- •1. Праця як предмет наукового економічного дослідження.
- •2. Економіка праці в системі наук.
- •3. Населення як демоекономічна категорія.
- •4. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.
- •5. Економічна активність населення.
- •6. Поняття трудового потенціалу.
- •7. Людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •8. Сутність соціально-трудових відносин та фактори, що їх обумовлюють.
- •9. Формування системи соціально-трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки.
- •10. Якість трудового життя як критерій стану соціально-трудових відносин.
- •11. Соціальна політика та соціальний захист населення.
- •12. Сутність соціального партнерства.
- •13. Система соціального партнерства в Україні.
- •14. Роль держави в системі соціального партнерства.
- •15. Правове регулювання трудових конфліктів в Україні.
- •16. Регулювання трудових відносин на основі системи колективних договорів.
- •17. Сутність, форми прояву та особливості ринку праці.
- •18. Основні елементи ринку праці.
- •19. Сегментація ринку праці в сучасних умовах.
- •20. Механізм функціонування сучасного ринку праці.
- •21.Інфраструктура державного регулювання ринку праці та її функції.
- •22. Гнучкість ринку праці.
- •23. Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості.
- •24. Державне регулювання зайнятості в Україні.
- •25. Економічна сутність безробіття та його фактори.
- •26. Види та форми безробіття.
- •27. Соціальний захист від безробіття в Україні.
- •28. Правові аспекти регулювання зайнятості населення в Україні.
- •29. Міжнародний досвід регулювання зайнятості населення.
- •30. Державна служба зайнятості як головний інфраструктурний елемент ринку праці.
- •31. Суть, зміст і завдання організації праці.
- •32. Класифікація робочих місць, їх організація, планування, обслуговування, атестація та раціоналізація.
- •33. Сутність та методи нормування праці.
- •34. Класифікація витрат робочого часу. Основні методи їх вивчення.
- •36. Сутність продуктивності та ефективності праці.
- •37. Показники та методи вимірювання продуктивності праці.
- •38. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
- •39. Механізм управління продуктивністю праці в сучасних умовах господарювання.
- •40. Вартість робочої сили, фактори, які впливають на її формування.
- •41. Доходи населення. Диференціація доходів населення.
- •42. Функції та елементи оплати праці.
- •43. Форми і системи оплати праці. Сучасні системи оплати праці.
- •44. Рівень життя, нерівність і людський розвиток.
- •45. Законодавче регулювання оплати праці в Україні.
- •46. Сутність і значення планування праці.
- •47. Планування продуктивності праці.
- •48. Планування чисельності працівників.
- •49. Планування фонду оплати праці.
- •50. Планування соціального розвитку трудових колективів.
- •51. Система трудових показників у сфері праці.
- •52. Методика аналізу чисельності, структури та руху кадрів.
- •53. Методика аналізу продуктивності праці.
- •54. Методика аналізу витрат на оплату праці.
- •55. Звітність у сфері праці.
- •56. Аудит у сфері праці.
- •57. Сутність моніторингу соціально-трудової сфери і його концептуальні положення.
- •58. Основні причини виникнення та види міжнародної трудової міграції.
- •59. Міжнародна організація праці (моп) у сучасному світі: цілі, завдання, структура.
54. Методика аналізу витрат на оплату праці.
Важливим чинником аналізу трудових показників є аналіз витрат на
оплату праці
Метою проведення аналізу витрат на оплату праці на підприємстві є оцінка доцільності застосування форм та систем оплати праці; активності запровадженої системи матеріального стимулювання; виявлення нераціональних витрат на оплату праці, що потребують удосконалення або ліквідації-
Цілі та завдання аналізу витрат на оплату праці наведені на рис. 12.8.
Аналіз витрат на оплату праці передбачає оцінку формування та використання фонду оплати пращ на підприємств (рис. 12.9).
4.1. На першому етапі виконують аналіз загального обсягу, динаміки
фонду оплати праці. При цьому оцінюється загальний обсяг фонду оплати
праці, аналізується абсолютна та відносна зміна його розміру порівняно з
попереднім періодом.
4.2. Важливим етапом аналізу є дослідження структури фонду оплати
праці. На цьому етапі визначають обсяги та питому вагу в складі загального
обсягу фонду оплати праці – основної заробітної плати, додаткової заробітної
плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат; оцінюють зміни, що
відбулися протягом аналізованого періоду; виявляють співвідношення між
окремими напрямами стимулювання. Ці заходи дають змогу визначити та
оцінити доцільність орієнтації системи матеріального стимулювання
підприємства.
Високий рівень та зростання питомої ваги основної за робітної плати
засвідчують пріоритетність для підприємства таких принципів стимулювання,
як гарантованість та стабільність рівня оплати праці. Зростання рівня
додаткової заробітної плати (відносно основної) є результатом підвищений
уваги до зростання ефективності витрат на оплату праці. Зростання розміру
інших заохочувальних та компенсаційних виплат засвідчує орієнтування
системи матеріального стимулювання на результати діяльності підприємства,
передусім, отримання прибутку та участь у ньому найманих працівників,
посилення уваги до «негрошових» форм заохочення та закріплення персоналу.
55. Звітність у сфері праці.
Для здійснення моніторингу соціально-трудової сфери на всіх рівнях, для стратегічного й оперативного управління підприємством необхідно мати достовірну, оперативну і повну інформацію про перебіг процесів, пов’язаних з організацією та використанням праці й соціально-трудовими відносинами.
Показники у сфері праці оформляються у вигляді звітів і широко використовуються в роботі як всередині підприємства, так і за його межами – на місцевому, регіональному, галузевому та загальнодержавному рівнях управління. Звітність – це специфічна форма отримання інформації в процесі реалізації управлінських функцій. У сфері праці звітність відображає динаміку трудових показників та результативність процесу управління працею на підприємстві [4].
Звітність показників з праці на підприємстві поділяється на статистичну та оперативну, вона може мати різні напрямки використання та періодичність складання [2].
Найширшу та достовірну інформацію про результати впровадження програм з праці, управління і розвитку персоналу надає державна статистична звітність підприємств з питань праці. Вона формується на основі звітів установлених форм, які підприємства незалежно від форм власності та господарювання зобов’язані подавати в установлені терміни до управління статистики місцевості, де підприємство зареєстроване (головного управління статистики в АР Крим, обласного (районного, міського) органу державної статистики). У регіональних управліннях статистики ця звітність акумулюється, аналізується і узагальнені результати подаються до Держкомстату України та Міністерства праці та соціальної політики України, яке використовує ці дані для планування і координації роботи з управління соціально-трудовими процесами в країні. Державна статистична звітність підприємств з питань праці складається з статистичної звітності про працю, про стан заборгованості щодо виплати заробітної плати та про використання робочого часу.
Всі перераховані звіти підприємства подають до управління статистики місцевості, де підприємство зареєстроване (головного управління статистики в АР Крим, обласного (районного, міського) органу державної статистики). Ці, а також інші звіти подаються підприємствами для здійснення оперативного
управління до органу, до сфери управління якого належать (за його вказівкою).
На підприємствах роботу зі складання і своєчасного подання звітів з
питань праці здійснює економіст з питань праці.
Також для здійснення аналізу використовуються дані бухгалтерської
звітності, дані відділу кадрів, акти ревізій і перевірок. Оперативна звітність з
праці складається для задоволення поточних потреб підприємства в даних про працю та соціально-трудові відносини. На її базі здійснюється прийняття
оперативних та розробка перспективних рішень щодо кадрових змін на
підприємстві, змін у чисельності та складі персоналу, показниках
продуктивності праці, мотивації праці в організації, соціально-економічного
розвитку трудового колективу.