3. Стратегічні напрямки державної політики україни у галузі

ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Основними забруднювачами повітря України є підприємства

чорної металургії (33%), енергетики (30%), вугільної промисловості

(10%), хімічної та нафтохімічної промисловості (7%).

Щорічно по всій Україні в атмосферу виділяється 17 мільйонів

тонн шкідливих речовин, тобто на кожну людину по 300 кг.

Понад третину всіх промислових викидів шкідливих домішок у

повітрі припадає на теплові станції, які використовують паливо.

Найбільший внесок у викиди сірчистого ангідриду дають

підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисло

вості (їх частка складає 80 % викидів).

У викиди оксидів азоту головний внесок - 72% - дають під

приємства енергетики та металургії.

Підприємства хімічної, нафтохімічної і газової промисловості

дають найбільший внесок - 43% - у викиди вуглеводнів.

Більше третини загального обсягу шкідливих викидів в ат

мосферу дає автотранспорт - 6,5 млн. тонн на рік. В Євпаторії та

Ужгороді згаданий показник складає 91% від загальної кількості

викидів.

Встановлено два нормативи забруднення повітря: максимально-

разова і середньодобова граничне допустима концентрація (ГДК).

Максимально-разова ГДК необхідна для попередження

рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни біоелект

ричної активності головного мозку, світлової чутливості очей тощо)

при короткотривалому впливу забруднювачів (до 20 хв.), а

qepedm|ndnanb` - з метою попередження їх резорбтивного

(загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та ін.) впливу.

Для оцінки впливу забруднювачів на здоров'я населення

потрібно користуватися не лише максимально-разовими і середньо-

добовими ГДК, які регламентують вміст хімічних речовин у, повітрі

населених пунктів, але й показники, які характеризують вміст

шкідливих речовин за тривалий період (місяць, рік). Підставою для

цього служить те, що невеликі концентрації речовин при тривалій

дії справляють такий же негативний ефект, що й висока концентрація

за короткий проміжок часу.

Встановлено, що довготривале забруднення атмосферного повітря

сірчаним газом, окислами вуглецю, азоту та іншими речовинами

шкідливо впливає на здоров'я людей. При цьому може збільшуватися

загальна захворюваність населення, яка обумовлена ураженням

окремих органів і систем організму.

На території України функціонує 1500 підприємств зі шкі

дливими відходами. Загальна кількість відходів щороку збільшується

на 12 мільйонів тонн.

Найбільш високе забруднення атмосферного повітря характерне

для Донецького і Придністровського регіонів України, а також

навколо обласних центрів.

В нашій державі вживаються заходи щодо зниження викидів в

атмосферу шляхом оснащення джерел викидів шкідливих речовин

пилогазоочисними установками. Здійснюється заміна або

реконструкція морально та фізично застарілих пилогазоочисних

установок, впровадження мало- та безвідходних технологічних

процесів та інше. Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери

займає транспорт. Закон встановлює екологічні закони і нормативи в

галузі охорони атмосферного повітря, екологічної безпеки

атмосферного повітря (гранично допустимих концентрацій

забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, гранично допустимих

викидів забруднюючих речовин для кожного стаціонарного та

пересувного джерела викиду).

Підприємства, установи, організації, діяльність котрих

пов'язана з негативним шкідливим впливом на атмосферне повітря,

повинні вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів за

бруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних і

біологічних факторів, здійснювати контроль за обсягом та складом

забруднюючих речовин, забезпечувати безперебійну та ефективну

роботу очисного обладнання.

Закон України про охорону атмосферного повітря, прийнятий 16

жовтня 1991 року спрямований на збереження сприятливого стану

атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для

забезпечення екологічної безпеки людини, а також відвернення

шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Закон регулює діяльність, що впливає на погоду і клімат.

Підприємства повинні скорочувати і в подальшому повністю припинити

виробництво і використання речовин, які шкідливо впливають на

озоновий шар або можуть призвести до негативних змін 1 клімату.

Закон встановлює вимоги щодо охорони атмосферного і повітря при

видобуванні корисних копалин, при застосуванні засобів захисту

рослин, міндобрив та інших препаратів; при розміщенні і розвитку

міст та інших населених пунктів; при погодженні місць забудови,

проектів будівництва і реконструкції підприємств 5 та інших

об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря.

В Законі встановлено перелік порушень, законодавства про

охорону атмосферного повітря:

порушення прав громадян на екологічно безпечний стан

атмосферного повітря;

перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих викидів

шкідливих речовин в атмосферне повітря;

гранично допустимих рівнів шкідливого впливу на атмосферу

повітря фізичних і біологічних факторів;

здійснення незаконної діяльності, яка негативно впливає на

погоду і клімат;

невиконання розпоряджень і приписів, які здійснюють ;

контроль за станом атмосферного повітря тощо.

Особи, винні у порушенні законодавства про охорону ат

мосферного повітря, несуть адміністративну чи кримінальну відповідальність, а також повинні відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок правопорушень.

цивільно-правову, та кримінальну відповідальність згідно з

законодавством.

Озеленення міст. Влаштування озеленення на штучних поверхнях

Балансоутримувач - спеціально вповноважені підприємства, організації, установи, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень

Буферна зона - окраїна частини парку або додатково виділена і освоєна сусідня територія для масового відпочинку населення з метою зменшення рекреаційного навантаження на культурно-історичну зону парку.

