23. Нагромадження капіталу і фактори, що визначають його розміри.

Сутність капіталу.

Капітал – це певні історичні економічні відносини серед власником засобів виробництва і найманим робітником.

Капітал – сума вартостей, яка приносить додаткову вартість.

Однак на відміну від інших вартостей капітал не може міцно зростися з якоюсь однією споживною вартістю. Він постійно міняє своїх речовинних носіїв. Він може виступати у формі грошей, засобів виробництва, землі, нерухомості.

Нагромадження капіталу та фактори, які визначають розміри нагромадження.

Всякий капітал є накопичення додаткової вартості. Частина додаткової вартості капіталізуючись перетворюється у капіталістичний процес, тобто процес перетворення зворотної вартості в капітал. Приєднання цієї вартості до функціонуючого капіталу є нагромадження капіталу.

Розміри нагромадження залежать від (фактори) :

1. Від норми додаткової вартості або від ступеня експлуатації.

2. Від росту продуктивної праці.

3. Від розміру збалансованого капіталу.

4. Від різниці між застосованим і споживним капіталом.

Оскільки вартість застосування у капіталі поступово переноситься на готовий продукт, а сам капітал у натуральній формі продовжує функціонувати, то він діє як дарова сила природи.

24. Сутність заробітної плати.

Підприємець обмінює певну кількість грошей на певну кількість праці, тому покупкою робочої сили являється йому як покупка робочої праці. Для того, щоб одержати зарплату, потрібно затратити працю, тому і йому продажі робочої сили уявляється як продаж праці.

Об’єктивні обставини, що обумовлюють цю видимість.

До об’єктивних моментів відносять:

1. Не затративши працю, робітник не може одержати зарплату.

2. Заробітна плата видається після того, як праця витрачена.

3. При купівлі-продажу робочої сили визначаються умови праці.

4. Величина додаткової вартості прямо залежить від кількості витраченої праці.

Щоб з’ясувати дійсне положення, необхідно довідатись, що є необхідність об’єктам купівлі-продажу. Праця не може бути таким об’єктом, тому що вона не може бути товаром:

1. Вартість будь-якого товару визначається витратами суспільно-необхідної абстрактної праці, тому визначити вартість праці – НЕМОЖЛИВО.

2. Кожен товар повинен реально існувати до його продажу. Але праця – це процес, який у момент угоди не існує.

3. Якоби праця була товаром, то за законом товарного виробництва вона повинна була опануватися повністю, але тоді б не існувало додаткової вартості.

Сутність заробітної плати і сутність перетворення.

Заробітна плата – це грошова форма вартості робочої сили, яка на поверхні явищ виступає як ціна праці.

Зарплата стирає межі між необхідною та додатковою працею між оплаченою та неоплаченою працею.

Традиційний алгоритм визначення заробітної плата складається з наступних етапів:

• створення моделі робочого місця;

• класифікація робочих місць в організації;

• аналіз ринку праці;

• визначення ціни робочого місця в організації;

• встановлення заробітної плати.

Основними формами зарплати є погодинна і відрядна зарплата. При погодинній зарплаті величина зарплати ставиться в залежності від проробленого часу. Одиницею виміру служить погодинна ставка зарплати. Іменована «ціна праці». Ця форма історична та логічна є вихідною формою зарплати. Погодинна зарплата не створюється об’єктивно в працівника безпосередньо стимул підвищення продуктивності та інтенсивності праці.

Відрядна форма зарплати – це форма зарплати залежить від кількості виконаних операцій або від кількості випущених одиниць продукції. Відрядна оцінка встановлюється від відповідної форми погодинних ставок і норм виробітку. Відрядна зарплата полегшує контроль над якістю праці. Змушує працівників до росту продуктивності і інтенсивності праці.

Серед систем погодинної зарплати найбільш поширенні оберти:

• Проста погодинна.

• Погодинно-преміальна.

• Система двох або не скількох ставок зарплати.

Серед систем відрядної зарплати найбільш поширені оберти:

• Система норм виробництва.

• Відрядно-преміальна.

• Відрядно-прогресивна.

• Оккордна. ?

Всі ці системи спрямовані на поліпшення кількісних і якісних показників праці,та на використання психологічних засобів у трудовій діяльності працівників.

