3.2.12. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів,

Жаргонізмів та арготизмів

Словниковий склад сучасної української мови має загальнонародний фонд, яким однаково користуються вся носії, незалежно від місця мешкання, фаху, способу життя, суспільного становища, освітнього рівня, віку, статі. Поряд із загальною системою лексики національної мови існують місцеві і суспільні підсистеми. Мовлення окремих професійних і соціальних груп населення має специфічні риси в доборі й використанні слів. Тому лексичний склад мови слід розглядати й у соціальному плані.

Відмінності в користуванні лексичними засобами мови залежать від низки факторів – роду занять людини, рівня її освіченості, кола інтересів, середовища, з якого вона вийшла і до якого належить, навіть і від того, де і з ким відбувається розмова. Отже, факторів, що зумовлюють соціальне або професійне розшарування лексичного складу мови, чимало. Лексика обмеженого функціонування поділяється на три групи: професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Професіоналізми (лат. professio – заняття, фах) слово та словосполучення, що є властивими мовленню певної професійної групи людей. Лексика різних професійних груп характеризується низкою специфічних рис. Це, в основному, назви знарядь виробництва та їхніх частин, назви трудових процесів, спеціальні професійні вислови За межами даного професійного середовища ці слова не завжди є зрозумілими або не становлять інтересу.З-поміж професіоналізмів можна виокремити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні.

Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів. Професіоналізми не становлять чіткої системи, тоді як терміни є систематизованими (кодифікованими) назвами понять. У термінів образність, як правило, є стертою; професіоналізми зберігають її довше, оскільки тет образність підтримується контекстом. Професіоналізми є досить різноманітними щодо семантичних характеристик. Вони виникають у тих галузях, де термінологія є досить ускладненою, або, навпаки, не зовсім сформованою і де особливої термінології не може бути. Здебільшого професіоналізмами є слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні (вікно у мовленні вчителів та викладачів – незаповнений між заняттями час; човник – деталь швейної машинки). Професіоналізми утворюються також шляхом усічення основ (термояд – термоядерна реакція; кібер – кібернетик), скороченням слів і словосполучень (білоколоска – біловолоса пшениця; мовник – викладач мови, студент філологічного факультету; мехмат – механіко-математичний факультет). Часто професіоналізми відрізняються від термінів та загальновживаних слів наголосом (компа́с, рапо́рт, суфі́кс).

Найчастіше професіоналізми використовуються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. Тут вони виконують важливу номінативно-комунікаційну функцію, точно називаючи певне поняття у професійній діяльності. У писемній формі професіоналізми уживаються у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції). У газетному стилі зловживати професіоналізмами не слід, бо тоді читач мусить докладати багато зусиль, щоб зрозуміти інформацію.

Отже, в нехудожніх стилях професіоналізми виконують номінативну функцію або дають об’єкту певну характеристику. У публіцистичних жанрах, близьких до художнього стилю (нарис, памфлет, фейлетон професіоналізми можуть уживатися як засіб іронії, сатири. Що стосується художнього стилю, то професіоналізми тум можуть виконувати будь-які із зазначених функцій – 1) номінаційну: „Половчина здумала за своє дівоцтво, дівування в Очакові, хазяї трамбаків сваталися до неї, а що вже шаланд, баркасів, моторок, яхт!” (Ю.Яновський); 2) гумористичну: „Тяга – це та сама річ, про яку Іван Сергійович Тургенєв сказав: „Ви знаєте, що значить стояти на тязі?” Отже, на тязі можна стояти. Але стояти, як ви знаєте, можна й на вулиці, і в кімнаті можна стояти, а на стільці, і на столі ми стоїмо...” (О.Вишня).

Жаргонізми. На відміну від експресивно нейтральних професіоналізмів у розмовному мовленні будь-якого професійного середовища завжди присутня певна кількість емоційно забарвлених слів: бублик (кермо), тачка (таксі), свічка (вертикально вдарений м’яч) ляп (груба помилка). Це професійні жаргонізми; вони мають відповідники у загальнонародній мові і належать до лексики обмеженого функціонування. Охоплюють невелике коло понять і предметів. Жаргонна лексика є дуже змінною в часі.

У ширшому значення жаргон уживається у мовознавчі й літературі для називання не професійного, а соціального відгалуження від загальнонародної мови. Жаргон (фр. jargon – базікання) – лексикон розмовного мовлення людей, пов’язаних певною спільністю інтересів. Часто жаргонізми виникають у молодіжних (студентських, учнівських) колективах: трояк (трійка), плавати (показувати неглибокі знання), читати по діагоналі (пропускати при читання абзаці, цілі сторінки). Отже, більшість жаргонізмів – це слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні: академія (в’язниця), затирити (вкрасти), балерина (відмичка), злиняти (втекти), випасти в осад (заціпеніти від чогось незвичайного). Крім того, це деформовані загальновживані слова: маг (магнітофон), велик (велосипед), телик (телевізор); запозичення з інших мов: фраєр (нім. Freier - початківець).

Багато жаргонізмів має інтержаргонний характер: (ажур – сьогодні у мові бухгалтерів; усе гаразд в іншому середовищі; пасувати – відмовлятися від гри у картярів; ухилятися від виконання обов’язків).

Арго (фр. argot) – умовна говірка соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. На відміну від жаргону – мовної гри, арго є своєрідним мовним кодом антисоціальних елементів.

Жаргонізми й арготизми перебувають поза літературною мовою, і уживаються для вичерпної характеристики персонажів: „Оце, думаю, клево! Годі сухмаї кусмарити, хоч ставреників накурляю” (Г.Хоткевич). Часом вони можуть уживатися і в мові автора, як засіб гумору: „Якщо не буде вжито запобіжних заходів, то недолекоглядність уряду може призвести до диктатури пахана з відповідними наслідками” (газ.); „Так він же вчора казав, що дві пляшки горілки роздавив! – Ну, то й що? – Як що? І навіть рук не порізав. Я читав, що так лише йоги вміють” (журн.).