56. Аудит у сфері праці.

Аудит є незалежним контролем, здійснюваним аудиторськими організаціями на комерційній основі.

Аудиторська діяльність ґрунтується на взаємній зацікавленості держави, адміністрації підприємств та їх власників у достовірності облікової інформації щодо об’єктивного висвітлення різноманітних процесів.

Метою аудиту у сфері праці є виявлення проблем економного та ефективного використання ресурсів праці, дослідження їх причин, надання необхідних рекомендацій з їх усунений. Персонал – головний предмет та об’єкт аудиту в трудовій сфері, а сам аудит виступає як незалежний аналіз системи соціально-трудових показників.

Аудит здійснюється за будь-який закінчений період часу – місяць, квартал, півріччя, рік.

Відповідно до періодичності проведення аудит поділяють на [4]:

– поточний – здійснюється згідно зі встановленим регламентом за певний

період часу;

– оперативний – передбачає оперативне розпорядження керівництва;

– систематичний – проводиться у визначений час і повторюється через

певний проміжок часу;

– разовий – передбачуваний у період зниження ефективності

функціонування підприємства.

Залежно від повноти охоплення об’єктів, що вивчаються, аудит може

бути [4]:

– повним – охоплює аспекти використання праці;

– локальним – здійснюється за певними об’єктами;

– тематичним – аналізуються всі об’єкти, а аудит відбувається в зв’язку з

виникненням певної проблеми.

Залежно від методів аналізу аудит поділяють на [4]:

– комплексний – застосовується весь арсенал відомих методів;

– суцільний – аналізується обсяг виконаних робіт усіма працівниками

підприємства;

– вибірковий – дослідженню підлягають працівники, обрані за

спеціальною методикою.

Значення аудиту в трудовій сфері проявляється в такому [2]:

1. Аудит дає змогу впевнитися у відповідності діяльності підприємства з

управління персоналом і стратегії його розвитку, а також регламентації

соціально-трудових відносин законам правилам, інструкціям, які визначають

цю діяльність.

2. За результатами аудиту праці можуть бути визначені напрямки для

встановлення, зміни або вдосконалення стандартів.

3. Аудит сприяє кадровим змінам, які покращують якісний склад

персоналу, – просуванню перспективних працівників і розвитку творчої

активності.

4. Аудит дає змогу підвищити роль кадрової служби, наблизити її

діяльність до цілей і завдань підприємства, загострити її увагу на

найактуальніших питаннях.

57. Сутність моніторингу соціально-трудової сфери і його концептуальні положення.

Моніторинг використовується в різноманітних сферах діяльності та являє собою систему послідовного збору даних про явище, процес, що описується за допомогою певних ключових показників, з метою оперативної діагностики стану об’єкта, його дослідження та оцінки в динамі

Моніторинг соціально-трудової сфери – це комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері. Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один із найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики. Основні його завдання – це постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціально-трудових відносин, систематичний аналіз процесів, які в ній проходять, попередження негативних тенденцій, які могли б призвести до соціальної напруги, а також короткостроковий прогноз можливих змін у цій сфері.

Основні завдання моніторингу полягають у:

– безупинному спостереженні за станом соціально-трудової сфери й отриманні оперативної інформації щодо неї;

– об’єднанні інформаційних потоків, сформованих різними органами виконавчої влади, які беруть участь у моніторингу;

– своєчасному виявленні змін, що відбуваються в трудовій сфері, й факторів, що їх спричинили;

– попередженні негативних тенденцій, що зумовлюють формування і розвиток вогнищ напруженості;

– здійсненні короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у трудовій сфері;

– оцінці ефективності й повноти реалізації законів та інших нормативно-правових актів з соціально-трудових питань.

Таким чином, моніторинг ґрунтується на вирішенні трьох основних груп завдань: методичних, наукових та інформаційних.

Методичні завдання моніторингу – це розробка наукових основ, структури і системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дають змогу отримувати надійні результати дослідження.

Наукові завдання – відслідковування і аналіз конкретних зрушень в соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення, оцінок, установок і поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства, розробка прогнозів тощо).

Інформаційні завдання – забезпечення достовірною, науковою, об’єктивною інформацією, споживачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів.

Залежно від розрахованого періоду дії є оперативні, коротко-, середньо- і довготермінові економічні прогнози. Вони відрізняються як за тривалістю прогнозування, так і за його ймовірністю. Чим більший період прогнозування, тим меншою є його точність, тим важче уникнути невизначеності, а отже, тим нижча ймовірність його реалізації. У соціально-трудових прогнозах використовують такий часовий масштаб: короткотермінові – до одного року, середньотермінові – до п’яти і довготермінові – понад п’ять років.

Державний прогноз соціального розвитку України – це система кількісних показників та якісних характеристик населення країни, що охоплює формування структури населення та соціальної інфраструктури. Прогнозні параметри визначають з урахуванням результатів аналізу соціального розвитку України за попередній період та припущень щодо зовнішньої економічної ситуації і внутрішньої соціально-трудової політики в перспективі.