1. Зменшення викидів забруднюючих речовин від автотранспортних засобів. Цей комплекс заходів можна розділити на такі основні підгрупи:

· використання на автотранспорті спеціальних моторних мастил, присадок до них і палива, впровадження каталітичних перетворювачів палива і т. п., що буде сприяти зменшенню витрат пального, викидів забруднюючих речовин і збільшенню моторесурсу двигунів;

· контроль за якістю пального, яке постачається і реалізується в місті автозаправочними станціями, його відповідність державним стандартам, а також заборона реалізації АЗС в м. Києві етильованого бензину;

· заміна на автотранспорті палива нафтового походження екологічно чистим природним газом (передусім це торкається комунального транспорту).

Разом з тим, вважається доцільним передбачити транспортний зв'язок міста за допомогою електротранспорту (метрополітен, тролейбус, трамвай). Насамперед, це подовження системи ліній Київського метрополітену, а саме: Куренівско-Червоноармійської у бік Національного виставкового центра і будівництво лінії метрополітену в мікрорайон "Троєщина". Розвиток цих ліній дозволить зменшити кількість використання громадського транспорту (автобусів), зокрема, на пр. 40- річчя Жовтня, де вже практично вичерпана пропускна спроможність автомагістралі.

2. Створення підрозділу екологічної міліції для удосконалення контролю за викидами в атмосферу забруднюючих речовин автотранспортними засобами на в'їздах -виїздах і загалом по місту шляхом організації стаціонарних і пересувних постів контролю.

3. Збільшення частки використання природного газу як виду палива в енергетичній промисловості.

4. Розвиток виробничих технологій, які забезпечували б мінімальні викиди.

5. Відмова від розширення діючих і недопущення створення нових екологічно "агресивних" виробництв по всій території міста, остаточне розв'язання питання перенесення проймайданчиків підприємств, які не мають санітарно-захисних зон..

6. Підвищення ефективності діючого пилогазоочисного обладнання.

7. Удосконалення структури виробничих потужностей міста за рахунок екофільних і екоємних виробництв.

8. Удосконалення існуючої системи спостережень за станом атмосферного повітря в місті (збільшити вдвічі кількість стаціонарних постів спостережень), особливо в лівобережній частині Києва; поступовий перехід на створення автоматизованої системи контролю за станом атмосферного повітря міста (датчики, системи збору і передачі інформації за допомогою електронно-обчислювальної техніки, програмне забезпечення для обробки інформації, удосконалення існуючих і створення нових баз даних і тому подібне).

9. Підвищення ефективності діяльності щодо охорони атмосфери за рахунок зміцнення технологічної дисципліни на промислових підприємствах.

Заходи, направлені на розв'язання проблеми захисту навколишнього середовища на об'єктах енергетичного комплексу, враховуючи їх важливість, наведені в окремій програмі, що є складовою частиною "Київської міської програми охорони навколишнього природного середовища на період 1999-2002 роки".

Реалізація заходів Програми поліпшить санітарний стан повітряного басейну і збільшить можливість використання природного потенціалу території міста.

Спостереження за станом атмосферного повітря в м. Києві проводиться Укргідрометом на 16 стаціонарних постах, які контролюють вміст 14 основних і специфічних забруднюючих речовин, а також 8 важких металів і бенз(а)перену.

Роботи по відбору проб проводяться 4 рази на добу: в 01, 07, 13 і 19 годині кожен день, крім неділі та святкових днів.

Автор виконаного дослідження брала участь в програмі спостереження за станом атмосферного повітря в лабораторії Центральної геофізичної обсерваторії.

знаходиться на території Українського науково- комлексній лабораторії “Повітря-1" (пост №5), яка -дослідного інституту гідрометеорології, автором були проведені відбори проб на зміст пилу з допомогою электроаспіратора ЭА-1, відбір проб газових домішків (SO2, NO2) з допомогою повітрязабірника “Компонент", а також визначала напрям і швидкість вітру, температуру повітря.

Проби повітря, відібрані на контрольному пості, були доставлені до централізованої лабораторії контролю забруднення атмосферного повітря, де автор брала участь в їх аналізі: визначенні оптичної густини на фотоелектрокалориметрі, вміст оксиду вуглеводу в пробах з постів контролю м. Києва на приладі “Паладій" і інш.

Велике значення в практичному розв'язанні проблем забезпечення чистоти і безпеки повітряного середовища набувають методи моделювання і прогнозування станів, використання яких дозволить з мінімальними витратами розглянути різні сценарії ризиків і загроз.

літературf

1. Закон Україні «Про охорону навколишнього природного середовища», введений в дію постановою Верховної Ради Україні від 26 червня 1991 р. №1268- XII.

2. Закон Україні “Про охорону атмосферного повітря", введений постановою Верховної Ради Україні від 16 листопада 1992 долі №2781-XII.

3. Київська міська програма охорони навколишнього природного середовища на період 1999-2002 роки.-До.: Видавничий дім “КМ Akademia", 2000. 189 з.

4. Охорона атмосферного повітря у 1999 році // Статістічній бюлетень ( за формою №2-ТП (повітря).)( ДО.)(: Держкомстат України, 2000.-269 з.)( )

5. Кучерявій В.П. Урбоекологія. Львів: Світ, 1999. - 360 з.

6. Екологія міста. Підручник за загальною редакцією Столберга Ф.В.- До.: Лібра, 2000. 464 з.

7. РД 52.04.186-89. Керівництво по контролю забруднення атмосфери. М.: Державний комітет СРСР по гідрометеорології, Мінздоров'я СРСР, 1991. 687 з.

8. Шевчук В.Я. Про результативність державної екологічної політики // Доповідь на 6-й сесії Комітету екологічної політики ЄЕК ООН. Женева, 1999.- 15 з.

9. Оцінка екологічного стану навколишнього середовища при реструктуризації вугільної промисловості. Методі захисту і відновлення довкілля // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. м.Слов'яногірськ Донецької обл., 1999. 175 з.

10. Кононенко Н.А. Проблеми екології при реструктуризації вугільної промисловості України. ДО.: Знання, 1999. 43 з.

11. Кононенко Н.А. Науково-технічна стратегія екологічної роботи у вугільній промисловості // Вугілля України, 2000. - №7.

12. Кононенко Н.А., Лужних В.М. «Чиста енергетика»: мрії стають явою// Дзеркало тижня, 1999. -№34 (255).

ДБН В.2.2-2-95 БУДИНКИ І СПОРУДИ. ТЕПЛИЦІ ТА ПАРНИКИ

Дополнительно:

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАїНИ

БУДИНКИ І СПОРУДИ

ТЕПЛИЦІ ТА ПАРНИКИ

ДБН В.2.2-2-95

Видання офіційне

Державний комітет України у справах містобудування і архітектури

(Держкоммістобудвання України)

Київ 1995

РОЗРОБЛЕНІ: Об'єднанням "УкрНДІагропроект" (ведуча)

к.е.н. О.Ф.Омельченко-керівник,

С.І.Телюк - відповідальний виконавець,

к.т.н. Ю.І.Кошиць, Ю.П.Гайворонський,

М.І.Дейниченко, О.Я.Єрьомін,

Ю.Л.Замський, Е.Б.Коврига,

О.В.Кукушкін, В.С.Шеремет;

Українським науковим гігієнічним

центром МОЗ України:

к.м.н. Н.П.Вашкулат;

Українським державним проектним

інститутом споруд захищеного грунту:

В.Г.Притула, В.І.Роговий, М.А.Шелегеда,

В.П.Солдатенко, О.М.Суязов;

Мінсільгосппродом України:

В.П.Яковенко, І.І.Бровко;

Інститутом споруд штучного клімату:

к.т.н. П.П.Іваненко,

к.т.н. Ю.К.Розковшенко,

В.О.Вишневський, О.В.Карасьов;

УкрНДІ пожежної безпеки МВС України:

Н.В.Гузій, В.В.Денисенко;

Київським державним технічним

університетом будівництва і архітектури:

к.т.н. К.М.Гурін

ВНЕСЕНІ ТА Відділом державних нормативів і стандартів

ПІДГОТОВЛЕНІ Держкоммістобудування України

ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:

ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держкоммістобудування України

від 27 січня 1995 р. N 17 та введені в дію

з 1 лютого 1995 р.

З введенням в дію ДБН В.2.2-2-95 втрачає силу на території

України СНиП 2.10.04-85.

Видавництво "Укрархбудінформ"

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

------------------------------------------------------------------

|Будинки і споруди ДБН В.2.2-2-95 |

| |

|Теплиці та парники Вводяться вперше |

------------------------------------------------------------------

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці норми поширюються на проектування нових та реконст-

рукцію діючих тепличних підприємств, окремих теплиць і парників

для вирощування різних видів сільськогосподарської продукції.

1.2. При проектуванні тепличних підприємств, теплиць та пар-

ників, а також окремих будівель і споруд допоміжного призначення

слід керуватися відповідними нормами технологічного проектування,

СНиП 2.10.02-84, СНиП ІІ-108-78 та санітарними нормами.

При проектуванні культиваційних споруд для промислового ви-

рощування грибів слід керуватися будівельними нормами та правила-

ми для промислових будівель та споруд і нормами технологічного

проектування таких споруд.

1.3. При проектуванні тепличних підприємств, окремих теплиць

та парників слід передбачати прогресивні технології та технічні

рішення, що забезпечують економію паливно-енергетичних ресурсів,

підвищення врожайності, зниження собівартості продукції, ефектив-

не використання капітальних вкладень, створення сприятливих умов

праці та охорону навколишнього природного середовища.

1.4. Тепличні підприємства, окремі теплиці та парники, як

правило, слід розміщувати з урахуванням можливого використання

нетрадиційних джерел енергії (геотермальні води, низькопотенційна

та викидна теплота ТЕС, ДГЕС, АЕС та газокомпресорних станцій,

сонячна енергія, енергія вітру).

Теплиці весняно-літньо-осіннього використання доцільно роз-

міщувати при тепличних підприємствах, що мають теплиці цілоріч-

ного використання.

1.5. Ступінь вогнесійкості та гранична вогнестійкість буді-

вельних конструкцій теплиць, парників та з'єднувальних коридорів

не нормуються.

1.6. Загальна площа тепличних підприємств визначається сумою

площ всіх теплиць та площ з'єднувальних коридорів (включно техніч-

них), що вимірюються в межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін

(цоколю).

До загальної площі теплиць не входять площі технічного під-

пілля заввишки менше як 1,8 м, а таткож площа всіх ярусів внутріш-

ніх стелажів та лотків.

1.7. Відстань між теплицями, які експлуатуються на протязі

цілого року (зимові), слід встановлювати не менше як 6 м; між

теплицями, які експлуатуются навесні, влітку та восени (весняни-

ми),- не менше як 1,5 м.

Під'їзди до будівель, а також проїзди для пожежних машин не-

обхідно виконувати відповідно до вимог проектування генеральних

планів сільськогосподарських підприємств.

1.8. Майданчики для тепличних підприємств, окремих теплиць та

парників повинні бути сплановані з ухилом для відведення атмосфер-

них вод. Ухили майданчиків визначаються нормативними документами

та організацією рельефу місцевості згідно з генеральним планом.

Позначка грунту в теплиці повинна бути не менше як на 0,1 м, а

доріжки - не менше як 0,2 м вище спланованої позначки ділянки

навколо теплиці.

Теплиці слід розміщувати на південних та південно-східних

схилах з рівнем грунтових вод не менше ніж 1,5 м від поверхні

землі в грунтових теплицях. Допускається будівництво на схилах

каскадних теплиць.

- 2 -

На майданчиках з просадними грунтами рекомендується будів-

ництво гідропонних стелажних теплиць. При влаштуванні фундаментів

теплиць на просадних грунтах слід передбачати спеціальні заходи,

що запобігають осіданню фундаментів.

1.9. При розробці проектів реконструкції та технічного

переозброєння тепличних підприємств допускаються відхилення від

нормативів, які повинні враховувати вимоги техніки безпеки, са-

нітарні правила, захисту навколишнього середовища та зниження

ефективності капітальних вкладень.

1.10. Орієнтування тепличних підприємств, окремих теплиць

та парників відносно сторін світу встановлюється нормами техноло-

гічного проектування.

Теплиці повинні розміщуватись з навітряного боку по відношен-

ню до джерела забруднення їх світлопрозорих огороджень та з під-

вітряного боку - до перешкод обдування їх вітром.

1.11. Теплиці класифікуються на основі таких ознак:

а) згідно з функціональним призначенням - на теплиці овочеві, роз-

садні (виробництво розсади для відкритого грунту), квіткові

(оранжереї), селекційні;

б) згідно з технологією вирощування рослин - на грунтові ( виро-

щування сільськогосподарських культур на грунтових сумішах)

та гідропонні (вирощування сільськогосподарських культур на

штучних субстратах у басейнах або стелажах);

в) згідно з часом експлуатації - на цілорічні ( з штучним обі-

гріванням), весняно-літньо-осінні (з обігріванням за рахунок

сонячної радіації з додатковим аварійним штучним обігріванням);

г) згідно з об'ємно-планувальним та конструктивним рішенням - на

ангарні (однопрогонові) та блочні (багатопрогонові);

д) згідно з типом огороджувальних конструкцій - на скляні, плів-

кові, із світлопрозорих синтетичних матеріалів.

1.12. Розміри санітарно-захисних зон від теплиць та парників

при їх біологічному обігріванні повинні становити:

- на гною - 100 м

- на смітті - 300 м

1.13. Склади мінеральних добрив та пестицидів слід розмі-

щувати на території тепличних підприємств з урахуванням санітар-

них розривів у відповідності з вимогами діючих санітарних норм

проектування промислових підприємств.

1.14. При розміщенні біологічних лабораторій по виробництву

біологічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин на

тепличних підприємствах їх слід розміщувати на відстані не менше

як 50 м від виробничих теплиць.

1.15. Внутрішньомайданчикові шляхи тепличних підприємств по-

винні мати тверде покриття та відповідати вимогам ДБН "Генераль-

ні плани сільськогосподарських підприємств".

Майданчики для виготовлення гнойового компосту, виготовлення

та зберігання грунтових сумішей слід передбачати з твердим гідро-

ізольованим покриттям та розміщувати на 15 см нижче планувальної

позначки прилеглої території.

1.16. При проектуванні складських приміщень, майстерень, ко-

тельних установок та інших допоміжних будівель слід дотримуватись

протипожежних та санітарних норм, що відповідають ДБН та СНиП.

1.17. При проектуванні теплиць в районах з об'ємом снігопере-

носу на протязі зими більше як 200 м3/м згідно із СНиП 2.01.01-82

необхідно передбачати штучні снігозахисні заходи, об'єднуючи їх

функції з вітрозахищенням та огородженням території. Як снігоза-

хисне обладнання слід передбачати лісонасадження, щити та огорожі.

2. ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

2.1. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення тепличних

підприємств, окремих теплиць та парників повинні відповідати нор-

- 3 -

мам технологічного проектування підприємств для вирощування сіль-

ськогосподарської продукції та забезпечувати економію паливно-

енергетичних ресурсів за рахунок герметизації і теплоізоляції

огороджувальних конструкцій та зниження їх відносної площі.

Тип теплиць, кількість прольотів визначаються техніко-еконо-

мічним обгрунтуванням з урахуванням функціонального їх призначен-

ня. Парники слід проектувати з односхилим або двосхилим покрыттям.

2.2. Допоміжні приміщення для працюючих в тепличних підприєм-

ствах слід проектувати згідно з СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.09.02-85*

та нормами технологічного проектування. При цьому допускається не

передбачати опалювання в переходах між теплицями, що експлуатуються

навесні, влітку та восени (весняні) та побутовими приміщеннями.

Побутові приміщення весняних теплиць площею до 3,0 га допускається

розміщувати в мобільних приміщеннях.

2.3. Геометричні розміри теплиць та парників повинні приймати-

ся відповідно до технологічної частини проекту. Ширина прогону од-

нопрогонових та багатопрогонових теплиць приймається виходячи з

конструктивної особливості споруди в залежності від техніко-еконо-

мічних обгрунтувань. Висота теплиць повинна визначатися від познач-

ки поверхні підлоги або грунту до низу конструкцій або підвищеного

обладнання та комунікацій і виходячи з умов вільного проїзду перед-

бачених технологією машин та механізмів, але не менше як 2,2 м.

Прогін парників повинен бути не менше як 1,5 м.

2.4. Теплиці слід проектувати з металевим або, при техніко-

економічному обгрунтуванні, дерев'яним каркасом. Парники слід про-

ектувати з дерев'яним або залізобетонним каркасом.

В розрахунках конструкцій теплиць згідно із СНиП 2.01.07-85

слід враховувати коефіцієнт надійності за призначенням 0,9.

Несучі сталеві конструкції теплиць допускається розраховувати

ймовірно-економічним методом, згідно з Посібником по проектуванню

сталевих конструкій до СНиП ІІ-23-81*.

2.5. Світлопрозоре огородження зимових теплиць слід проектува-

ти з скла, плівки, світлопрозорих синтетичних матеріалів, як пра-

вило, двошаровим або одношаровим з додатковими трансформівними

шторами або теплозахисним екраном, а весняних теплиць - з плівки,

що знімається на зимовий період.

У випадках, коли огородження теплиць передбачено панелями з

світлопрозорих синтетичних матеріалів, максимально допустиму площу

теплиць передбачати як для будівель V ступеня вогнестійкості.

2.6. Висота цоколю теплиць повинна бути не менше як 0,3 м

від поверхні грунту. Навкруги цокольної частини теплиць необхід-

но передбачати вимощення.

2.7. Позначка верху фундаментів під обори (стояки карксу)

теплиць повинна бути вище від позначки поверхні грунту не менше

ніж на 0,3 м. При розміщенні теплиць на похилих ділянках позначки

верху окремих фундаментів дозволяється призначати змінними з ухи-

лом теплиць згідно з рельєфом місцевості, але не більше:

- засклених уздовж гребенів (лотків) - 2 %

поперек гребенів (лотків) - 1,5%

- плівкових ( в обох напрямках) - 3 %

2.8. Ухил прямолінійних схилів покриття теплиць належить

приймати не менше ніж 45%, криволінійних, стрілчастого обрису -

не менше ніж 20%.

В багатопрогонових теплицях розжолобок потрібно проектувати

у вигляді лотків з ухилом не менше ніж 0,2% та завширшки не менше

ніж 0,2 м. Ухил покриття парників повинен бути не менше, як 6%.

2.9. Сумарна площа світлонепроникних конструкій теплиць по-

винна складати не більше 15% загальної площі світлопрозорих ого-

роджень зі скла та 10% - при огородженні плівкою.

2.10. Для кріплення скла до шпросів повинні прийматися спе-

ціальні затискачі (клямери, профільні елементи на ін.), для герме-

тизації стиків скляних огороджень ( в місцях сполучення зі шпроса-

- 4 -

ми, в горизонтальних стиках) - прокладки або спеціальні еластичні

мастики, які забезпечують повітро- і вологонепроникність.

2.11. Антикорозійний захист будівельних конструкцій та виро-

бів слід призначати згідно з вимогами СНиП 2.03.11-85. При цьому

середовище в теплиці за ступенем агресивного впливу слід відносити

для сталевих конструкцій - до слабоагресивної, для алюмінієвих та

дерев'яних - до неагресивної. Для залізобетонних конструкцій, що

знаходяться у грунті (стовпчики фундаментів грунтових та басейно-

вих теплиць, цоколів), та стелажів і басейнів слід приймати серед-

ню агресивність середовища в залежності від прийнятої технології

виробництва.

2.12. Навантаження на будівельні конструкції теплиць та парни-

ків слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.01.07-85. враховуючи

такі вимоги:

а) вага снігового покриву на 1 м2 горизонтальної поверхні землі при

проектуванні зимових теплиць з одношаровим огородженням, двоша-

ровим огородженням з подачею теплоносія поміж шарами, а також

однопрогонових плівкових теплиць з двошаровим огородженням

слід приймати для районів:

І - 100 Па (10 кгс/м2);

ІІ- 150 Па (15 кгс/м2).

При проектуванні весняних плівкових теплиць з одношаровим

огородженням - 100 Па (10 кгс/м2) для всіх районів України

Районування території України за вагою снігового покриву для

проектування теплиць приведено в обов'язковому додатку 2.

Коефіцієнт переходу від ваги снігового покриву на горизонталь-

ній поверхні землі до нормативного навантаження на покриття теплиць

та схеми розподілу снігового навантаження необхідно приймати згід-

но з обов'язковим додатком 1. Розрахункове снігове навантаження

на покриття теплиць повинно прийматися з коефіцієнтами переванта-

ження 1,4;

б) швидкісний тиск вітру на відкритій місцевості слід приймати

змінним за висотою з коефіцієнтом 1 на висоті 10 м; 0,6 на

висоті 2 м і менше.

Для проміжних значень висот коефіцієнти визначаються ліній-

ною інтерполяцією.

В районах міської забудови, лісових масивів та іншій місце-

вості, на якій рівномірно розташовані перепони заввишки більше

як 10 м і знаходяться з підвітряного боку теплиці на відстані

не більше 30 h (h - висота теплиці), навантаження від швидкісного

тиску знижується на 30% від навантаження на відкритій місцевості.

Для плівкових теплиць вказані навантаження від швидкісного

тиску вітру зменшуються на 20%.

в) нормативне навантаження на несучі конструкції теплиць від шпа-

лер з підвішеними рослинами слід приймати рівним 150 Па

(15 кгс/м2) і відносити до короткочасного з коефіцієнтом

перевантаження 1,3;

г) водовідвідні лотки (металеві та дерев'яні) покриття багатопрого-

нових зимових теплиць необхідно перевіряти на нормативне зосе-

реджене вертикальне навантаження 1000 Н (100 кг);

весняних теплиць з плівковим покриттям - на два зосереджених

вертикальних навантаження 1000 Н/100 кг/кожне (прикладені на

відстані між ними 1 м ) з коефіцієнтом перевантаження 1,2;

д) навантаження від технологічного обладнання (установок електро-

обладнання, трубопроводів та ін.) слід приймати згідно з дани-

ми відповідних частин проекту.

2.13. Розрахункові величини короткочасних навантажень або

відповідних їм зусиль слід перемножувати на коефіцієнти сполу-

чення 0,8 при поєднанні двох і 0,7 при поєднанні трьох та більше

навантажень.

2.14. Теплиці в сейсмічних районах повинні проектуватися без

урахування сейсмічного впливу.

2.15. Товщину сталевих гнутих профілів для огороджувальних

конструкцій теплиць необхідно приймати згідно з розрахунком, але

- 5 -

не менше як 1 мм, деталей кріплення скла та плівки - не менше як

0,4 мм.

2.16. Гнучкість стислих сталевих елементів каркасу теплиць не

повинна перебільшувати 180, розтягнутих сталевих елементів і в'язів

згідно з величинами, вказаними в СНиП ІІ-23-81 * (вид. 1990 р.).

Гнучкість дерев'яних елементів каркасу теплиць не повинна перебіль-

шувати величин, вказаних в СНиП ІІ-25-80.

2.17. Прогини сталевих конструкцій теплиць повинні відповіда-

ти вимогам СНиП 2.01.07-85 розділ 10. При цьому вертикальні від-

носні прогини елементів засклених теплиць не повинні бути більше:

- для шпросів - 1/150;

- прогонів, ригелів, ферм, не завантажених технологічним

устаткуванням, залежно від довжини, при l = 1 м - 1/120,

l = 3 м - 1/150, l = 6 м - 1/200;

- лотків - 1/300;

- ферми, на яких розташоване технологічне обладнання з

управлінням з підлоги - 1/250 їх прогону.

Відносний прогин елементів плівкових теплиць, що згинаються,

не повинен перебільшувати 1/75 їх прольоту.

2.18. При розрахунках сталевих конструкцій теплиць з гнутих

профілів завтовшки 3 мм та менше при двох і бульше згинах у попе-

речному розрізі та при відношенні висоти стінки або ширини полиці

до радіусу згину менш за 30, величини розрахункового опору сталі

на розтяг, стиск та вигин слід збільшувати на 10%.

2.19. Дерев'яні конструкції теплиць слід проектувати відпо-

відно до вказівок СНиП ІІ-25-80. При цьому величина розрахункового

опору деревини елементів каркасу плівкових теплиць в розрахунках

їх на вплив вітрового і снігового навантаження слід множити на

коефіцієнт умов праці, що дорівнює 1,3 (для всіх видів опору).

Інші коефіцієнти умов праці, що враховують вплив короткочасних

навантажень, приймати не слід.

2.20. В розрахунках плівкових огорож теплиць на дію вітрово-

го навантаження розрахунковий опір поліетіленової плівки

(ГОСТ 10354) на розтяг слід приймати 5 МПа (50 кгс/см2), модуль

пружності 75 МПа (750 кгс/см2), на вплив снігового навантаження

або одночасно снігового та вітрового навантаження величину роз-

рахункового опору та модуля пружності слід множити на коефіцієнт

1,5.

2.21. Для теплиць слід застосовувати скло (ГОСТ 111) уніфі-

кованих розмірів; товщину скла слід призначати згідно з розра-

хунками, але не більше як 4 мм. Вибір скла завтовшки понад 4 мм

повинен бути техніко-економічно обгрунтований.

2.22. В розрахунках огороджувальних конструкцій теплиць зі

скла слід приймати: величину розрахункового опору скла на вигин

4

12,5 МПа (125 кгс/см2), модуль пружності 7,3 х 10 МПа

5

(7,3 х 10 кгс/см2) та коефіцієнт поперечної деформації 0,22.

При цьому розрахунковий опір скла слід множити на такі коефіцієн-

ти умов праці:

- в разі закріплення скла безперервно по всьому контуру

- 1;

- в разі закріплення в окремих точках контуру (клямерами і

т.п.) - 0,8. Величину розрахункового опору скла вертикаль-

них огорож необхідно множити додатково на коефіцієнт умов

праці, що дорівнює 1,2.

3. ВОДОПРОВІД, ВОДОСТОКИ ТА ДРЕНАЖ

3.1.Норми та режим водоспоживання, якість та температуру во-

ди для поливання і для інших технологічних цілей слід приймати у

відповідності з технологічними і санітарними нормами проектування.

3.2. При проектуванні систем водозабезпечення і каналізації

- 6 -

теплиць та парників слід керуватися вказівками діючих нормативів

на проектування СНиП 2.04.01-85,СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.03-85

з урахуванням вимог цього розділу.

3.3. Для поливання в теплицях и парниках та для інших вироб-

ничих цілей, як правило, необхідно використовувати технічну воду

з поверхневих джерел, яка не забруднена шкідливими хімічними та

біологічними компонентами. Якщо її не вистачає, допускається

використання питної води при умові належного обгрунтування.

Якщо в мережу виробничого водопроводу подаються добрива або

інші речовини, ця мережа повинна з'єднуватись з господарсько-

питним водопроводом з розривом струменя не менше 50 мм від

максимального рівня води у баку або в резервуарі до низу трубо-

проводу, який подає воду.

3.4. Внутрішнє та зовнішнє пожежогасіння теплиць та парників

не передбачати, якщо таке пожежогасіння не потрібне для склад-

ських та допоміжних будівель.

3.5. Внутрішній водопровід теплиць повинен підключатися до

зовнішнього, як правило, єдиним вводом.

3.6. Водопровід в теплицях повинен бути обладнаний форсун-

ками або крапельницями для поливання грунту, форсунками та іншими

технічними засобами для зволожування повітря, а також кранами для

поливання, миття проїздів та для інших технологічних цілей. Дозво-

ляється транзитна прокладка крізь теплиці на опорах трубопроводів

систем господарсько-питного водопроводу без роздавальних кранів.

В теплицях, призначених для вирощування овочів на штучних

субстратах, водопровід повинен бути обладнаний у відповідності з

потребами технології.

Водопровід парників повинен мати крани для поливу.

3.7. Постійний вільний напір в трубопроводах біля форсунок та

крапельниць, зони їх дії та інші характеристики, необхідні для

проектування, слід приймати згідно з даними заводів-виготовлювачів

обладнання.

3.8. Крани для поливання повинні мати умовний діаметр 20 мм.

Радіус зони обслуговування одним краном не повинен бути більше як

45 м.

3.9. Внутрішні мережі водопроводу та водостоків теплиць

слід проектувати, як правило, з неметалевих труб; гребінки, фа-

сонні частини, їх з'єднання, а при обгрунтуванні магістральні

трубопроводи, що прокладаються в коридорах та теплицях, - з мета-

лу.

3.10. Внутрішні мережі водопроводу та водостоків теплиць

допускається прокладати на поверхні грунту та в грунті.

Трубопроводи повинні мати обладнання для спорожнення системи.

3.11. На вводах в теплиці слід передбачати водоміри. Допус-

кається установка водомірів для блоку теплиць.

3.12. Запірну арматуру необхідно встановлювати на вводах в

теплиці та на відгалуженнях магістральних трубопроводів теплиць

та парників.

3.13. Управління поливанням слід передбачати, як правило,

дистанційним згідно з заданою програмою.

3.14. Категорія надійності систем водопостачання теплиць по-

винна бути не нижче ІІ, парників - не нижче ІІІ згідно з класи-

фікацією СНиП 2.02-84. Зменшення подачі води на технологічні

потреби на період ліквідації аварії систем водопостачання визна-

чається технологічними вимогами.

Категорія надійності в енергозабезпеченні насосних станцій

для пожежогасіння там, де це необхідно, повинна бути І категорії.

3.15. Багатопрогонові зимові теплиці слід проектувати, як

- 7 -

правило, з внутрішніми водостоками для відведення атмосферних

опадів з лотків покриття. Багатопрогонові весняні та однопрогонові

весняні і зимові теплиці необхідно проектувати без внутрішніх

водостоків. З теплиць площею до 0,2 га допускається, при обгрунту-

ванні, відведення дощових вод внутрішніми водостоками на вимощення

і рельєф місцевості.

3.16. Розрахункові витрати дощових вод при гідравлічному

розрахунку лотків на покрівлі теплиць та мереж внутрішніх водо-

стоків слід визначати за методом граничних інтенсивностей.

При цьому період одноразового перебільшення інтенсивності дощу

в розрахунках внутрішніх водостоків необхідно приймати, як правило,

рівним 0,5 року. Інтенсивність дощу (л/сек. на 1 га місцевості)

приймати на протязі 20 хвилин. Допускається влаштування однієї

водозливної воронки в одному розжолобку при забезпеченні прийман-

ня розрахункової кількості дощових вод.

3.17. В залежності від гідрогеологічних умов майданчика бу-

дівництва необхідно передбачати закритий дренаж в зимових групо-

вих теплицях та розсадних відділах весняних теплиць.

Відстань від проектної позначки поверхні грунту до верху дре-

нажу повинна бути не менше як 0,7 м. Влаштування дренажу в парни-

ках не дозволяється.

3.18. Дренаж повинен забезпечувати оптимальний повітряно-во-

логий режим шару, де знаходиться коріння рослин, своєчасне відве-

дення дренажних стоків згідно з вимогами норм технологічного про-

ектування, а також запобігати забрудненню грунтових вод пестици-

дами та мінеральними добривами.

В особливих природно-кліматичних умовах (просадні, набряклі

грунти, розроблені території, наявність підземних вод ІІ-го

поясу зони санітарної охорони для запобігання попаданню дренажних

вод в грунти і підземні води (необхідно передбачати гідроізоля-

ційний екран).

3.19. Спосіб поливання рослин в теплицях та витрати води при

поливанні рослин визначаються нормами технологічного проектування.

3.20. Промивні та дренажні стічні води тепличних підприємств

можуть вміщувати залишки пестицидів. Вони підлягають обов'яз-

ковому очищенню та знешкодженню у водонепроникних ємкостях.

4. ОПАЛЕННЯ ТА ВЕНТИЛЯЦІЯ

4.1. Опалення та вентиляція теплиць та парників слід проекту-

вати відповідно до вказівок СНиП 2.04.05-91 та з урахуванням норма-

тивів цього розділу.

4.2. Опалення та вентиляція теплиць і парників разом з іншими

системами повинні забезпечувати в них параметри мікроклімату

(температуру повітря і грунту, відносну вологість та швидкість

руху внутрішнього повітря), встановлені вимогами норм технологіч-

ного проектування теплиць для вирощування різних видів сільсько-

господарської продукції.

Необхідність влаштування системи опалення теплиць і парників,

а також її потужність слід визначати розрахунком.

4.3. Теплопостачання теплиць і парників, як правило, повинно

здійснюватися за рахунок використання вторинних енергоресурсів

промислових підприємств, ТЕС, ТЕЦ, АЕС, газокомпресорних станцій,

теплоти геотермальних вод, інших джерел, а при їх відсутності -

від власних джерел теплоти.

4.4. В разі використання для опалення теплиць вторинних

енергоресурсів дозволяється застосовувати схеми теплопостачання з

використанням пікової котельні. При цьому загальна потужність її

не повинна перебільшувати 50% максимальних годинних витрат тепло-

ти.

4.5. Розрахункові параметри внутрішнього повітря та темпера-

туру грунту теплиць слід приймати у відповідності з вимогами норм

- 8 -

технологічного проектування теплиць для вирощування різних видів

сільськогосподарської продукції.

4.6. Розрахункові параметри зовнішнього повітря слід приймати

згідно з СНиП 2.01.01-82:

а) в холодний період року для зимових теплиць - середню температу-

ру найбільш холодної доби з забезпеченням 0,92, середню від-

носну вологість найбільш холодного місяця та середню швидкість

вітру за січень; для весняних теплиць - середню температуру

найбільш холодного місяця за період експлуатауції, знижену на-

половину максимальної добової амплітуди температури повітря,

середню відносну вологість та середню швидкість вітру в цьому

місяці. Тривалість опалювального періоду та середню температуру

за цей період для зимових теплиць приймати по періоду з серед-

ньою добовою температурою повітря нижче 10 град. С;

б) в теплий період року (для всіх теплиць) - середню температуру

та середню відносну вологість найбільш жаркого місяця, серед-

ню швидкість вітру за липень.

4.7. Опалення та вентиляцію теплиць та парників слід проек-

тувати з урахуванням надходження теплоти, акумульованої грунтом

в денні години (холодний період року) та від сонячної радіації

(теплий період року).

При розрахунку водяного опалення необхідно враховувати про-

менисту складову тепловіддачі нагрівальних приладів (труб) та

зміну тепловіддачі за їх довжиною.

4.8. В зимових теплицях слід передбачати водяне опалення

або водяне в поєднанні з повітряним (комбіноване опалення) та

водяне обігрівання грунту або підбасейнове обігрівання в гідро-

понних теплицях. Комбіновану систему опалення необхідно передба-

чати, як правило, в зонах з зовнішньою температурою найбільш хо-

лодної доби мінус 20 град.С та нижче, в інших районах його засто-

сування повинно бути обгрунтовано. Теплову потужність повітряно-

го обігрівання в системі комбінованого опалення рекомендується

приймати в однопрогонових теплицях 35-50%, в багатопрольотних -

20-40% загальних витрат теплоти на розрахунковий період.

Частина витрат теплоти на повітряне обігрівання може уточнюва-

тись техніко-економічним обгрунтуванням.

У весняних теплицях, як правило, слід передбачати повітряне

опалення від калориферів і теплогенераторів, при обгрунтуванні -

водяне опалення з регістрами з труб.

4.9. При проектуванні систем опалення теплиць температуру

теплоносія слід приймати не більше як 150 град. С.

4.10. Прилади опалення в теплицях слід розміщувати:

- у верхній зоні - під покриттям, водостічними жолобами,

карнизами, під теплозахисними екранами при їх наявності;

- в середній зоні - біля зовнішніх стін, на внутрішніх

колонах каркасу, затяжках рам або нижніх поясах ферм

та між рядами рослин;

- в нижній зоні - на грунті між рядами рослин, по контуру

зовнішніх стін на глибині 0,1-0,2 м та для обігрівання

грунту до верху труб опалення або під шаром субстрату

для його обігрівання.

4.11. Труби для обігрівання грунту слід розміщувати рів-

номірно на площі теплиць на відстанях, що визначаються тепло-

технічним розрахунком.

4.12. Для водяного опалення теплиць приймаються опалювальні

прилади (в залежності від температури теплоносія): скляні, пласт-

масові, сталеві гладкі та ребристі труби з відповідним антикоро-

зійним захистом. Застосовувати сталеві труби для підземного обі-

грівання не допускається.

4.13. Системи опалення та вентиляції повинні забезпечувати

рівновмірно температуру та швидкість руху повітря відповідно до

технологічних норм. Для цього рекомендується: в зону заввишки

1 м від поверхні грунту подавати не менше як 40% загальної кіль-

- 9 -

кості теплоти, включаючи теплоту обігрівання грунту; в решті

зони питома (на 1 м2 поверхні огородження) тепловіддача опалю-

вальних приладів, що розміщуються на вертикальних огородженнях

(стінах), повинна бути на 25% більше ніж тепловіддача приладів,

розміщених на похилих огородженнях (покритті).

4.14. Запірна та регулювальна арматура повинні забезпечувати

роздільне включення (виключення) та регулювання тепловіддачі

приладів опалення, розміщених у верхній, середній та нижній зонах

теплиці.

4.15. Теплиці мають бути обладнані системою вентиляції.

Розрахунок вентиляції теплиць слід виконувати з урахуванням

вилучення теплонадлишків від сонячної радіації в теплий період ро-

ку.

4.16. В теплицях необхідно передбачати, як правило, природну

вентиляцію. Якщо вона не забеспечує потрібних параметрів внутріш-

нього повітря, допускається застосовувати змішану вентиляцію ( в

поєднанні природної з механічною) та випарне охолодження із зволо-

женням повітря.

4.17. Прорізи для природної вентиляції (приплив та видалення

повітря) в багатопрогонових теплицях завширшки більше як 25 м

слід розміщувати в покритті - вздовж гребенів, у всіх однопрого-

нових та багатопрогонових завширшки менше як 25 м - в зовнішніх

стінах (для припливу) та в покритті (для видалення).

Відкривання та закривання вентиляційних прорізів повинно бути

механізованим.

В теплицях з повітряним опаленням необхідно передбачати вико-

ристання вентиляторів опалення для вентиляції в теплий період року.

Вентиляція парників здійснюється підніманням (відкриванням)

парникових рам або плівкового покриття.

4.18. В однопрогонових теплицях площі припливних та витяжних

прорізів для природної вентиляції слід визначати розрахунком.

В багатопрогонових теплицях, призначених для вирощування

овочів, загальну площу прорізів для природної вентиляції необхід-

но приймати не менше як 30% загальної поверхні огородження теплиць.

В багатопрогонових теплицях, призначених для вирощування

розсади (що потім висаджується у відкритий грунт), загальну площу

прорізів для природної вентиляції слід приймати у відповідності

з потребами технології.

4.19. Розрахунки паропроводів для термічного знезараження

грунту, тиск пари та її температуру, середні витрати пари на 1м2

площі теплиці приймати згідно з нормами технологічного проекту-

вання.

Кількість та місця розміщення підключень на паропроводах

визначається технологічними вимогами та архітектурно-планувальним

рішенням теплиці.

Теплові пункти в теплицях влаштовувати згідно з СНиП

2.04.07-86.

5. ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ, АВТОМАТИЗАЦІЯ ТА

ВИРОБНИЧИЙ ЗВ'ЯЗОК

5.1. Електротехнічне обладнання слід проектувати відповідно до

правил влаштування електроустановок (ПВЕ).

5.2. Згідно із ступенем надійності електропостачання теплич-

них підприємств до споживачів ІІ категорії надійності відносять-

ся: індивідуальні приблочні котельні, насосні групи теплових

пунктів тепличних блоків, насосні системи водопостачання та кана-

лизації, центральні теплові пункти, насосні для подачі живильного

розчину в гідропонних теплицях.

До І категорії надійності енергопостачання слід відносити

приймальні станції охоронної та пожежної сигналізації. Решта

електроспоживачів тепличних комбінатів відноситься до споживачів

ІІІ категорії.

- 10 -

5.3. В проїздах теплиць та коридорах слід передбачати штуч-

не освітлення, переважно люмінесцентними лампами. Освітлення на

рівні підлоги повинно бути не більше як 10 лк.

5.4. Опромінення рослин повинно виконуватись високоефектив-

ним опромінювальним обладнанням відповідно до вимог норм техно-

логічного проектування теплиць для вирощування різних видів

сільськогосподарської продукції.

Відстань між опромінювальним обладнанням та висотою його

підвіски повинна визначатися розрахунком.

5.5. Прокладання в теплицях розподільчих мереж, кабелів

та проводів в пластмасових трубах слід виконувати відкрито в

лотках.

5.6. В теплицях слід передбачати, як правило, автоматичне

регулювання та контроль параметрів життєздатного середовища для

рослин, встановлених нормами технологічного проектування з вико-

ристанням методів регулювання від простих контактів до ЕВМ в за-

лежності від енергоспоживання теплиць та вимог завдання на про-

ектування.

5.7. На тепличних підприємствах слід передбачати адміні-

стративно-господарський зв'язок. Директорський - на підприємствах

площею 6,0-12,0 га; диспетчерський - на підприємствах площею

18,0 га та більше.

5.8. Проектування систем автоматизації та зв'язку виконувати

згідно з діючими нормативними документами.

6. ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

6.1. Організація будівельного виробництва тепличних підпри-

ємств та окремих теплиць повинна бути спрямована на вирішення орга-

нізаційних, технічних та технологічних питань для досягнення

кінцевого результату - введення в дію об'єкта з необхідними якостя-

ми та в установлені строки.

6.2. При будівництві великих тепличних підприємств площею

більше як 3,0 га повинно передбачатись, як правило, їх будівництво

та введення в експлуатацію пусковими чергами, які передбачені про-

ектом.

6.3. При організації будівельного виробництва повинно забез-

печуватись виконання будівельних, монтажних і спеціальних робіт

потоковими методами з витриманням технологічної послідовності і

їх технічно обгрунтованого сумісництва.

6.4. Основній роботі по зведенню тепличних підприємств та

окремих теплиць повинні передувати роботи підготовчого періоду:

- створення геодезичної розбивочної основи, зрізка рослинного

шару грунту та забезпечення його зберігання, вертикальне

планування території, створення під'їзних автошляхів, про-

кладання інженерних мереж, забезпечення будівельного май-

данчика протипожежним водопостачанням.

6.5. При вертикальному плануванні території в межах теплиць

виривають котлован до позначки мінус 0,600, а також створюють

проектний ухил до дренажної мережі.

6.6. Після закінчення робіт по вертикальному плануванню

слід виконати роботи по влаштуванню основи (штучної або природ-

ної згідно з СНиП 3.02.01-87).

В тому випадку, коли передбачається проектом виконання спец-

ціальних робіт (просадність грунтів, розроблені території та ін.)

по влаштуванню основи, вони повинні виконуватить до вертикального

планування території.

6.7. Точність розбивки осей теплиць повинна відповідати вимо-

гам, встановленим СНиП 3.01.03-84.

6.8. Розбивку місць влаштування стовпчастих фундаментів вико-

- 11 -

нувати етапами: спочатку вносяться маякові ствопчасті фундаменти,

а потім рядові.

6.9. Відхилення позначки верхнього рівня змонтованих стовп-

частих фундаментів від проектних не повинні перевищувати 13 мм,

зміщення від осей - 15 мм і повинно складати не більше як 36 мм

на всю довжину теплиці.

6.10. Зворотну засипку фундаментів виконувати з пошаровим

трамбуванням грунту.

6.11. Монтаж металоконструкцій теплиць слід вести у відпо-

відності з монтажними схемами заводів-виготовлювачів, вказівками

проекту організації будівельних та монтажних робіт з обов'язковим

забезпеченням стійкості всієї споруди та окремих її частин.

6.12. Укрупнене складання металевих рам блокових теплиць

слід виконувати на окремому майданчику, що знаходиться поруч, а

ангарних теплиць - вздовж зовнішніх осей теплиці.

6.13. Скління покрівлі теплиць слід виконувати потоковим ме-

тодом, починаючи з боку переважаючих вітрів і тільки після монта-

жу систем опалення та скління торців та бокових сторін.

6.14. Забороняється проводити скління теплиць в зимовий пе-

ріод та залишати засклену теплицю в зимовий період без опалення.

6.15. Захист будівельних конструкцій теплиць від корозії

слід виконувати згідно з вимогами СНиП 3.04.03-85.

6.16. При виконанні будівельно-монтажних робіт слід дотриму-

ватися правил з техніки безпеки в будівництві згідно з вимогами

СНиП ІІІ-4-80*, 1989 р.

7. ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕПЛИЦЬ

7.1. Для уникнення руйнування конструкцій та скла теплиць від

снігового навантаження забороняється залишати засклену теплицю в

зимовий період без опалення. Снігонакопичення на теплиці забороня-

ється. При снігопадах, щоб уникнути перебільшення розрахункового

навантаження від снігу, необхідно форсувати систему опалення.

7.2. В процесі експлуатації теплиць слід ретельно стежити за

станом антикорозійного покриття металоконструкцій. Пошкоджені міс-

ця повинні бути пофарбовані після зачищення та шпатлювання. Забо-

роняється застосовувати фарби та лаки, основою яких є кам'янову-

гільні смоли, бо вони містять речовини, шкідливі для рослин.

7.3. Необхідно ретельно стежити та своєчасно ремонтувати

стики скла, їх герметичність, або уникнути втрат тепла крізь не-

щільності.

7.4. Технологія заміни грунту або його замінника повинна ви-

ключати можливість руйнування труб, які знаходяться в грунті для

його обігрівання.

7.5. Слід своєчасно виконувати ремонтні роботи металоконструк-

цій після дезинфекції приміщень сполуками сірки (S).

7.6. Максимальна та мінімальна температура внутрішнього по-

вітря в теплицях не повинна перевищувати або бути меншою за вста-

новлену нормами технологічного проектування. При перегріванні

слід включати вентиляцію (природну або примусову) для охолодження

внутрішнього повітря.

Для зниження температури внутрішнього повітря в теплицях

влітку слід використовувати теплозахисні екрани та екрани для за-

темнення, які зменшують надходження сонячної радіації або забілен-

ня скла різними барвниками (крейда, вапно, ультрамарин).

7.7. У весняних теплицях на зимовий период слід демонтувати

- 12 -

плівкові огороджувальні конструкції та металеві повітроводи.

Плівкові повітроводи на літній період демонтують та консер-

вують.

7.8. В перехідний період року при різких коливаннях зовніш-

ньої температури повітря, що викликає збільшення відносної воло-

гості повітря в теплицях, включають штучне обігрівання одночасно

з вентиляцією, аби запобігти конденсації парів та утворенню кра-

пель.

7.9. Система поливання після використання її для розчинів

пестицидів та мінеральних добрив підлягає промиванню теплою водою.

7.10. Експлуатація теплиць обслуговуючим персоналом повинна

провадитись з суворим дотриманням правил техніки безпеки.

Класифікація міських біогеоценозів. Структурні одиниці міської екосистеми.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

1. УРБАНІЗАЦІЯ: ЗМІНА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

1.1. Ріст міст та їх населення

1.2. Джерела і шляхи урбанізації

1.3. Феномен гіперурбанізації

1.4. Природно-просторові ресурси міста

1.5. Місто і його ґрунтовий покрив

1.6. Повітряний басейн міста

1.7. Міська вода

1.8. Шумове забруднення

1.9. Енергетика урбанізованих регіонів.

1.10. Рослинний покрив і тваринний світ урбанізованих територій

2. ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА ОСНОВА МІСТА

2.1. Міський ландшафт

2.2. Генезис міського ландшафту

2.3. Динаміка міського ландшафту

2.4. Історико-стильові особливості озеленення

2.5. Озеленення як засіб формування культурного ландшафту

2.6 Функціональні міські ландшафти

3. МІСТО ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНА СИСТЕМА

3.1. Проста формула системи "місто"

3.2. Складна формула системи " місто"

3.3. Типи взаємозв'язків урбоекосистеми

3.4. Екологічний блок урбоекосистеми

3.5. Ландшафтно-екологічна класифікація біогеоценотичного шару

3.6. Соціальний блок міста

3.7. Місто як система у великій системі міст

4. БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ ПОКРИВ МІСТА

4.1. Структурно-функціональна організація біогеоценозу

4.2. Класифікація біогеоценотичного покриву міста

4.3. Окультуреність міських біогеоценозів

4.4. Градієнтна ординація біогеоценотичного покриву

5. МІСТО ЯК ГЕТЕРОТРОФНА ЕКОСИСТЕМА

5.1. Структура і характер урбоекосистеми

5.2. Розміри урбоекосистеми

5.3. Інтенсивність обміну й екологічна рівновага

5.4. Збалансованість автотрофних і гетеротрофних процесів

5.5. Стадії та ступені розвитку урбоекосистеми

5.6. Накопичення урбоекосистемами речовини й енергії

5.7. Особливості речовинно-енергетичного балансу та його моделювання

5.8. Забруднюючі латералі і радіалі та еколого-компенсаційні заходи

6. МІСЬКІ ЕКОТОПИ

6.1. Міські ґрунти (міські едафотопи)

6.1.1. Класифікація міських ґрунтів.

6.1.2. Поглинальна здатність і рН міських ґрунтів.

6.1.3. Органічні речовини міських ґрунтів

6.1.4. Переущільнення фунтів

6.1.5. Режим вологозабезпеченості міських ґрунтів

6.1.6. Особливості ерозійних процесів у місті

6.2. Клімат міста (міські кліматопи)

6.2.1. Особливості міського клімату

6.2.2. Горизонтальні градієнти середовища і рослини

6.2.3. Вертикальний температурний градієнт поодиноко стоячих дерев

6.2.4. Дистермія і температурні градієнти C.I. Радченка

6.3. Полютантно-забруднювальний фактор

6.3.1. Забруднення атмосферного повітря

6.3.2. Забруднення ґрунтів важкими металами

6.3.3. Життєвість міських насаджень

7. МІСЬКІ БІОЦЕНОЗИ

7.1. Фітоценози міста і приміської зони

7.1.1. Антропогенізація і синантропізація фітоценотичного покриву

7.1.2. Міська "лісистість"

7.1.3. Лісова та лучна рослинність

7.1.4. Рослини водойм і зволожених місцезростань

7.1.5. Паркові угруповання

7.1.6. Угруповання газонів

7.1.7. Синантропна рослинність

7.1.8. Ценоіндикаційні комплекси рудеральної рослинності

7.1.9. Десільватизація і сільватизація фітоценозів

7.1.10. Зонування спонтанної рослинності

7.1.11. Типологія рудеральних угруповань та їх оптимізація

7.1.13. Еколого-фітоценотичні закономірності просторового розміщення рослинного покриву міста

7.2.1. Фауна будівель

7.2.2. Фауна забудованих територій

7.2.3. Походження і склад міської фауни

7.2.4.Синантропізація фауни і міські острівні місцезростання

7.2.5. Трофічні ланцюги і мережі міських біотопів

7.2.6. Синекологічні стосунки в біоценозі

7.3. Мікробіоценози

7.3.1. Трофічні та метаболічні зв"язки

7.3.2.' Взаємозв'язки мікроорганізмів з рослинами

7.3.3. Взаємозв'язки мікроорганізмів і ґрунтових тварин

7.3.4. Біотрансформація екзогенних речовин у міських біогеоценозах

8. ПОПУЛЯЦІЯ ЛЮДЕЙ ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

8.1. Структура і динаміка міських популяцій

8.2. Здоров'я міської популяції

8.3. Еколого-геохімічна оцінка забруднення довкілля важкими металами

9. БІОІНДИКАЦІЯ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

9.1. Біоіндикація як підхід до оцінки середовища

9.2. Криптоіндикаційна оцінка середовища

9.3. Мікробіологічна індикація міських ґрунтів

10. ФІТОВІТАЛЬНІСТЬ І МЕТОДИ ОЦІНКИ

10.1. Урбогенні пошкоджуючі фактори і фітовітальність

10.2. Вплив загазованості на життєвість деревних рослин

10.3. феноритміка деревних рослин та оцінка їх фітовітальності

10.4. Екологічне зонування міста і фенотипи

10.5. Біохімічні процеси у деревних рослинах III і IV ЕФП

10.6. Методики фізіолого-біохімічних досліджень

10.7. Особливості водного режиму деревних рослин

10.8. Електрофізіологічні показники життєдіяльності рослин

10.9. Імпеданс і поляризаційна ємність

10.10. Біоелектричні потенціали

10.11. Вміст і спектральні властивості пігментів

10.12. Оцінка життєвості міських деревних порід та еколого-компенсаційні заходи в озелененні

11. МІСЬКЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

11.1. Типи екологічно обґрунтованих просторів

11.2. Поняття екологічного планування міста

11.3. Урбоекологічне планування і проектування

11.4. Комплексна зелена зона - екологічний каркас міста

12. ЗДОРОВ'Я УРБОЕКОСИСТЕМИ І ПРОБЛЕМИ ФІТОМЕЛІОРАЦІЇ

12.1. Здоров'я міської екосистеми

12.2. фітомеліорація

12.3. Управління якістю оточуючого середовища

ЛІТЕРАТУРА

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

ВСТУП

З появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній

екосистемі стали відігравати взаємовідносини суспільства і

природи. Особливо швидко посилюється вплив суспільства на природу

у зв'язку з розвитком машинного виробництва.

Для умов України, територія якої сильно забруднена внаслідок

Чорнобильської катастрофи , цей особливе значення має вивчення

впливу забруднення радіонуклідами на біосферу в цілому і на окремі

екосистеми.

Завдяки цьому масштаби впливу суспільства на природу

поширювалися так швидко, що людство поступово перетворюється у

потужну геологічну силу, яка здійснює вплив природні процеси. На

всі кругообіги, що здійснюються у природі, людина прямо чи

опосередковано має вплив. Під впливом антропогенних факторів

відбуваються зміни у природі. Завойовуючи природу, людство значною

мірою підірвало природні умови власної життєдіяльності.

Як і в кожній країні, в Україні законодавчо врегульовано

порядок оплати за використання природних ресурсів. Використання

природних ресурсів поставлено під контроль держави та спеціальних

екологічних служб.

Однією з головних проблем як усього світу так і України є

значне забруднення атмосфери. Наша держава значну увагу приділяє

контролю за забрудненням повітря. Розроблено ряд нормативних

актів, які передбачають значні штрафи за перевищення нормативів по

забрудненню повітря. Однак проблема існує і до кінця вона не

вирішена. Пов’язана вона з фінансовою кризою в країні та

відсутністю належного екологічного виховання населення.

1. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ПОГІРШУЮТЬ СТАН ДОВКІЛЛЯ.

Факторів, які погіршують стан довкілля досить багато, і всіх

їх нема змоги розглянути в даній роботі. Виділимо лише головні.

Достатньо навести деякі цифри і факти. Відомо, що за останні

100 років людство в більше ніж тисячу разів збільшило енергетичні

ресурси; за останні 35 - років відбулося збільшення більш ніж у 2

рази обсягів індустріальної і сільськогосподарської продукції.

Загальний об'єм товарів і послуг у розвинутих країнах через кожні

15 років зростає у 2 рази. Звідси відповідно збільшується і

кількість відходів господарської діяльності, які потрапляють в

атмосферу, водойми, грунт.

Взявши у природи 100 одиниць речовини, людство використовує 3-

4, а 96 одиниць потрапляє у відходи. В розрахунку на кожного

мешканця індустріально розвинутих країн, щорічно добувається біля

30 тонн природних ресурсів, з них лише 1-1,5% набирає форми

продукту, що споживається, а решта потрапляє у відходи.

До навколоземних екологічних проблем належить і проблема "пар

никового ефекту", зумовленого різким зростанням в атмосфері

вуглекислого газу, який пропускає сонячну радіацію, але у

зворотному напрямку не пропускає інфрачервоне (теплове)

випромінювання. Все це може спричинити глобальне підвищення

температури на Землі аж до танення льодовиків.

Внаслідок спалювання палива частка вуглекислого газу в

атмосфері збільшилася за останні 30 років на 25-30%. За передба

ченням футурологів, це може призвести на початку XXI століття до

підвищення середньої температури на 1,5-2 С° і зростання зони

пустель.

Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 куб.

м. шкідливих стоків, щорічно в ґрунти людством вноситься 500 млн.

тонн мінеральних добрив і близько 4 млн. тонн пестицидів, більша

частина яких осідає в грунтах та виноситься поверхневими водами в

річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях

накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові

центри.

Пестициди (включаючи гербіциди, інсектициди, та фунгіциди) -

хімічні речовини, що використовуються для знищення бур'янів,

грибків, бактерій та різноманітних комах та тварин. Більшість

пестицидів є синтетичними хімікатами, що мають токсичні

властивості. Головна їх властивість та роль - знищувати різні фор

ми життя. Всі пестициди є небезпечними.

На всіх стадіях виробництва, транспортування, зберігання та

утилізації пестициди забруднюють навколишнє середовище. Вони

проникають у водойми, де накопичуються у рибі, інших водних

організмах. Річки та дощі переносять пестициди в інші регіони, де

вони отруюють ґрунти, джерела питної води, моря, вбивають рослин і

тварин. Людина завершує цикл отруєння, страждаючи від своїх

невиважених дій. Зараз на Землі не залишилося куточка, не

забрудненого пестицидами. Рівень забруднення 65% сільськогос

подарських угідь країн Західної Європи перевищив допустимі норми.

Птахи, ссавці, риби та корисні комахи гинуть під час за

стосування пестицидів на полях, особливо при їх внесенні за допо

могою авіації.

На сьогодні в Україні накопичено 11 тисяч тонн застарілих

пестицидів. Проблема їх утилізації не вирішена. Багато сховищ, де

вони зберігаються, знаходяться в незадовільному стані.

У світі близько 25 мільйонів сільськогосподарських робітників

щороку отруюються пестицидами. Безпосередній вплив на людину

полягає в ураженні та зміні функцій печінки, захворювання

центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем. Пес

тициди негативно впливають на репродуктивну функцію людини.

Дуже уразливі до дії пестицидів діти. Споживаючи продукти із

залишками пестицидів та забруднену питну воду, дитячий організм

реагує структурними змінами систем та окремих органів. Накопичення

пестицидів в організмі призводить до появи різноманітних

захворювань, включаючи онкологічні.

Ефект спільної дії пестицидів та радіонуклідів наукою не

вивчений і практично невідомий. Для умов України, територія якої

сильно забруднена внаслідок Чорнобильської катастрофи, цей фактор

має особливе значення. Отруйні речовини потрапляють у навколишнє

середовище. В різних областях України виявлено значне забруднення

пестицидами грунтів. Навіть після припинення застосування проблема

пестицидів не закінчується. Ці отрути можуть зберігатися в

навколишньому середовищі десятки років, продовжуючи свою згубну

дію на всіх ланках екосистеми.

Вся планета нині страждає від антропогенного тиску, він

проявляється через перезабруднення середовища, виснаження при

родних ресурсів і деградацію екосистем, деградацію грунтів, хижа

цьке винищення лісів.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім