42. Функції та елементи оплати праці.

Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Вартість робочої сили – це сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, та загальна вартість товарів і послуг, необхідних для відтворення робочої сили. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім’ї й виховання дітей, духовного розвитку тощо

Компонентами вартості робочої сили є: – заробітна плата;– натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються найманим працівникам власником робочої сили;– витрати роботодавців на соціальне страхування;– передбачені законом внески на соціальне забезпечення;– добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в систему соціального забезпечення і приватне страхування;– безпосередні виплати працівникам у зв’язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо;– вартість медичного обслуговування;– вихідна допомога (виплати у зв’язку із закінченням терміну трудового договору);– витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та добір кадрів;– витрати на соціально побутове обслуговуваним;

– податки, які розглядаються як витрати па робочу силу: па фонд заробітної плати, дохід

Заробітна плата – це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх родин, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

В умовах ринкової економіки заробітна плата – це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості.

З позицій найманого працівника заробітна плата – це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили.

З позицій підприємця заробітна плата – це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) [13].

Середня заробітна плата – визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці, що складається з нарахованої заробітної плати за виконану роботу (відпрацьований час), оплати за невідпрацьований час, надбавок і доплат, премій, винагород за підсумками роботи за рік, одноразових заохочень, на середньорічну чисельність працівників за 12 місяців.

Номінальна заробітна плата – це визначена, зафіксована в розрахунковій відомості або в інших документах величина заробітної плати в грошовому виразі, що характеризує рівень оплати праці відповідно до кількості та якості витраченої праці, яка не пов’язана з цінами на товари і послуги та грошовими витратами працівника .

Реальна заробітна плата – обчислена, визначена як сукупність матеріальних і духовних благ, споживчих товарів і послуг, які можна на неї придбати, залежить від розміру номінальної заробітної плати та визначається рівнем цін на споживчі товари і послуги.

Від зазначених чинників значною мірою залежить те, як заробітна плата виконуватиме свої економічні та соціальні функції, найважливішими з них є такі :

1) відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь;

2) стимулююча функція полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства;

3) регулююча функція полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури;

4) соціальна функція полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками згідно з результатами їхнього трудового внеску;

5) оптимізаційна функція полягає в тому, що заробітна плата як складова витрат виробництва є чинником мотивації підприємця до раціонального використання праці, постійного підвищення її продуктивності шляхом вдосконалення матеріально-технічних, організаційно-економічних і соціально-економічних чинників виробництва;

6) функція формування платоспроможного попиту населення полягає в узгодженні платоспроможного попиту, з одного боку, і виробництва споживчих товарів – з іншого.