66

Лекція завідувача кафедри патофізіології Національного медичного університету, д.м.н., професора Кришталя М.В.:

Предмет і завдання патологічної фізіології. Нозологія. Етіологія. Патогенез

Предметом патологічної фізіології є життєдіяльність хворого організму, тобто хвороба, а завданнями – вивчення основних закономірностей виникнення, розвитку і кінця хвороби.

З одного боку, патофізіологія спирається на знання, які вивчаються на кафедрах анатомії, гістології, нормальної фізіології, хімії, фізики, біохімії, а з іншого боку, вона сама є теоретичною основою всіх клінічних дисциплін – „філософією медицини”. Якщо клініциста в хворобі перш за все цікавить те, чим вона відрізняється від інших захворювань, тобто особливе, що дає змогу поставити діагноз і призначити правильне лікування, то патофізіолог шукає в хворобі те загальне, що притаманно всім хворобам або великим групам хвороб. Розкриваючи основні закони розвитку хвороб, патофізіологія дає лікарям універсальні механізми протидії захворюванням.

Курс патофізіології поділяється на три частини. Перша частина – нозологія, тобто загальне вчення про хворобу. Вона дає визначення здоров'ю, хворобі, патологічній реакції тощо. Тут вивчається етіологія та патогенез. Друга частина – типові патологічні процеси вивчає процеси, які складають основу великих груп захворювань. Третя частина – спеціальна патологічна фізіологія вивчає основні закономірності порушень функцій окремих органів і систем.

Основним методом патологічної фізіології є експеримент, суть якого полягає в тому, що на тваринах моделюється хвороба людини або окремі найбільш суттєві ланки хвороби. Експерименти поділяються на гострі та хронічні. Застосовуються методики вилучення органів або клітин, перерізання нервів або їх подразнення, введення в організм різних речовин, пересадка органів і тканин. На сучасному етапі розвитку науки все частіше досліди проводяться на ізольованих органах, тканинах, окремих клітинах або навіть на субклітинних структурах, застосовують методи математичного і комп´ютерного моделювання патологічних процесів.

Основними етапами проведення експериментальних досліджень є:

1. Формулювання робочої гіпотези.

2. Вибір адекватної методики.

3. Планування експерименту з визначенням необхідного контролю.

4. Статистична обробка отриманих даних для визначення їх вірогідності.

5. Порівняння отриманих результатів з літературними і формулювання висновків.

Історія розвитку патологічної фізіології.

Перші в світі кафедри загальної патології (пізніше ця наукова дисципліна за пропозицією О. О. Богомольця отримала назву „патологічна фізіологія”) були відкриті в 1869 р. в Київському, Московському та Санкт-Петербурзькому університетах.

Першим завідувачем нашої кафедри був видатний гістолог проф. Ніканор Адамович Хржонщевський – вихованець Казанського університету.

З 1888 по 1900 рр. кафедрою керував випускник Київського університету проф. Володимир Валеріанович Підвисоцький – видатний вчений і організатор науки, який вважається засновником школи патофізіологів України. Зокрема його учнями були два майбутніх президенти АН України Д. К. Заболотний і О. О. Богомолець. Його підручник „Основы общей и экспериментальной патологии» (1891) був перевиданий кількома іноземними мовами.

В подальшому кафедру очолювали видатні науковці:

1900-1922 рр. – Вільгельм Карлович Ліндеман,

1922-1931 рр. – М. П. Вашетко,

1931-1950 рр. – Є. О. Татаринов,

1950-1954 рр. – В. П. Комісаренко,

1955-1951 рр. – М. М. Сиротинін,

1961-1986 рр. – М. Н. Зайко.

З 1986 р. завідувачем кафедри є чл.-кор. АПН України, проф. Биць Юрій Вікторович.

Засновником патологічної фізіології як учбової дисципліни вважається учень І. М. Сєченова – проф. Віктор Васильович Пашутін, який у 1874 р. організував кафедру загальної патології в Казанському університеті, а через п´ять років у Військово-медичній академії в Петербурзі. Він перший сформулював завдання нової науки, створив учбову програму, написав підручник, налагодив наукову роботу.

Патологічна фізіологія, яка в свій час відокремилась від патологічної анатомії, в свою чергу стала засновницею таких наук як мікробіологія, епідеміологія, імунологія, ендокринологія, геронтологія, онкологія тощо. Зокрема, завідувач кафедри загальної патології Харківського університету – О. В. Репрьов вважається засновником української ендокринології.