Вертикальне озеленення - елементи озеленення фасадів будівель, паркових споруд, спеціальних ажурних споруд, вертикальних стін та інших об'єктів з використанням деревовидних ліан та інших витких рослин.

Вуличні насадження - озеленена територія вздовж вулиць міста.

Газон - певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або дернуванням.

Зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території міста.

Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території міста і мають вільний доступ для відпочинку.

Зелені насадження обмеженого користування - насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств і складських зон, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.

Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; кладовищ, ліній електропередач високої напруги; водоохоронні, пришляхові насадження в межах міста.

Зелене будівництво - комплекс робіт щодо створення нових міських зелених насаджень і реконструкції наявних.

Квітник - ділянка геометричної або довільної форми з посадженими одно, дво- або багаторічними квітковими рослинами.

Клумби - квітники правильної геометричної форми у вигляді кола, квадрата, прямокутника, овалу, трикутника тощо.

Ландшафт - природний територіальний комплекс, ділянка земної поверхні, обмежена природними рубежами, у межах якої природні компоненти (рельєф, ґрунт, рослинність, водойми, клімат, тваринний світ), а також штучні або антропогенні (забудова, дороги, сільгоспугіддя тощо), перебувають у взаємодії і пристосовуванні один до одного.

Малі архітектурні форми - у зеленому господарстві штучні архітектурно-об'ємні елементи садово-паркової композиції: альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски, павільйони, палатки, знаки, які об'єднані загальним художнім задумом, що виконують утилітарні та декоративні функції, садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні фонтанчики тощо.

Міський ліс - лісовий масив або ділянка лісу, розташовані в межах міста.

Норма озеленення - площа озеленених територій загального користування, яка припадає на одного жителя.

Об'єкт благоустрою зеленого господарства - об'єкт благоустрою, на території якого розташовані зелені насадження.

Об'єкт озеленення - територія, призначена для озеленення, на якій передбачається реконструкція і проведення капітального або поточного ремонтів об'єктів зеленого фонду.

Озеленені території - ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об'єкти зеленого будівництва).

Охорона зелених насаджень - система адміністративно-правових, організаційно-господарських, економічних, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або покращання виконання зеленими насадженнями відповідних функцій.

Парк - самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення.

Пошкодження зелених насаджень - надання шкоди кореневій системі, стовбуру, кроні, гілкам деревно-чагарникових порід, а також газонам, квітникам, але яка не припинила їх росту.

Присадибна ділянка - це ділянка землі, що передається у власність громадян для обслуговування житлового будинку.

Рекреаційна зона - спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.

Сади - упорядковані масиви зелених насаджень площею від 2 до 6 га, призначені для короткочасного відпочинку населення.

Санітарно-захисна зона - озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста від промислових підприємств.

Сквер - упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення. Озеленені ділянки площею менше 0,02 га, що прилягають до транспортних магістралей у вигляді острівців газонів і квітників без доріжок і місць відпочинку, ураховуються в складі вулиць, як насадження спеціального призначення.

Урочище - природно-територіальний комплекс, який складається із закономірного просторового поєднання (системи фацій). Урочища найчастіше формуються на основі певних форм рельєфу - випуклої чи ввігнутої, але єдиної за генезисом і віком. Це може бути будь-яка частина місцевості, не подібна на іншу, наприклад, ліс серед поля.

Утримання зелених насаджень - дотримання режиму їх використання з проведенням агротехнічних заходів, що сприяють нормальному ростові.

ІІІ. Об'єкти благоустрою зеленого господарства міста

3.1. До об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства міста належать:

- парк;

- сквери;

- міські ліси;

- зони рекреації;

- зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель;

- зелені насадження прибудинкової території.

3.2. Елементи благоустрою.

Елементами благоустрою є:

- покриття доріжок відповідно до норм стандартів;

- зелені насадження уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

- будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

- засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

- комплекси та об'єкти монументального мистецтва;

- обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків;

- малі архітектурні форми;

- інші елементи благоустрою.

ІV. Використання об'єктів благоустрою зеленого господарства

та охорона зелених насаджень

4.1. У місті несуть відповідальність за збереження і утримання балансоутримувачі:

- скверів, парків, вуличних посадок та інших зелених насаджень – комунальне підприємство «Комунгосп»;

- озеленених ділянок біля будинків і проїздів, зелених насаджень в дворах - керівники КП «ЖЕК», шкіл, лікарень та інших підприємств, установ і організацій, а також власники індивідуальних жилих будинків, на територіях яких знаходяться зелені насадження або за якими ці насадження закріплені.

4.2. Керівники комунальних підприємств, керівники шкіл і лікувальних закладів, а також інших підприємств, організацій і установ, що мають зелений фонд, зобов’язані:

а) забезпечити повне збереження зелених насаджень та систематичний догляд за ними;

б) нові посадки дерев і кущів проводити лише за дендрологічними проектами, погодженими з міським (районним) архітектором, при суровому дотриманні агротехнічних умов;

в) стежити за збереженням газонів, не допускати їх витоптування, проводити поточний ремонт доріжок, майданчиків, газонів і забезпечувати підготовку зелених насаджень до зими;

г) в літній час, при необхідності, поливати газони, квіти, дерева і кущі;

д) вести систематичну боротьбу з шкідниками зелених насаджень та з бур'янами, утеплювати на зиму плодово-ягідні насадження;

є) регулярно проводити прибирання озеленених ділянок від будівельного та іншого сміття.