Механізми захисту пухлин від імунного нагляду:

1. Антигенне спрощення (відсутність експресії антигенів головного комплексу гістосумісності).

2. Поява ембріональних антигенів.

3. Маскування антигенів полісахаридними капсулами.

4. Імунодепресивна дія пухлинних факторів.

5. Перевантаження імунної системи (високодозова толерантність).

6. Збільшення негативного заряду мембран пухлинних клітин.

Лекція д.м.н., професора Кришталя М.В.: Порушення вуглеводного обміну. Цукровий діабет

Вуглеводний обмін – сукупність процесів споживання, перетворення, новоутворення та утилізації вуглеводів, головним призначенням якого є підтримання постійної концентрації глюкози в крові в межах 3,9-6,1 ммоль/л. Це необхідно для нормального функціонування нейронів головного мозку, які за нормальних умов в якості енергетичного субстрату можуть використовувати тільки глюкозу, яку вони не здатні а ні депонувати, а ні утворювати в процесі глюконеогенезу.

При нормальному харчуванні вуглеводи складають ¾ харчового раціону і забезпечують 50% енергетичних потреб організму. Серед вуглеводів, що споживаються, частка моно- і дисахаридів не повинна перевищувати 25%, решта – полісахариди. Надлишок моно- і дисахаридів призводить до ожиріння, розвитку атеросклерозу і провокує маніфестацію цукрового діабету.

Вуглеводи не є незамінними речовинами, але при глюконеогенезі, який активується при зниженні рівня глюкози в крові, руйнуються білки і утворюється багато токсичних речовин, для знешкодження і виведення яких потрібна енергія і нормальне функціонування печінки і нирок.

Полісахариди крохмаль і глікоген розщеплюються ферментом аміла­зою до глюкози та мальтози в ротовій порожнині та тонкому кишечнику. Дисахариди сахароза, лактоза, мальтоза розщеплюються в тонкому кишечнику. Сахарозу розщеплює сахараза на глюкозу і фруктозу, лактозу (молочний цукор) – лактаза на глюкозу і галактозу, мальтозу – мальтаза на дві глюкози.

Найбільша кількість проблем виникає з порушеннями метаболізму лактози (5% в коровячому молоці) і фруктози.

Порушення перетравлення та всмоктування лактози у багатьох дорослих людей повязано з припиненням з віком експресії гену, що кодує лактазу, в 10% дорослих білих європейців і північно-американців, 70% – арабів, 80% – китайців, 95% – афро-американців. Спадковий дефіцит лактази або низька її активність призводить до неспроможності кишкового соку дитини розщеплювати молочний цукор, вміст якого у жиночому молоці дорівнює 6-7%. Таке явище називається непереносимістю лактози і призводить при вживанні молока до мальабсорбції, яка проявляється диспепсією.

Неспроможність біохімічних систем організму перетворювати галактозу на глюкозу внаслідок спадкового дефекту синтезу галактозо-1-фосфат-уридил-трансферази проявляється галактоземією. Вживання дитиною молока при цій патології призводить до накопичення галактози в крові та внутрішніх органах, що проявляється помутнінням кришталика, збільшенням печінки та затримкою розумового розвитку.

Непереносимість фруктози, яка пов'язана з аутосомно-рецесивною спадковою недостатністю фруктозо-1-фосфатальдолази, призводить до накопичення в тканинах фруктозо-1-фосфату, який блокує ферменти, що необхідні для розщеплення глікогену. Така патологія проявляється фруктоземією, фруктозурією, важкою гіпоглікемією з слабкістю, тремтінням, пітливістю, втратою свідомості при вживанні фруктових соків чи фруктів.

При недостатності фруктокінази виникає доброякісна фруктоземія та фруктозурія без суттєвих клінічних проявів.

Молекули глюкози та інших моносахаридів не здатні вільно проходити крізь ліпідний біслой мембран. Для їх транспорту необхідні спеціальні білки-переносники, які містять 492-524 амінокислоти та мають форму зигзага, що 12 разів перетинає мембрану.

Клітини тонкого кишечника і нефронів на апікальній мембрані містять натрій-залежний ко-транспортер моносахаридів (симпорт). Цей переносник транспортує глюкозу, фруктозу або галактозу за механізмом вторинно активного транспорту, тобто проти градієнта концентрації разом з іонами натрію, які переносяться за градієнтом концентрації, що створюється роботою Na⁺, K⁺-AТФази на базальній мембрані цих клітин. Натрій, що переміщується завдяки енергії АТФ, тягне за собою через клітинну мембрану моносахариди навіть при їх дуже низький концентрації.

Інші переносники глюкози, фруктози і, мабуть, галактози позначаються як GluT (glucose transporters, глюкозні транспортери) і забезпечують полегшену дифузію моносахаридів через клітинну мембрану за градієнтом концентрації:

• GluT-1 – міститься у великих кількостях в ендотелії судин мозку і в менших кількостях в інших органах і тканинах.

• GluT-2 – зустрічається в клітинах органів, які здатні не тільки всмоктувати, а й виводити глюкозу в кров (ентероцити тонкої кишки, гепатоцити та нефроцити). За умов ацидозу нирки виділяють більше глюкози, ніж печінка. У В-клітинах острівців Лангерганса цей переносник є сенсором глюкози.

• GluT-3 – має найбільшу спорідненість до глюкози і знаходиться в нейронах головного мозку.

• GluT-4 – інсулінозалежний. За звичайних умов цей переносник знаходиться в мікровезикулах цитоплазми м'язових клітин і адипоцитів. Тільки при дії інсуліну на інсулінові рецептори GluT-4 експресується на клітинній мембрані. При глюкозному навантаженні 80% всієї глюкози входить в м’язові клітини.

• GluT-5 – транспортує фруктозу в ШКТ і сперматозоїдах.

Для підтримання постійної концентрації глюкози в крові її надлишок відкладається у вигляді глікогену в печінці та м’язах (глікогенез) і у вигляді ліпідів – в адипоцитах (ліпогенез). При зменшенні концентрації глюкози в крові глікоген печінки розпадається до глюкози (глікогеноліз), яка виходить в кров. Крім того в печінці і нирках глюкоза утворюється із лактату і пірувату, гліцерину, постачальником якого є ліполіз, а також із амінокислот, крім лейцину, в процесі глюконеогенезу. Депонування, вивільнення, утилізація і новоутворення глюкози регулюються інсуліном і контрінсулярними гормонами.