19. Робоча сила як товар. Вартість і споживча вартість товару робоча сила.

Робоча сила – це сукупність фізичних і інтелектуальних здатностей людини.

Умови перетворення робочої сили в товар:

1. Особиста юридична воля працівника.

2. Відсутність у працівника засобів виробництва і, унаслідок цього, засобів існування.

Споживча вартість товару робоча сила – це здатність робочої сили створювати вартість більшу за ту,яку вона сама має.

Вартість товару робоча сила зводиться до вартості тих життєвих коштів, які необхідні для задоволення звичайних,у даній країні,і у даний період часу фізичних і культурних потреб.

Фактори, що визначають величину вартості товару робоча сила:

1. До зниження вартості робочої сили в результаті НТР і росту продуктивності праці.

2. До росту вартості робочої сили, в результаті росту потреб виробника. Зміну у складі робочої сили на користь «білих комірців» і за рахунок росту інтенсивності праці.

20. Робочий день, його структура і границі. Необхідна та додаткова праця.

Робо́чий день — це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Структура робочого дня:

-необхідний робочий час;

-додатковий робочий час.

Межі робочого дня: робочий день має фізичні і моральні границі, робоча сила повинна бути відновлена після кожного процесу виробництва.

21. Сутність капіталу: постійний і змінний капітал

Капітал – це певні історичні економічні відносини між власником засобів виробництва і найманим робітником.

Капітал – це сума вартостей, яка приносить додаткову вартість. Однак його відмінності від інших вартостей:

• Капітал не може міцно зростись з якоюсь однією споживною вартістю.

• Він постійно міняє своїх речовинних носіїв.

• Він може виступати у формі грошей, засобів виробництва, землі, нерухомості.

У процесі виробництва капітал виступає у 2-х формах:

Постійний

Змінний

Постійний капітал – та частина грошей, яка витрачена на придбання засобів виробництва. Ця частина капіталу у процесі виробництва своєї вартості не міняє, а лише переносить свою вартість на готовий продукт конкретної праці робітника.

С – постійний капітал

Змінний капітал – та частина грошей, яка витрачена на наймання робочої сили. Ця частина не залишається незмінною, оскільки вартість робочої сили міняється під впливом ряду факторів.

V – змінний капітал.

Критерієм поділу капіталу на постійний і змінний є те, що у процесі виробництва постійний капітал не змінює своєї вартості, а змінний – змінює.

22. Додаткова вартість. Два способи виробництва додаткової вартості. Абсолютна та відносна додаткова вартість. Надлишкова додаткова вартість.

Додаткова вартість – це надлишок вартості, створеної працею робітника, понад вартості його робочої сили.

Способи виробництва додаткової вартості:

• Абсолютна додаткова вартість

• Відносна додаткова вартість

Абсолютна додаткова вартість – додаткова вартість, створена шляхом подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу.

Відносна додаткова вартість – додаткова вартість, що утворюється на основі скорочення необхідного і подовження додаткового робочого часу в межах незмінної тривалості робочого дня.

Відмінність між абсолютною і відносною додатковою вартістю. Абсолютна додаткова вартість пов'язана з абсолютним подовженням робочого дня, а відносна – зі зміною відношення між необхідним і додатковим робочим часом протягом одного робочого дня.

Єдність. Ці два методи спрямовані на одне і те ж саме, але робиться це по-різному.

Різновидом відносної додаткової вартості є надлишкова додаткова вартість, одержувана на підприємствах окремих капіталістів унаслідок упровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці і скорочення на цій основі індивідуальної вартості нижче рівня суспільної вартості.

Надлишкова додаткова вартість — це різниця між суспільною й індивідуальною вартістю продукції. Варто підкреслити, що надлишкова додаткова вартість має тимчасовий характер і існує лише доти, поки всі підприємці галузі не впровадять на своїх підприємствах технічні нововведення.