3.4. Фразеологія та її стилістичні можливості

Фразеологія (гр. phrasis – вислів, зворот; logos – поняття, вчення) - розділ науки про мову, що вивчає фразеологічні звороти; сукупність усіх фразеологічних зворотів певної мови. Фразеологічний зворот (фразеологізм) - особлива одиниця мови, що складається з двох або більшої кількості роздільно оформлених компонентів і характеризується відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лексичного складу та граматичної будови. Так, фразеологізм взяти бика за роги складається з чотирьох роздільно оформлених компонентів; мовці не конструюють його кожного разу, а при потребі видобувають із своєї пам’яті, тобто відтворюють; цілісне його значення – „почати рішуче діяти”; у складі фразеологізму – завжди ті самі слова (взяти саме бика, а не козу чи корову).

Фразеологізми, як і слова, виражають поняття і позначають явища дійсності, тому вони виступають у ролі синонімів до окремих слів: заходити (про сонце) – бути не вечірньому прузі; розвиднятися, світати - благословлятися на світ.

За способом з’єднання складників фразеологізми поділяються на такі типи:

1) фразеологічні зрощення – семантично неподільні мовні одиниці, значення яких не випливає із значень компонентів: розбити глек – „посваритися”, пекти раків – „червоніти”; собаку з’їсти – „набути досвіду” (щоб посваритися, не обов’язково розбивати глек, тобто на сучасному етапі розвитку мови цілісне значення цих фразеологізмів не залежить від значень слів, які входять до їхнього складу);

2) фразеологічні єдності – також семантично неподільні звороти, але цілісне значення їх здебільшого вмотивоване значенням компонентів: не бачити смаленого вовка – „не знати труднощів, не зустрічатися з небезпекою”; не нюхати пороху – „не бути в боях” (про недосвідченого бійця); прикусити язика – „замовкнути” (коли людина прикусить язика, вона неодмінно замовкне);

3) фразеологічні сполучення – семантично неподільні фразеологічні звороти, в яких є стрижневе слово. Залежно від зв’язків його з іншими словами змінюється значення фразеологізму: уболівати душею, вболівати серцем; завдавати шкоди, завдавати образи, завдавати удару, завдавати поразки; жити вовком (на відлюдді), дивитися вовком (вороже).

На підставі генетичних, структурних, функціональних ознак з-поміж фразеологізмів можна виокремити прислів’я, приказки, крилаті вислови, афоризми, максими, сентенції, парадокси, літературні цитати, ремінісценції.

Прислів’я – влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, що має повчальний зміст; всі прислів’я є синтаксично закінченими: як дбаєш, так і маєш; яке коріння, таке й насіння; не жаль плакати, коли є за чим; радість красить, а печаль палить; скрипливе дерево довго живе; друзі пізнаються в біді.

Приказка – образний вислів, нерідко римований, близький до прислів’я, але без повчального змісту (може бути елементом байки або прислів’я): ні до ради, ні до звади; ні пава, ні ґава; шкода, та невигода; кіт наплакав; не мала баба клопоту – купила порося; на городі бузина, а в Києві дядько; ні слуху, ні духу; як рукою зняло; хоч греблю гати; сорока на хвості принесла.

Крилаті вислови (нім. Geflǖgelte Worte, гр. epea pteroenta) поширені й загальномовні влучні звороти мови, джерело яких можна встановити. Нетлінний фонд загальнолюдської культури: олімпійський спокій; ахіллесова п’ята; дамоклів меч; злий геній; лукуллівський бенкет; лебедина пісня; випити чашу до дна; притча во язицех; блудний син; нести хрест. Крилаті вислови не мають усталеної форми; вони можуть складатися з одного слова (Мавка, Вертер, Каїн) і з цілого речення: Карфаген мусить бути зруйнований (наполеглива вимога подолати перешкоду, знищити ворога – вислів державного діяча Стародавнього Риму Катона Старшого); Фантастичні думи! Фантастичні мрії! (І.Франко).

Афоризм (гр. aphorismos – вислів) – узагальнена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність, виразність, несподіваність судження, здатність до самостійного існування: „Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив” (Леся Українка); „Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування” (Антуан де Сент-Екзюпері); „Людина, байдужа до рідної мови, - дикун, бо вона байдужа до минулого, сучасного й майбутнього свого народу” (К.Паустовський); „Очі дружби рідко помиляються” (Франсуа Марі Вольтер).

Сентенція – (лат. sententia – думка) – афоризм, що має повчальний зміст: „Не зближуйся з людьми, в яких надто гнучке сумління” (Ежен Делакруа).

Максима (лат. maxima [sententia] – основне правило) – афоризм, у якому в короткій формі виражене певне моральне правило, етичний принцип: „Спокій мудреців – це вміння приховувати свої почуття в глибині серця”; „Коли хочеш бути щасливим, будь ним” (Козьма Прутков).

