11.Критерії ризикозахищеності організації.

Ризикозахищеність управлінської діяльності — це захищеність управлінської поведінки в умовах ризику. Управлінська поведінка в умовах ризику базується на таких принципах.

1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал. Реалізація цього принципу передбачає, що менеджер підприємства повинен: — оцінювати (прогнозувати) максимально можливий обсяг збитків від ризикових подій, які можуть очікуватися на підприємстві;

— порівнювати обсяг збитків з обсягом власного капіталу підприємства та власними фінансовими ресурсами, що знаходяться в його розпорядженні.

2. Необхідно завжди пам'ятати про наслідки ризику. Практична реалізація цього принципу передбачає оцінку ризику, який притаманний діяльності підприємства, та оцінку впливу ризикової події на життєдіяльність підприємства.

3. Не можна ризикувати великим заради малого. Реалізація цього принципу передбачає порівняння доходу, що очікується, з рівнем ризику.

4. Позитивне рішення приймається тільки в разі відсутності сумнівів, якщо вони є — слід приймати негативне рішення.

Практична реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер повинен у процесі прийняття свого рішення завжди орієнтуватися не на кращий, а на гірший результат, тобто прогноз розвитку ситуацій повинен завжди бути песимістичним. Така лінія поведінки дозволяє йому перестрахуватися на випадок несприятливого збігу ризик-факторів та обставин.

Реалізація цього принципу передбачає необхідність пошуку альтернативних варіантів, які стосуються здійснення господарської операції або діяльності підприємства. До визначеної оцінки рівня ризику не слід ставитися фатально. Необхідно продумати інші варіанти досягнення цієї ж мети (іншу технологію проведення господарської операції) або розробити систему заходів, які зменшать ступінь притаманного їй ризику.

Описані вище принципи носять загальноевристичний характер, тобто є сукупністю логістичних прийомів та правил прийняття рішення, якими слід керуватися за будь-яких обставин.

Тема 9. Управління результативністю менеджменту організації

1Класифікація інструментів інтенсифікації розвитку підприємства, таксономія методів

Економічна наука розрізняє дві форми розширеного відтворення і збільшення виробництва продукції сільського господарства: екстенсивну і інтенсивну.

При екстенсивній формі збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ, або збільшення поголів'я тварин на незмінній технічній і агротехнічній основі.

При другій формі - зростання виробництва продукції відбувається за рахунок підвищення економічної родючості грунту і продуктивності тварин.

У сільському господарстві об'єктивна необхідність переходу від екстенсивної до інтенсивної форми розширеного відтворення зумовлена, по-перше, зростанням населення земної кулі та необхідністю збільшення сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженістю орнопридатних земель.

Об'єктивна можливість ведення інтенсивного виробництва ґрунтується на тій особливості землі, як засобу виробництва, що вона при правильному обробітку здатна підвищувати свою родючість, а в тваринництві - підвищувати продуктивні якості; наявності у суспільстві достатньої кількості засобів виробництва; рівні розвитку науково-технічного прогресу, інших факторів.

Виділяють наступні ознаки інтенсифікації:

- проводяться додаткові вкладення засобів виробництва (сільськогосподарської техніки, добрив, поголів'я худоби) і живої праці на одиницю земельної площі;

- збільшення вкладень супроводжується підвищенням їх якості (вдосконалюється сортовий і породний склад сільськогосподарських культур і тварин, добрив; запроваджуються нові машини, нові технології і способи утримання худоби);

- вдосконалюються форми і методи організації праці і ведення господарства, підвищується кваліфікація кадрів.

Логічно послідовне вчення про інтенсифікацію сільського господарства було створене К. Марксом. На основі результатів досліджень тих змін, які відбувалися в сільському господарстві внаслідок прикладання капіталу до незмінної площі землі, він дав класичне визначення інтенсифікації: "В економічному значенні під інтенсивною культурою розуміють не що інше, як концентрацію капіталу на одній і тій же земельній площі замість розподілу його між земельними ділянками, які розміщені одна біля одної."

Термін "інтенсивність" означає - "напругу", більш продуктивну діяльність. В економічній літературі це поняття трактується по-різному. Більшість економістів відійшло від розуміння інтенсивності лише як концентрації капіталу на одній і тій самій земельній площі.

Витратна концепція в умовах обмежених виробничих ресурсів у ринковій економіці не є раціональною. Не можна вважати, що із зростанням витрат на одиницю земельної площі може автоматично збільшуватися вихід продукції. З досвіду діяльності сільськогосподарських підприємств (1966 - 1990 рр.) відомо, що капітальні вкладення в сільське господарство колишнього СРСР, надходження мінеральних добрив, насиченість виробничими фондами та енергоресурсами збільшувалися в 4 - 5 разів, а виробництво продукції зросло лише в 0,7 рази.

В останній час відбулася переорієнтація поглядів вчених-економістів на інтенсифікацію, як на процес, пов'язаний лише із збільшенням виробництва продукції, внаслідок чого було висунуто результативну концепцію. Взявши за основу лише результат виробництва, прихильники цієї концепції допускалися помилки, оскільки недооцінювали роль витрат і капітальних вкладень у розвиток землеробства і тваринництва. Не можна збільшити обсяг виробництва продукції при незмінних витратах на її одиницю, не залучивши додаткових ресурсів.

Тому більшість економістів трактують інтенсифікацію як концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на одиницю земельної площі, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення раціональності вкладених ресурсів. Основною метою інтенсифікації аграрних підприємств є збільшення виробництва продукції, покращення її якості та зниження матеріально-грошових і трудових затрат на одиницю продукції внаслідок якісного удосконалення всіх сторін виробництва. Чинниками інтенсифікації можуть бути лише ті, які є продуктом НТП і забезпечують необхідне зростання ефективності підприємства.

З огляду на це, інтенсифікація - це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості і зниження собівартості на основі впровадження у виробництво нових засобів, нових технологій, нових сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, нових форм організації праці та виробництва, підвищення кваліфікації кадрів тощо, що є складовою НТП.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - основне джерело утворення диференціальної ренти. Якщо землі мають однакову площу і при однакових витратах дають неоднаковий прибуток, то це пояснюється відмінністю у родючості грунту, або в місцезнаходженні їх ділянок.

Надлишок прибутку, який одержують за цих умов, становить диференціальну ренту І. Диференціальна рента ІІ утворюється завдяки ефективнішим додатковим вкладенням в одну і ту ж ділянку землі, тобто, завдяки інтенсифікації.

Інтенсифікація сільського господарства нерозривно зв'язана з інтенсифікацією інших галузей АПК. Галузі І-го блоку АПК повинні не тільки нарощувати кількість техніки, але й постійно її удосконалювати.

Розширення об'єму меліоративних робіт, застосування хімічних засобів в сільському господарстві (добрив, гербіцидів, пестицидів) повинно супроводжуватися постійним покращенням їх якості, вдосконаленням методів застосування. В переробних і обслуговуючих галузях АПК (ІІІ блок) інтенсифікація зв'язана з якісним вдосконаленням матеріально-технічної бази цих галузей, застосуванням прогресивних і безвідходних технологій.