Тема 7. Валютний ринок і валютні системи

Основні скорочення: В.- валюта, валютні.

Авуари – кошти банку в іноземній валюті на його рахунках в іноземних банках.

Авуари в СПЗ(СДР) – активи України в СПЗ(СДР), що знаходяться в МВФ і є частиною їх міжнародних резервів.

Бреттон-Вудська валютна система – це система регулювання зв’язаних валютних курсів, управління якими здійснювалося через спеціально створений Міжнародний Валютний Фонд (МВФ). Домовленість про цю систему була досягнута у 1944 р. на міжнародній конференції у м. Бреттон-Вудс, Нью-Хемпшир, США.

В. – грошова одиниця, що використовується для визначення вартості товару. Має наступні тлумачення: 1) національна грошова одиниця певної держави; 2) грошові знаки та платіжні і кредитні інструменти іноземної держави; 3) міжнародні розрахункові та платіжні засоби.

В. іноземна – виражена в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн. Для України це будуть кошти, номіновані в усіх національних грошових одиницях, крім гривні.

В. інтервенція – пряме втручання центробанку або казначейства у валютний ринок.

В. колективна – виражена в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами. Зараз найбільш відомі дві такі валюти – СДР, запроваджена в міжнародний оборот МВФ, та євро, що запроваджена в міжнародний оборот 11 країнами Західної Європи.

В. контроль – важлива складова валютного регулювання, мета якого – дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

В. кредиту – валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит.

В. національна – виражена в грошах, що емітуються національною банківською системою. Для України це будуть кошти, номіновані в гривні, для Росії – в рублях, для США – в доларах тощо.

В. платежу (ціни) – валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту.

В. угоди – валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту .

В. біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля іноземною валютою.

В. відносини – сукупність економічних відносин, які виникають в процесі сукупного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

В. демпінг – заходи щодо знецінення національної грошової одиниці з метою забезпечення масового експорту товарів за цінами, нижчими від світових.

В. кошик – метод визначення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до певного набору інших валют.

В. криза – різке загострення протиріч в валютній сфері, що проявляється в різких коливаннях В. курсів, швидких та значних переміщеннях В. резервів, девальвації і ревальвації В., погіршенні В. ліквідності.

В. курс – співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке визначається, насамперед виходячи з їх купівельної спроможності. Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти.

В. обмеження – це законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

В. операції – будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

В. паритет – співвідношення між двома валютами, що встановлюється у законодавчому порядку.

В. політика – сукупність заходів, щ здійснює держава в сфері валютно-фінансових і кредитних відносин.

В. регулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

В. режим – за класифікацією МВФ існують п’ять типів: фіксований щодо однієї валюти, щодо кошика валют, із обмеженою гнучкістю, із керованою гнучкістю, незалежно плаваючий.

В. ризики – це ймовірність втрати доходу внаслідок зміни обмінного курсу валюти після укладання угоди в іноземній валюті або загроза валютних втрат пов'язана із зміною валютного курсу при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних, інших валютних операцій.

В. ринок – сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

В. система – це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору; це механізм, що пов'язує окремі національні економічні системи в єдине світове господарство.

В. цінності – іноземна валюта (банкноти, казначейські білети, монети), платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви) і фондові цінності (акції, облігації) в іноземній валюті, банківські платіжні документи в національній валюті, які купувалися за іноземну валюту, з правом перетворення їх на таку суму валюти, дорогоцінні метали – золото, срібло, платину і метали платинової групи, крім ювелірних виробів та інших побутових виробів з цих металів.

Відкрита позиція – виникає тоді, коли банківські активи у інвалюті не дорівнюють пасивам у такій самій валюті.

Внутрішня конвертованість - вільний обмін національ­ної валюти на іноземну для резидентів і вільні платежі за кордон.

Девізи – платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для здійснення міжнародних розрахунків.

Демпінг – продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими від цін внутрішніх ринків.

Дисконтна політика – зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів.

Друга світова валютна система (Генуезька валютна система) – була юридично оформлена міжнародною угодою, яка досягнута на Генуезькій міжнародній економічні конференції у 1922 році.

Євродолар – долари СПІА, що нагромадились на рахунках юридичних та фізичних осіб в іноземних банках і використовується для депозитне-позичкових операцій на міжнародному ринку позичкових капіталів.

Європейська В. система (ЄВС) – щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, в березні 1979 р. було створено міжнародну (регіональну) валютну систему – форму міждержавного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Вона має риси регіональної валютної системи і є одним із полюсів поліцентричної валютної системи.

Євроринок – міжнародний ринок позичкового капіталу, на якому операції здійснюються в євродоларах. Виник в кінці 50-х – на початку 60-х років XX ст. Організаційно складається з більш як 500 банків різних країн Західної Європи.

Зовнішня конвертованість - вільне нагромадження ва­люти на рахунках нерезидентів, переказ за кордон.

Золотий паритет – відношення вагової кількості чистого золота, що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну.

Золото монетарне – високо чисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління.

Золотовалютні резерви – це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Конвертованість – це здатність до вільного використан­ня валюти для будь-яких операцій та обміну на інші валюти.