Парадокс (гр. paradoxos – несподіваний, дивний) – думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку нібито суперечить здоровому глуздові: „У генії те прекрасне, що він схожий на всіх, а на нього ніхто” (О. де Бальзак); „Істинна ціна людини вимірюється калібром її ворогів” (Б.Рассел).

Літературна цитата (нім. Zitat від лат. cito – наводжу, виголошую) - цитата в художньому творі, що використовується для надання експресії, як засіб створення образності:

Тож скільки треба в пітьмі днедавній

Терпіти кару, як злу негоду,

В убогій книжечці захалявній

Носить надії свого народу,

І сині гори, й дніпрові шати,

Й садок вишневий, що біля хати.

Та над століття, над повінь лиха

Могутній голос говорить стиха:

Нічого, брате, я не зрікаюсь,

Караюсь, мучусь... але не каюсь! (А.Малишко).

Ремінісценція (лат. reminiscentia – спогад) – відгомін у творі якихось мотивів, образів іншого твору. Так, у наведеному вірші спостерігаємо перегук із Шевченковими рядками: „Радуйся, земле неповитая (...) Рожевим крином процвіти!”:

І через те, мабуть, моїй хвилині

Вже не піднести гордо голови,

Аж доки час воістину новий,

Мов пишний крин, зросте на Україні (Є.Плужник).

Основні шляхи творення фразеологізмів:

1) метафоризація вільних словосполучень: надягати хомут на шию; вибивати з сідла; ділити шкуру невбитого ведмедя; альфа і омега; Аріаднина нитка;

2) метонімічне перенесення: накивати п’ятами; брязкати зброєю; голити чуба (лоба); крутити хвостом;

3) синекдоха: ясна голова; холодний розум; золоті руки; віч-на-віч;

4) гіпербола, літота: бездонна діжка; небо як макове зернятко;

5) символи: синій птах (символ щастя); лавр (перемога) - увінчати лаврами; пальма (слава) – пальма першості; зірка (доля) – висхідна зоря; провідна зоря; через терни до зірок.

6) запозичення з біблійних, міфологічних передань: око за око, зуб за зуб; хресна дорога; ріг Амальтеї; ріг достатку; прокрустове ложе

У фразеології української мови закладено великі синонімічні можливості, що дає підстави її широкого використання як стилістичного засобу: сила-силенна – дуже багато; пліч-о-пліч – спільно; вітер гуде в кишенях – зовсім немає грошей; ні пари з вуст - мовчить. Фразеологізми широко вживаються в усіх функціональних стилях, але з різною настановою.

Нейтральні (міжстильові) фразеологізми вживаються в усіх стилях мови: у всякому (кожному) разі); гра слів; сидіти склавши руки; відігравати роль. Книжні фразеологізми є характерними для офіційно-ділового, наукового та публіцистичного стилів; вони використовуються також і в художньому стилі: авгієві стайні; мертва точка; посіяти іскру; заснути вічним сном; вогнище освіти; осідлати Пегаса; у цій групі виокремлюються суто книжні звороти: брати участь; виносити ухвалу; підбивати підсумки; доповідна записка; договірні сторони; променева хвороба; формальна логіка; космічний корабель.

Розмовні фразеологізми відзначаються безпосередністю, невимушеністю; ім властивий побутовий характер, певна вільність в оцінці становища: вискочив, як Пилип з конопель; замилювати очі; голодній курці просо на думці; не києм, то палицею; хоч ґвалт кричи. Ще більшу емоційність містять просторічні фразеологізми, що знаходяться на межі літературної мови: утерти носа; без задніх ніг; заткнути пельку; хай тобі грець; чорти б тебе забрали; щоб ти сказився; іди до біса; іди під три чорти.

Трансформація (лат. transformatio) – видозміна фразеологічних одиниць з певною стилістичною настановою. Трансформація ніби суперечить визначенню фразеологізму як стійкої мовної одиниці, проте ця стійкість не є абсолютною, лише відносною ознакою (в системі мови фразеологізмам притаманна найбільша стійкість, а в конкретних текстах вони мають здатність до перетворення; причому видозмінений фразеологізм завжди зберігає співвіднесеність із своїм номінативним вихідним джерелом). Існують різні способи трансформації.

1. Повна видозміна семантики фразеологічних одиниць, створення фразеологічного каламбуру за допомогою паралельного вживання фразеологізму і вільного словосполучення: „Поки наші з вами предки шукали способу добути вогонь, ламали голову над винайденням колеса, первісні розбійники ламали голову зовсім над іншим... Точніше, ламали голови іншим” (журн).

2. Застосування слова у складі фразеологізму одночасно в кількох значеннях. Так, у поданому нижче уривку лексема Чорнобиль вживається у трьох зворотах, що в єдиному контексті підсилює її виразові якості: „Чорнобильська блискавка немовби продовжила собою незагойну рану, завдану середньовічній Київській держав і поглиблювань загарбниками за будь-якої політичної нагоди і погоди (...)Чорнобильська трагедія, окрім параметрів екологічних, медичних, господарських та фінансових, має специфічний вимір – духовний (...) Духовний Чорнобиль – це страхітливий полігон, який не має аналогів у світовій історії за масштабами планомірного нищення народу, деформації його історії, культури, способу життя” (Р.Лубківський).

3. Часткова видозміна семантики фразеологічних одиниць. Залежно від контексту на перший план виступає пряме або фразеологічне значення: „Вони хочуть прибрати „пристойного вигляду” і розводяться про матеріальність світу. Але з їхньої матерії шиються тільки ті самі свої сорочки, котрі, як відомо, до тіла ближчі” (газ.).

4. Створення оказіонального значення і розкриття його читачеві. Спеціально створений контекст не лише відновлює фразеологічну образність, а й підсилює стерту метафоричність: „Слід зробити все, щоб завод-виготовлювач мав прямі збитки від браку, який дістався покупцеві, і щоб ярлик гарантії не правив за фіговий листок для прикриття виробничого сорому” (газ.).

5. Контамінація (лат. contamination) – прийом, внаслідок якого нова фразеологічна одиниця виникає внаслідок накладання одна на одну вже наявних: „Якщо істина в вині, то чому вона глаголить вустами дитини?”. Створення антитез із двох фразеологічних одиниць: „Бути чи не бути - питання вирішене. Як бути – ось у чім питання”.

6. Додавання другої частини, що являє собою іронічний авторський коментар до відомого фразеологізму: „Кожному своє, але іноді так хочеться чужого”

7. Синонімічна заміна компонентів: „Пасажир – це звучить гордо”.

8. Антонімічна заміна компонентів: „Лише одного ляпаса дав він невідомому землякові й одразу влип на п’ятнадцять діб, а на районній дошці ганьби з’явилася карикатура...”.

9. Поширення фразеологічної одиниці додаванням до її складу нових компонентів: „Навіщо наперед ламати наукові списи?”; „Сенсаційна „бомба” має вибухнути якомога гучніше”.

Особливої уваги потребують фразеологізми при перекладі. Різні типи фразеологічних одиниць у цій сфері проявляють себе по-різному. Біблійні, міфологічні звороти, фразеологізми літературного походження здебільшого перекладаються дослівно: вітати в емпіреях; спалити кораблі; між Сциллою і Харибдою; усе тече, усе міняється; мовчання – знак згоди; крапля камінь точить; манна небесна; пісня пісень; переоцінка цінностей; по той бік добра і зла. Фразеологізми фольклорного походження здебільшого є специфічними для кожної конкретної мови. У близькоспоріднених мовах є однакові щодо лексичного складу прислів’я й приказки, але вони мають і суто національні специфічні звороти: рос. на безрыбье и рак рыба – укр. на безриб’ї і рак риба; а ще: на безлюдді й Хома чоловік; у степу й хрущ м’ясо; де немає співця, послухаєш і горобця; рос. из огня да в полымя – укр. з вогню до в полум’я і з дощу та під ринву; рос. как с цепи сорвался – укр. як з цепу зірвався і як з пекла вискочив.

Серед усіх фразеологізмів особливе місце посідають ідіоми. Ідіома (гр. idioma – особливість) – своєрідний неповторний вислів якоїсь мови, найчастіше неперекладний: про людське око; недовго ряст топтати; тихо, хоч мак сій; бити байдики; скакати в гречку; пекти раки; підносити гарбуза. При перекладанні слід добирати відповідних висловів у мові перекладу, інакше втрачається цілісне значення фразеологізму: про людське око – для отвода глаз; аж пекло сміється – чертям тошно.

При перекладі слід також уникати бездумного калькування, яке сьогодні зустрічається досить часто, особливо у ЗМІ: потерпіти невдачу; слідувати чиємусь прикладові; нічого гріха таїти; жили-були дід із бабою; вантаж обов’язків. Слід перекладати: зазнати невдачі; наслідувати чийсь приклад; ніде правди діти; жили собі дід з бабою; тягар обов’язків.

Фразеологічні звороти є одним із невичерпних джерел посилення експресивності та поглиблення логізації викладу, тому до них часто вдаються в красному письменстві, публіцистиці. Проте, як і при уживанні інших мовних засобів, слід також дотримуватися почуття міри. Нагромадження фразеологізмів або їх недоречне вживання викликають відповідну реакцію читача, слухача.