25.У більшості країн світу, в тому числі і в Україні, традиційно використовують дві основні форми заробітної плати: відрядну і погодинну (почасову) (див. рис. 13.2).

Відрядна (поштучна) заробітна плата передбачає залежність заробітку від кількості виготовленої продукції відповідно до встановлених незмінних розцінок. Відрядна форма оплати праці виступає як:

- пряма відрядна (розцінки не змінюються при будь-якому виконанні норм виробітку);

- відрядна-преміальна (поряд з оплатою за кількість виробленої продукції здійснюється виплата премії за певні показники);

- відрядна-прогресивна (роботи, виконані понад норму, оплачуються за прогресивною шкалою)

- акордна система оплати праці (встановлюється на весь об'єм робіт незалежно від кількості працюючих);

- акордна-преміальна система оплати праці (встановлюється за скорочення нормативних строків виконання робіт).

Погодинна заробітна плата - це заробітна плата, яку отримує найманий працівник за фактично відпрацьований час роботи. Вона виникла в процесі становлення капіталістичних відносин і використовується в тих сферах діяльності, в яких складно визначити кількісні та якісні результати праці. При цьому враховуються кваліфікація працівника і кількість відпрацьованих годин. Погодинну оплату праці поділяють на:

- погодинно-преміальну (доповнюється преміюванням персоналу за відповідні досягнення в роботі);

- погодинно-прогресивну (використовуються значно вищі розцінки за понаднормову тривалість робочого дня).

Багато іноземних підприємств і фірм в Україні фірм використовують багатофакторні системи оплати праці. В цьому випадку оплата праці складається з постійної та змінної частин. Постійна частина заробітної плати включає:

o погодинну оплату за тарифними ставками;

o персональні надбавки за професійну майстерність;

o компенсаційні доплати за особливі умови праці;

o премії за підсумками виконаних робіт, в тому числі за економію витрат;

o винагороди за підсумками роботи фірми за рік.

26. В умовах ринкових відносин розрізняють номінальну та реальну заробітну плату

Номінальна заробітна плата - являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу.

З урахуванням ступеня розвитку суспільства, економічного, інституціонального чинників і навіть природно-кліматичних умов заробітну плату як ціну будь-якого товару визначають багато факторів:

- ступінь розвитку науково-технічного, економічного і духовного процесу країни;

- ступінь збалансованості трудових ресурсів і робочих місць, тобто співвідношення попиту і пропозиції робочої сили;

- фізичне здоров'я людини, її загальноосвітній, культурний і професійний рівень;

- умови праці (привабливість, шкідливість, організація);

- рівень організованості найманих робітників у боротьбі за свої соціальні права;

- рівень захищеності найманих робітників державою, встановлення та дотримання нею соціальних гарантій (обмеження величини робочого дня, отримання нормального співвідношення між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом).

В Україні заробітна плата формується не тільки на основі співпраці з капіталом. Організація оплати праці в нашій державі здійснюються на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів.

Реальна заробітна плата визначається обсягом життєвих засобів, який можна придбати за номінальну заробітну плату. Отже, реальна заробітна плата - це грошовий еквівалент маси товарів і послуг, які може купити працівник за оплату своєї робочої сили.

Між номінальною і реальною заробітною платою немає прямої пропорційної залежності. Вони можуть змінюватися в одному й тому самому напрямку, а можуть змінюватись і в різних напрямках (табл. 13.2). Наприклад, в умовах інфляції зростання номінальної заробітної плати часто супроводжується зниженням реальної заробітної плати. Це зумовлено тим, що в ринковій економіці діють вільні ціни. І в більшості випадків вони зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, а це призводить до падіння реальної заробітної плати і зниження матеріального добробуту населення. Проте це тільки одна з проблем у співвідношеннях номінальної і реальної заробітної плати.

Друга проблема ґрунтується на тому, що в Україні, Росії, інших країнах СНД заробітна плата відірвана від вартості робочої сили, особистого трудового внеску працівників і результатів роботи колективу. Освіта, рівень кваліфікації, трудовий стаж, навіть робочий час помітного впливу на її рівень не мають. Внаслідок цього реальна заробітна плата знизилася не менше ніж у 5, а з урахуванням виплат із соціальних фондів - приблизно в 10 разів. Особливо погіршилася ситуація з реальною заробітною платою в 2009 р.