14.Продуктивність та інтенсивність праці,їх вплив на величину вартості товару.

Величина вартості товару- є середньозважені витрати суспільної абстрактної праці на одиницю даної споживчої вартості.Величина вартості складається об’єктивно і залежить від умов виробництва,а значить,не залишається постійною.

 Величина вартості товару значною мірою визначається суспільно необхідними витратами праці й вимірюється суспільно-необхідним робочим часом.

Продуктивність праці – кількість продукції ,виробленої в одиницю робочого часу (зміна,час,місяць,рік).Ріст продуктивності праці досягається за рахунок технічного вдосконалення виробництві і є вираженням росту ефективності конкретної праці.Витрати абстрактної праці залишаються незмінними;з підвищенням продуктивності праці загальна маса вартості вироблених товарів в одиницю часу залишається незмінною,але вартість одиниці продукції зменшується.

З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: 1.матеріально-технічні; 2.організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва;

3.соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Інтенсивність праці – витрати робітником фізичної,розумової енергії за однини цю робочого часу.Ріст інтенсивності праці безпосередньо з технічним прогресом не зв’язаний,а є результатом збільшення витрат абстрактної праці.Тому загальна маса вартості товарів,що випускаються в одиницю часу зростає,а вартість одиниці товару залишається незмінною

15. Форма вартості та її фсторичний розвиток. Виникнення грошей.

15.1. Мінова́ ва́ртість — видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожен окремий товар можна обміняти на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей. В усіх товарах, що обмінюються на інші, спільне те, що вони є втіленням суспільної праці, затраченої на їх виробництво, яка й робить їх кількісно зіставлювальними, отже, формує їхню вартість. Крім того, вони мають суспільну споживчу вартість. На відміну від споживчої вартості, яка виражає відношення до природи, вартість відображає суспільні виробничі відносини між людьми, але пов'язані з цим відношенням, з процесом праці, з виробничою діяльністю людини. Тому у вартості втілено не просто кількість суспільно необхідної праці, а й якість продукції, її корисний ефект.

15.2. Теоретично першою формою вартості була проста, або випадкова, форма вартості. Проста форма вартості може бути виражена формулою: Тх = Ту. Ця форма вартості називається простою тому, що тут вартість одного товару виражається тільки у вартості якогось одного товару. Випадковою вона є тому, що який саме конкретний товар виражатиме вартість товару, — це справа випадку. Проста форма вартості відповідає тому етапу історичного розвитку, коли обмін тільки-но зароджувався.

За простої форми вартості є тільки одне мінове відношення: товар ставиться у відношення до якогось окремого, відмінного від нього товарного виду. Тут не виражаються його якісна тотожність і кількісна пропорційність з усіма іншими товарами. Простій відносній формі вартості протистоїть окрема еквівалентна форма вартості іншого товару.

У міру розвитку товарного обміну здійснюється перехід від простої форми вартості до повної, або розгорнутої, форми вартості.

15.3. Виникнення та розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сутності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

• по–перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного — грошового;

• по–друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;

• по–третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує.