6) Будівництво

Метою природоохоронної діяльності в будівництві є нормалізація умов життєдіяльності населення і поліпшення стану природно-територіальних комплексів України, що перебувають у кризовому екологічному стані.

Для формування переліку завдань конкретних програм необхідно провести екологічний аудит кризових територій України, визначити комплекс екологічних вимог до містобудівних заходів з метою досягнення контрольних рівнів стану довкілля. Для розв'язання цих завдань необхідно:

а) провести екологічний аудит кризових територій України, що включає визначення контрольних рівнів забруднення територій, які є нормами для територій на найближчі 1-3 роки, та можливість їх реального досягнення, першочергове проведення екоаудиту у високоурбанізованих районах і містах;

б) розробити містобудівні заходи, спрямовані на виведення територій з кризового стану:

• провести екоаудит з урахуванням зміни структури землекористування у напрямі збільшення територій національних природних парків, зон рекреації;

• визначити комплекс містобудівних заходів для досягнення контрольних рівнів стану довкілля;

в) вжити заходів щодо ресурсозбереження:

• обмежити використання природних корисних копалин, потреба в яких може бути задоволена в результаті використання вторинних та поновлюваних ресурсів; розробити і впровадити програми створення та виробництва нових ресурсозберігаючих будівельних матеріалів і конструкцій;

г) вжити заходів щодо запобігання викидам і скидам забруднюючих речовин:

• розробити комплексні програми впровадження безвідходних та екологічно безпечних технологій;

• розробити і впровадити мобільну, легку, екологічно безпечну та низькоенергоємну будівельну техніку та механізований інструмент;

д) розробити і втілити архітектурно-планувальні заходи, заходи захисту окремих об'єктів, заходи переорієнтування інфраструктури територій:

• вирішити питання першо0чергової деконцентрації прийняття рішень в екологічному, економічному і планувальному аспектах;

ж) розробити заходи щодо запобігання наслідкам аварійних ситуацій та їх усунення у місцях з підвищеною щільністю населення.

Найнебезпечнішою в екологічному аспекті галуззю промисловості будівельних матеріалів залишається цементна промисловість, підприємства якої найбільше забруднюють довкілля. Тому треба створити спеціальну програму істотного зменшення впливу підприємств з виробництва цементу на довкілля.

Eфективність діяльності паливно-енергетичного комплексу викликає чимало запитань у вчених, економістів та фахівців цієї галузі. До об’єктів ПЕК відносяться теплові, атомні і гідроелектростанції, котельні; ядерно-промисловий комплекс; підприємства вугільної промисловості – вугледобувні, вуглезбагачувальні та вуглепереробні; підприємства нафтогазового комплексу; лінії електропередачі та тепломережі; газо-, нафто- та продуктопроводи. Усі вони разом і кожний окремо негативно впливають на довкілля і належать до категорії екологічно небезпечних. А в умовах аварійних, надзвичайних та катастрофічних ситуацій можуть перетворитися на реальну загрозу національній безпеці. Ці об’єкти несуть загрозу стану атмосферного повітря, прискорюють парникові явища, впливають на стан поверхневих та підземних вод, ґрунтів, спотворюють природні ландшафти, особливо у вугільній промисловості, є джерелами забруднення довкілля шкідливими речовинами, викликають теплові, радіаційні, електромагнітні, акустичні та інші фізичні впливи, що виявляється в локальному, регіональному і глобальному масштабах.

Критичний стан енергоресурсної бази, дефіцит національних паливно-енергетичних ресурсів, морально і фізично застарілі технології видобутку, транспортування, переробки та використання природних палив, зниження якості палива, що постачається в енергетику, – все це знижує екологічну безпеку функціонування галузі і вимагає розробки стратегії й реалізації конкретних оперативних заходів державного масштабу. Таке екологічне становище в країні зумовлено низкою факторів об‘єктивного та суб‘єктивного характеру, у тому числі відсутністю державної програми із забезпечення високого рівня екологічної безпеки та конкретних заходів щодо її покращення. Це не дозволяє у перспективі гарантувати надійне енергозабезпечення країни, яке б стало запорукою її національної безпеки.

Найбільше занепокоєння на сьогоднішній день викликають, зокрема, такі проблеми. При будівництві й експлуатації об’єктів гідроенергетики, основними складовими інфраструктури яких є ГЕС, ГАЕС та водосховища, відбувається відчуження значних територій, спотворення ландшафтів, зміна метеорологічних, гідрологічних та гідрогеологічних умов, механічне порушення геологічного середовища, зміна сейсмічного режиму територій, формування хімічного та біологічного забруднення, розвиток екзогенних геологічних процесів (підтоплення, переформування берегів водосховищ, зсувні процеси) тощо.

Міжнародна агенція з атомної енергетики (МАГАТЕ), що перебуває під егідою ООН, усвідомлюючи необхідність звести до мінімуму ймовірність ризиків у ядерній енергетиці, постійно впроваджує нові заходи й гарантії з підвищення безпеки в усіх ланках ядерно-паливного циклу: від видобутку уранових руд, їхньої переробки до експлуатації АЕС, транспортування і збереження ядерних матеріалів.

Для надійного функціонування ядерної галузі енергетики актуальними є такі завдання: забезпечення гарантованого постачання свіжого ядерного палива та утилізація відпрацьованого; вдосконалення системи фізичного захисту ядерних об’єктів та створення системи протидії ядерному тероризму, забезпечення безпечного поводження з радіоактивними відходами; дотримання норм ядерної, радіаційної та екологічної безпеки, забезпечення постачань необхідного обладнання, підтримка необхідного рівня науково-інженерної і проектно-конструкторської діяльності тощо.

Україна стоїть на порозі нових об‘єктивних перетворень в економіці та в різних галузях народного господарства, які пов‘язані з інноваційним напрямком розвитку і повинні стимулювати виробництво продукції за енергозберігаючими та екологічно чистими технологіями на рівні кращих світових стандартів. Аналіз основних положень програми «Енергетична стратегія України на період до 2030 року» показує можливості її подальшого вдосконалення за рахунок пропозицій (у тому числі від науковців вищих навчальних закладів) щодо активізації розвідки й видобутку вітчизняних горючих корисних копалин, їх збагачення, диверсифікації і використання отриманого палива, а також за допомогою розробки й реалізації рекомендацій щодо розвитку взаємозв’язків та взаємозацікавленості держави, науковців та підприємців у розширенні використання вітчизняних енергетичних ресурсів для підвищення рівня енергетичної безпеки країни.

При цьому перспективи подальших досліджень полягають саме у визначенні дійових механізмів, інструментів та напрямів підвищення потенційних можливостей енергетичних ресурсів у контексті забезпечення енергетичної безпеки держави.

Література:

Безопасность жизнедеятельности: Сб. норм. док. по подготовке учащейся молодежи в области защиты от чрезвычайных ситуаций /Под ред. М.М.Дзыбова. - М.: ДиК, 1998. - 700 с.

Ольшанська О.В. Економіко-екологічні проблеми Північного Причорномор'я /НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. -К., 1999.-35с.

Визначення :

В роботі розглядаються актуальні питання охорони повітряного басейну міста Києва, як одного з визначних компонентів екологічної безпеки і безпеки життєдіяльності. Відмічено, що зростання антропо-техногенних перевантажень є характерним явищем для урбанізованих структур, до яких відносяться міста України. Проведено аналіз екоситуації в м.Києві, наведено кількісні та якісні оцінки, визначено основні напрями та заходи на практичну охорону повітряного басейну м.Києва. Зроблено спробу використання ситемного, комплексного підходу до практичного вирішення екоповітряних проблем міста.

Робота може зацікавити школярів старших класів шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів коледжів, вузів, а також широкого кола читачів, зацікавлених у забезпеченні чистоти оточуючого повітряного середовища.

ОХОРОНА ПОВІТРЯНОГО БАСЕЙНУ МІСТА КИЄВА

(тези доповіді)

Марія Пєшкова,

учениця 11-в класу ліцея №38 ім. В.М.Молчанова, м. Київ

Блакитний купол неба, свіже повітря, аромат квітів наповнюють людину відчуттям бадьорості, життєвими силами. Проте багато сучасних міст позбавлені таких благ.

Встановлено, що без їжі людина може прожити декілька десятків днів, без води — декілька днів, а без повітря — не більше 5~7 хв. Якщо воду, якої і раніше людству не вистачало, називали "ресурсом життя", то про повітря згадали тільки в наш урбанізований вік, коли відчули брак чистого повітря.

Атмосферне забруднення, яке розглядалось ще донедавна як фактор, що створює дискомфортні умови, сьогодні корелює з підвищеною захворюваністю і смертністю населення.

На здоров`я людини та безпеку життєдіяльності ( в результаті на тривалість життя ) впливає ряд об`єктивних факторів.

За експертними оцінками

Всесвітньої організації

охорони здоров`я, 50% у

формуванніз здоров`я

людини складає власний

спосіб життя (1), 20%

належить генетичним її

властивостям (2), 20% -

навколишньому

середовищу (3), 10%

залежить від якості,

ефективності та

доступності медичної

допомоги (4).

Як мінімізувати негативний вплив навколишнього природного середовища на здоров`я та безпеку життєдіяльності? Адже экооточення продовжує погіршуватися та зростає негативний вплив навколишнього природного середовища на здоров`я людини, про що також свідчить зменшення тривалості життя в середньому на 5 років людей, які проживають в екологічно напруженних регіонах України (наприклад, Донецькій області).

Саме на вирішення зазначених проблем спрямована “Київська міська програма охорони навколишнього природного середовища на період 1999-2002 роки”.

Якість атмосферного повітря в нашому місті значною мірою залежить від об'ємів викидів забруднюючих речовин від двох основних джерел забруднення - стаціонарних і пересувних. Сумарний викид шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел і автотранспорту в 2000 році по місту Києву становив 96,1 тис. т., в тому числі від стаціонарних джерел - 43,8 тис. т.

Серед галузей промисловості найбільший внесок в забруднення повітряного басейну міста вносять підприємства енергетики (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, підприємства Київської теплової мережі, Дарницька теплоелектроцентраль ), викиди яких в 2000 році становили 37,38 тис. тонн, що становить 75 відсотків викидів від стаціонарних джерел.

Особливо негативно на стан атмосферного повітря лівобережної частини міста впливав завод термічної переробки побутових відходів "Енергія", який в свого часу був побудований без очисних споруд газоподібної складової, внаслідок чого його викиди в 1998 році становили 4,7 тис. тонн таких забруднюючих речовин як сірчастий ангидрид, хлористий водень, фтористий водень, окисли азоту, диоксини, бенз(а)пирен і т.п. В теперішній час ведуться роботи по реконструкції системи газоочистки на четвертому котлоагрегаті, які сприяють значному зменшенню викидів газоподібних забруднюючих речовин в атмосферу,.

Потрібно зазначити, що в 2000 році в порівнянні з 1999 роком викиди шкідливих речовин від стаціонарних джерел зменшились на 6,5 тис. т.

Загальна сума викидів забруднюючих речовин по місту загалом має тенденцію до зниження, а викиди від пересувних джерел, за даними фахівців Госуправленія екологічної безпеки м. Києва, постійно збільшуються, що ставить цю проблему на одне з головних місць серед екологічних проблем міста. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу автотранспортом в 2000 році склали в м. Києві 52,3 тис. тонн, тобто 53% від загального об'єму викидів. Відбувається це із-за: збільшення кількості і погіршення технічного стану автомобільного парку, незадовільної якості палива, відставання темпів розвитку вулично-шляхової мережі, труднощі обліку великої кількості автотранспорту як джерел забруднення атмосфери (приватний автотранспорт, транзит), недостатньо розвиненої законодавчої і юридичної бази для ефективного управління автотранспортом як екологічно небезпечним об'єктом.

За останніх 5 років кількість автотранспортних засобів в місті зросло майже в 2,5 рази і складає сьогодні більше за 500 тис. одиниць.

Пересувні джерела є основними постачальниками в атмосферне повітря таких інгредієнтів, як окиси азоту, бенз(а)пирен, окис вуглецю, вуглеводні. Внаслідок цього місту, як адміністративному центрові з розвиненою транспортною інфраструктурою, притаманне високе забруднення атмосферного повітря в районах, прилеглих до автомагістралей, їхніх перехресть (Московська, Ленінградська, Бессарабська, Харківська площі, вул. Д. Коротченка, Ю. Гагаріна, Набережно-Хрещатицька, пр. Возз'єднання, Харківське шосе, бульвари Дружби Народів, Лесі Українки та інші). При обстеженні якості повітря тут досить часто спостерігаються перевищення ГДК щодо таких забруднювачів, як двоокис азоту, бенз(а)пирен, свинець тощо. Така ситуація, в свою чергу, призводить до того, що приземний шар атмосфери (особливо перші метри) де, як правило, жвавий пішохідний рух, знаходиться під впливом дуже небезпечних шкідливих речовин. Одним із основних важелів концентрації викидів забруднюючих речовин автотранспортних засобів є якість палива. Значна частина бензину імпортується в Україну з Росії та країн Балтії і близько 20 відсотків його становить етильований бензин, що містить свинець

Пересувні засоби є основними джерелами викидів в атмосферне повітря таких інгредієнтів, як оксид азоту, бенз(а)пирен, оксиди вуглецю, вуглеводні. Внаслідок цього місту, як адміністративному центру з розвиненою транспортною інфраструктурою, властиве високе забруднення атмосферного повітря в районах, прилеглих до автомагістралей їх перехрестям (Московська, Ленінградська, Бессарабська, Харківська площі, вул. Д. Коротченка, Ю. Гагаріна, Набережна-Хрещатицька, пр. Возз'єднання, Харківське шосе, бульвари Дружби Народів, Лесі Українки та інші). При обстеженні якості повітря у вказаних місцях досить часто спостерігаються перевищення гранично-допустимих концентрацій таких забруднюючих речовин, як двоокис азоту, бенз(а)пирена, свинця і тому подібне. Така ситуація приводить до того, що приземний шар атмосфери (особливо перші метри) де, як правило, пожвавлене пішохідний рух, перебуває під впливом дуже небезпечних шкідливих речовин.

Одним з дійових заходів поліпшення стану навколишнього середовища і зменшення викидів забруднюючих речовин транспортними засобами є заборона продажу і використання в м. Києві этильованого бензину, який містить свинець.

Наступним кроком до кардинального розв'язання екологічної проблеми м. Києва є заміна на автотранспорті палива для двигунів нафтового походження екологічно чистим природним газом. Передусім це переведення міського пасажирського і комунального автотранспорту на використання стисненого газу.

Значний внесок в забруднення повітряного басейну міста вносять транзитні автотранспортні засоби, а також ті, які прибувають в Київ з інших міст на тривалий час. Загальна кількість таких автомобілів складає, за даними ДАІ м. Києва, 50-70 тис. одиниць за добу, їх викиди ніким не контролюються і не враховуються органами статистики.

З метою впорядкування системи діагностики і екологічного контролю викидів автотранспортних засобів запропоновано ряд організаційних заходів, які повинні дати значний екологічний ефект. По-перше, це створення підрозділу екологічної міліції при ГУ МВС України в м. Києві, по-друге, це впровадження в місті "Екологічної картки транспортного засобу" єдиного зразка (до введення такою в цілому по Україні), що дасть можливість взяти під контроль пункти діагностики.

У Програмі також передбачене будівництво транспортних розв'язок в різня рівнях.

Заходи щодо забезпечення охорони атмосферного повітря міста можна умовно розділити на наступні групи:

· організація санітарно-захисних зон (від 50 до 3000 м в залежності від класу небезпеки);

· архітектурно-планувальні рішення (розташування, зелені насадження);

· інженерно-організаційні заходи (зниження інтенсивності і організація руху автотранспорту, збільшення висоти димарів, підвищення швидкості руху в димарях);

· безвідходні і маловідходні технології (перехід підприємств теплоенергетики з твердого палива на природний газ, що дозволить істотно знизити рівень забруднення атмосферного повітря пилом і сірчистими з'єднаннями; відмова від застосування етильваного бензину і впровадження як автомобільного палива природного газу; вдосконалення топочного простору і топочних пальників енергетичних казанів, оптимізація процесу спалення палива, що дозволить знизити викиди оксидів азоту в атмосферу; зниження енергоємності виробництва і використання вторинних енергоресурсів у вигляді гарячої води);

· технічні засоби і технології очищення викидів (циклони, фільтри, електрофільтри, вологе очищення і т. д).

Основні напрямки та заходи щодо охорони

повітряного басейну міста Києва: