19. Сегментація ринку праці в сучасних умовах.

Сегментація ринку праці – це поділ робочих місць і працівників за об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами

Первинний ринок праці – це та його частина, яка об'єднує «престижні» роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю становища працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, використанням прогресивних технологій, що вимагає високої кваліфікації і здатності до навчання від працівників.

Вторинний ринок праці – це та його частина, яка об'єднує «непрестижні» роботи і характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність кадрів і нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології тощо

Внутрiшньофірмовий ринок праці передбачає рух кадрiв всерединi пiдприємства, перемiщення з однiєї посади (роботи) на iншу. Це перемiщення може вiдбуватися як по горизонталi, так i по вертикалi. По горизонталі переведенням на iнше робоче мiсце без змiн у квалiфiкації, без пiдвищення в посадi. По вертикалi – переведенням на iнше робоче мiсце з пiдвищенням у посадi або на роботу, що потребує вищої кваліфікації.

Розвиток внутрiшнього ринку сприяє зниженню плинностi кадрiв, оскiльки пiдприємство заiнтересоване в збереженнi працiвникiв, якi знаютьспецифiку його виробництва.

Відносини мiж продавцями i покупцями робочої сили в масштабах країни, peгioну, галузi виникають з приводу найму працiвникiв вiдповiдної професiї, спецiальностi, а отже, потребують жорсткої класифiкацiї робiт i чiткого визначення їх змiсту . На зовнiшньому ринку дiють галузевi профспiлки, якi об’єднують працiвникiв окремих галузей, а також профспiлки, якi об’єднують працiвникiв за професiями. Зовнiшнiй ринок характеризується значною плиннiстю кадрiв, тобто вiн припускає можливiсть вiльного переходу з одного мiсця роботи на iнше.

Відкритий поточний ринок праці охоплює частину економічно активного населення регіону, яка фактично шукає роботу і потребує профорієнтації, підготовки і перепідготовки, а також усі вакантні робочі місця.

Тіньовий поточний ринок праці – це контингент формально зайнятих на підприємствах, який через скорочення обсягів виробництва послуг або зміну його структури міг бути вивільненим без збитків для виробництва.

Монопсонічний ринок праці – ринок з монополією одного покупця – характеризується такими рисами: працівники, що зайняті певним видом праці, сконцентровані на одному підприємстві (підрозділі); цей вид праці в силу географічних або інших факторів не має альтернатив, отже працівник не може знайти інше місце роботи за своєю спеціальністю й кваліфікацією; заробітну плату також диктує підприємство (господар), але ставка заробітної плати безпосередньо залежить від кількості найманих працівників.

Якщо монополію на ринку праці тримає невелика кількість підприємств, то у цьому випадку спостерігається олігопсонія.

Модель ринку праці з участю профспілок полягає в тому, що профспілки, відстоюючи інтереси працівників, переслідують ціль збільшення попиту на труд і підвищення заробітної плати. Профспілки у своїй діяльності застосовують різні способи: збільшення попиту на продукти і послуги за допомогою реклами «товарів з профспілковою етикеткою»; вимоги до уряду збільшити фінансування виробництва, вплив на підвищення продуктивності праці, зменшення використання дитячої праці, необов’язковий вихід на пенсію працівників, які досягли пенсійного віку, тощо

У залежності від впливовості профспілок, на ринку праці та окремих його сегментах може спостерігатися монополія (у профспілках сконцентровано основну частину робочої сили з певними характеристиками, тому профспілки мають змогу визначати умови праці, її оплати і т ін.), або олігополія (якщо монополію на ринку праці тримає невелика кількість профспілок або вплив профспілки обмежений, зокрема внаслідок незначної участі в ній працівників з відповідними характеристиками).

Модель двосторонньої монополії характерна для умов монопсонічного ринку, на якому діють потужні профспілки. Коли фірма-монополіст прагне до встановлення ставки заробітної плати на одному рівні, а галузева профспілка домагається на іншому рівні, то в кінцевому підсумку ставка заробітної плати зупиниться на узгодженому рівноважному рівні, і рівень зайнятості наблизиться до умов конкурентного ринку праці.