сонливістю. При збільшенні концентрації Mg²⁺ в плазмі понад 5 ммоль/л виникає пригнічення дихального центру, порушення провідності міокарда і кома, а при концентрації понад 7,5 ммоль/л – зупинка серця.