Конвертованість за поточними операціями -- дозвіл на обмін національної валюти лише для забезпечення зов­нішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відно­син за поточними операціями.

Котировка – визначення валютного курсу, щ здійснюється банками на підставі співвідношення попиту та пропозиції валют.

Котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти по відношенню до національної.

Кредитна блокада – відмова якоїсь держави або міжнародної валютно-фінансової організації надавати кредити країні чи групі країн.

Крос-курс – певне співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу щодо третьої валюти.

Курсоутворюючі чинники – стан платіжного балансу країни; обсяг ВНП в країні; внутрішня і зовнішня пропозиція грошей; процентні ставки в країнах, валюта яких порівнюється; співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми.

Міжнародна (регіональна) В. система – договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн.

Міжнародна ліквідність – здатність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги.

Міжнародна резервна В. - це валюта, що вико­ристовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головна функція – створення державних резервів.

Міжнародний ринок капіталів та грошей – це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Міжнародні резерви – частина зовнішніх активів НБУ, що знаходяться під його контролем і можуть використовуватися для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу чи непрямого впливу на розмір цього дефіциту.

Нафтодолари – державний доход країн-експортерів нафти (країн ОПЕК) від експорту енергоресурсів.

Нерезиденти – юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи України з місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Першою світовою В. системою була система, заснована на золотому стандарті. Вона сформувалася стихійно наприкінці XIX–на початку XX ст. як сукупність національних валютних систем.

Плаваючий В. курс – змінюється залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж: країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Повна конвертованість В. - це можливість віль­ного обміну на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх операціях без обмежень.

Резиденти – 1) фізичні особи, які постійно проживають на території даної країни; 2) юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які розташовані на території даної країни і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства цієї країни; 3) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств (організацій, установ), які знаходяться за кордоном і не здійснюють підприємницької діяльності.

Ринок депозитно-кредитних операцій – характеризується залученням банками інвалюти на депозитні вклади та в наданні ними інвалютних позичок; ціна валюти на ньому формується у вигляді процента.

Ринок конверсійних операцій – купівля-продаж інвалюти здійснюються шляхом обміну рівновеликих цінностей. На цьому ринку складаються умови для формування валютного курсу.

Світова В. система - це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

СДР – міжнародна розрахункова одиниця МВФ, яка використовується країнами-членами МВФ для регулювання міжнародних платежів, поповнення офіційних резервів, здійснення розрахунків з МВФ, кредитування та зіставлення курсів національних валют. Введено 01.01.1997р. на основі „кошика” валют.

Спеціальні права запозичення – особливий тип міжнародної валюти, що випускає МВФ та використовується лише для міжурядових розрахунків через центральні банки.

„Своп” – термін, який використовується на валютному ринку для визначення угод по купівлі – продажу валюти, що поєднує купівлю або продаж іноземної валюти на умовах угоди “спот” з одночасним її продажем або купівлею по курсу форвард відповідно.

„Спот” – термін який використовується на валютному ринку для визначення угод по купівлі-продажу валюти що здійснюється контрагентами на умовах її поставки не пізніше на другий робочий день, не враховуючи дня завершення операції.

Тройська унція – вагова одиниця дорогоцінних металів. Одна тройська унція дорівнює 3,1035 г золота.

Ф’ючерсні операції – строкові валютні операції, які здійснюються на біржовому ринку. При здійсненні такої операції зазначається курс купівлі-продажу валюти на певну дату. Покупець ф'ючерсного контракту має право відмовитися від нього за згодою іншої сторони. Розрахунки за ф'ючерсними операціями здійснюються під час виконання угоди в обумовлений термін. Премія у вигляді фіксованої суми за одиницю валюти або відсотка від суми угоди сплачується відразу після укладення угоди (купівлі-продажу валютного ф'ючерсу).

Фактори впливу на валютний курс – чинники, які відображають зв’язок валютного курсу з іншими економічними категоріями – вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.

Фіксинг – процедура котирування валютних курсів, яка полягає у визначенні та реєстрації міжбанківських курсів валют послідовним зіставленням попиту і пропозиції по кожній валюті.

Фіксований валютний курс – валютний курс фіксується до однієї валюти, або кошика валют.

Форвардна операція – господарська операція суб'єк­та підприємницької діяльності, що передбачає при­дбання (продаж) форвардної угоди, тобто зобов'язан­ня придбати (продати) продукцію сезонного вироб­ництва, цінні папери або валютні цінності у ви­значений час у майбутньому, з фіксацією ціни реа­лізації на дату укладення (придбання) форвардної угоди.

Форфейтинг – кредитування експортера шляхом купівлі векселів, акцептованих покупцем.

Франчайзинг – фінансово-кредитна операція, пов’язана із забезпеченням прибуткової діяльності малого бізнесу; це ліцензія великого та відомого підприємства (фірми) дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою.

Часткова конвертованість - обмін дозволяється тільки для певних власників або за окремими операціями.

Ямайська В. система – сформувалася в рішенні Ямайської конференції у 1976р. на якій країни учасниці МВФ ввели плаваючі валютні курси і переглянули статус золота.