Тема 8. Кредит в ринковій економіці

Основні скорочення: К.- кредит, П. – процент.

Аванс – грошові кошти, що надаються за рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

К. – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних вартостей (в грошовій чи товарній формі) на засадах зворотності в установлений термін, платності та добровільності.

К. в товарній формі – позичкова вартість передається позичальнику з відстрочкою платежу в грошовій формі; в грошовій формі - позичкова вартість передається на певний термін користування і повертається з додатковою сумою коштів.

К. за галузевою спрямованістю: в промисловість, в сільське господарство, в будівництво, житлове будівництво, в торгівлю, в інші галузі.

К. за організаційно-правовими ознаками та умовами надання позички: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений; пролонгований; реальний, сумнівний; безнадійний; платний, безплатний. Кредит за методами надання – одноразово, перманентно, гарантовано.

К. за схемою надання: відповідно за кредитної лінії (можна використовувати поступово), револьверні - з автоматичним поновленням, контокорентні - всі грошові надходження та платежі в тому числі і за рахунок кредиту проводяться з одного активно-пасивного рахунку; овердрафт-різновид контокоренту, можливо окремий рахунок з якого оплачуються розрахункові документи.

К. за термінами, на який продається вільна вартість: короткострокові (до одного року), середньострокові (до п’яти), довгострокові (понад п’ять років).

К. залежно від суб’єктів кредитних відносин: банківський - суб’єктом є банк (один чи обоє); державний - суб’єктом виступає уряд, переважно позичальником; міжгосподарський (в товарній формі - комерційний) обома суб’єктами є господарюючі структури; міжнародний - резиденти різних країн. Кредит міжнародний може бути фірмовим, урядовим, банківським, фінансовим, комерційним, товарним.

К. залежно від сфери економіки використання позички: виробничий - на формування основного і робочого капіталу; торговий - на купівлю товару з метою його подальшого продажу; споживчий - обслуговує сферу особистого споживання.

К. залежно від цільового призначення: на формування виробничих запасів, у витрати виробництва, створення запасів готової продукції, з виникненням тимчасових розривах у платежах.

Кредитний механізм – складова господарського механізму, що включає принципи кредитування, методи кредитування, управління.

Кредитор – сторона кредитних відносин, що передає вартість у грошовій або натуральній формі в кредит іншому суб'єкту господарювання у тимчасове користування.

Маржа – різниця між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси.

Межа К. – рівень розвитку кредитних відносин в народному господарстві, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки. Вплив економічних факторів на мікроекономічні межі кредиту: ринкова ставка позичкового процента, потреба позичальника в основному й оборотному капіталі, забезпеченість позичальника власним капіталом, ефективність та окупність об’єкту кредитування; на макрорівні: обсяги і темпи зростання ВВП, структура і рівень розвитку фінансової системи і стан державних фінансів, цілі і методи державної грошово-кредитної політики, розвиток ринкових відносин.

Необхідність К. – викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Норма позичкового П. – відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100.

Основні ознаки К. – учасники кредиту повинні бути самостійними, кредитні відносини є добровільними та рівноправними; кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають; нееквівалентність кредитних відносин.

Передумова К. – наявність доходів у позичальника та вільних коштів у кредитора.

Позичальник – сторона кредитних відносин, що отримала у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності і строковості.

Позичка грошей – це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу.

Позичка капіталу – це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал.

Позичкова вартість (об’єкт К.) – самозростаюча вартість, або вартість, що в процесі функціонального використання збільшується, тобто дає прибуток.

Позичковий процент – плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Принципи кредитування – це головні положення, правила, яких необхідно дотримуватись при здійсненні кредитування. Вони визначаються природою, роллю і функціями кредиту. До них належать: строковість повернення, платність, забезпеченість та цільовий характер.

Причина К. – коливання потреби в коштах та джерелах їх формування.

Стадії руху позиченої вартості – формування вільної вартості у кредитора → розміщення у позички → одержання додаткових коштів позичальником → їх використання → вивільнення коштів з обороту позичальника → повернення позичальником вартості кредитору та сплата проценту.

Функції кредиту – перерозподільча, контрольна, емісійна (антиципаційна).

Функції позичкового проценту – розподіл прибутку, збереження позичкового капіталу.