6.Економічні інтереси: їх сутність та класифікація

Економічні інтереси являють собою об'єктивні, зумовлені відносинами власності, спонукальні мотиви, стимули трудової діяльності, спрямовані на задоволення потреб кожної особи і суспільства в цілому. У реальному житті потреби набувають конкретної форми інтересів. Іншими словами, економічні інтереси - це усвідомлені економічні потреби, що мають спонукальну силу.

Економічний інтерес - категорія суб'єктивно-об'єктивна. Суб'єктами економічних інтересів є окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, колективи, групи людей, спільнот, держава, суспільство в цілому. Об'єкти економічних інтересів - економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Економічні інтереси суспільства утворюють складну та динамічну систему. їх можна класифікувати за різними критеріями:

1.За суб'єктами:

– особисті;

– колективні,

– групові;

– суспільні.

2.Відповідно до їх важливості:

– основні,

– першочергові;

– другорядні.

3.У часовому аспекті:

– поточні;

– перспективні.

4.За об'єктами:

– майнові;

– фінансові;

– інтелектуальні

– інформаційні.

5.За рівнем усвідомлення:

– дійсні;

– уявні.

Виразниками специфічних економічних інтересів виступають суб'єкти економічних відносин. Відповідно до цього в ринковій економіці виокремлюють економічні інтереси підприємств, котрі спрямовані на максимізацію прибутку, зменшення витрат виробництва і підвищення конкурентно здатності продукції. Економічні інтереси домогосподарів спрямовані на максимізацію користі споживних благ з урахуванням цін на них та власних доходів. Економічні інтереси держави спрямовані на створення умов для реалізації потреб суспільства. При цьому економічні інтереси держави і суспільства не тотожні, тому що до складу перших входять інтереси державної бюрократії.

Система економічних інтересів охоплює складові, котрі з одного боку взаємопов'язані, а з іншого - суперечливі. В кожному суспільстві існує вічна проблема узгодження суперечливих економічних інтересів. Вона досягається у процесі їх взаємодії та взаємореалізації.

Конкретними шляхами поєднання економічних інтересів служать субординоване підпорядкування одних з них іншим та координоване узгодження різнобічних інтересів суб'єктів господарювання.

Проблема співвідношення та пріоритетності економічних інтересів учасників господарської діяльності залишається до нинішнього часу дискусійною. Механізм їх поєднання та узгодження перебуває під вирішальним впливом сутнісних характеристик кожної з відомих економічних систем.

Економічний інтерес – це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб.

Способи впливу на інтереси:

Варто усвідомлювати, що існують різні способи впливу на інтереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у виробництві. Ці способи - різноманітні. Проте головними з них є такі:

1) позаекономічний примус;

2) економічний вплив на інтереси людини;

3) моральне і матеріальне заохочення трудової активності.

В останньому разі велике значення мають особиста свідомість, трудова активність і бажання будь-що піднести свій престиж на підприємстві і в суспільстві. На практиці всі ці способи впливу на інтереси людей співіснують і так чи інакше поєднуються. I проте найбільш активно використовується система економічного примусу на інтереси людей: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду, інтенсивна праця завдяки наявності безробіття, збиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства і розорення тощо. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей важелів саме економічного примусу.

Зв*язок інтересу з виробництвом:

Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.

тема7.

Економічна система – об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одних з іншими явищ і процесів економічного життя.

Характерними ознаками економічної системи є:

• Ієрархічність

• Цілісність, самодостатність

• Органічність

• Мобільність

Основні елементи економічної системи:

• Продуктивні сили

• Техніко-економічні та організаційно-економічні відносини

• Відносини власності

• Господарський механізм

Національна економіка – сукупність домашніх господарств, підприємств, державних інститутів, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища та державної території.

Класифікація економічних систем:

• Традиційні – грунтуються на звичаях, обрядах тощо, які завжди передавались із покоління у покоління

• Ринкові – панує товарне виробництво та ринок

• Командно-адміністративні – всі ресурси становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях

• Змішані – вміщують в собі у різних пропорціях вищеназвані типи економічних систем з перевагою якоїсь одної

тема8.

Власність – це не річ, а відношення між людьми з приводу виробництва і присвоєння благ – продуктів праці і природи, це відношення суб’єктів один до одного відповідно до їх відношення до матеріалів, предметів, знарядь.

Юридичний аспект власності – правове оформлення володіння, розпорядження та використання об’єкта власності

Політекономічний аспект власності – відображає реальне привласнення умов виробництва і результатів.

Суб’єкти – фізичні і юридичні особи, які в процесі відчуження – привласнення благ і послуг – вступаюст між собою у відносини власності.

Об’єктами є все розманіття національного багатства, включаючи землю з надрами, водний і повітряний простір, засоби виробництва, робочу силу і результати її діяльності.

До характерних ознак категорії власність можна віднести:

• Власність – соціально-економічне, виробниче відношння між людьми, а не відношення до речей

• Власність – результат суспільного розвитку, а не розвитку окремої людини

• Власність – відношення по присвоєнню благ і послуг

• Оскільки блага виробляються за допомогою засобів виробництва, то провідними, пріоритетними є відношення по присвоєнню засобів виробництва

• Упевних умовах засоби виробництва можуть відчужуватись від безпосереднього виробника, тому власність на засоби виробництва являє собою соціальну форму поєднання робочої сили із засобами виробництва і визначає історичний тип даного способу присвоєння.

• У реальній дійсності власність виступає у конкретній історичній формі

• На поверхні суспільного життя відносини власності виступають як право власності.