45. Законодавче регулювання оплати праці в Україні.

Під організацією заробітної плати розуміємо її побудову, тобто приведення її елементів в певну систему, що забезпечує взаємозв’язок кількості й якості праці з розмірами заробітної плати.

Важливим елементом організації заробітної плати є її договірне регулювання – основна складова система соціального партнерства

Сутність системи соціального партнерства в Україні щодо договірного регулювання оплати праці зводиться до наступного. Генеральна угода на державному рівні включає такі складові: розмір прожиткового мінімуму і мінімальних соціальних нормативів; мінімальні соціальні гарантії в сфері оплати праці й доходів усіх груп і верств населення; умови зростання фондів оплати праці та міжгалузеві співвідношення в оплаті праці. Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми щодо нормування й оплати праці, встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації та мінімальних розмірів доплат і надбавок та ін [3].

Угоди на регіональному рівні регулюють вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги. Єдиний нормативний документ (акт) на рівні підприємства, який закріплює всі умови і розміри оплати праці,– це колективний договір.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Одним з основних елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування мінімального її рівня. Нижче нього оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт) не може проводитися. До неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари й тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості [14].

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Індексація грошових доходів населення – механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, за своєю сутністю індексація є збільшенням доходів громадян на таку величину, яка б відшкодувала їм підвищення рівня цін. Індексації підлягають грошові доходи населення, що отримані в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Індексація зарплати проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін, що перевищує поріг інфляції, законодавчо встановлений у розмірі 101 %. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, публікується в офіційних виданнях.

Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, установленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Доходи, що перевищують прожитковий мінімум, не індексуються.

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Роль держави у сфері регулювання заробітної плати повинна виявлятися також в організації перспективних наукових досліджень, вивчення і поширення прогресивного досвіду, науково-методичному забезпеченні формування і оновлення тарифної системи, ефективної системи нормування праці тощо.

Важливим завданням держави має бути сприяння проведенню переговорів між основними соціальними силами суспільства з метою врегулювання соціально-трудових відносин, запобігання масовим трудовим конфліктам.