Київ-традиція

Ніхто твоїх не заперечить прав,

Так, перший світ осяв твої висоти;

До тебе тислись войовничі готи,

І Данпарштадт івз пущі виглядав.

Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав

Щербив меча об Золоті ворота;

Про тебе теревені плів Лясота

І Левассер Боплан байки складав.

І в наші дні зберіг ти чар-отруту6

В тобі розбили табір аспанфути –

Кують, і мелють, і дивують світ (М.Зеров).

До розряду історизмів належать також імена історичних осіб, які теж використовуються у наведеному вірші з виразною стилістичною метою. Іноді історизми вживаються також як опорні слова перифраз: нащадки славних запорожців, нащадки Хмельницького.

Архаїзми в нейтральній функції тепер не вживаються, оскільки цю функцію виконують нейтральні синоніми сучасної мови. Вони використовуються як стилістичний засіб, в тому в ОДС майже не вживаються за винятком окремих термінологічних слів типу глава (уряду). Зрідка архаїзми уживаються в НС – в літературознавчих та історичних дослідженнях для наближення викладу до описуваної епохи, для створення колориту доби.

Найбільше архаїзми використовуються в ХС, що зумовлене їхньою піднесеністю, патетичністю. В основному це - старослов’янські, староукраїнські елементи в СУЛМ. „Емоція урочистості легко забезпечується добором синонімічних слів старослов’янського походження, навіть тих, у яких ми не змогли б з точки зору сучасної мови помітити ознак архаїчності” Л.А.Булаховський).

Воскресайте, камінні душі,

Розчиняйте серця і чоло,

Щоб не сказали про вас грядущі:

- Їх на землі не було... (В.Симоненко).

Поставлені у невідповідний контекст, архаїзми створюють ефект іронії, гумору, сатири. Для цього вони мають бути оточені розмовною, просторічною, навіть вульгарною лексикою: „То було правилом доброго тону – брикнути Михайла Грушевського; своєрідним актом благонадійності. Здається, свого часу і аз, грішний, дозволив собі нечемний виголос проти великого історика...” (І.Білик).

У розмовному мовленні ЗЛ уживається лише для створення жартівливих, гумористичних асоціацій (мовлення пана Водного у п’єсі „Наталка-Полтавка” І.Котляревського). Взагалі надання мовленню архаїчних рис, вживання стародавніх лексем, граматичних форм і фонетичних одиниць має бути стилістично вмотивованим, розважливим, не переобтяжувати контекст навіть у випадках, коли йдеться про минуле.

3.2.11. Терміни у різних стилях мови

Термін (лат. terminus – божество меж та кордонів) – одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, виражається словом чи словосполученням, служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови і підпорядковується її законам. Від слова „термін” утворене слово термінологія, яке означає „сукупність термінів з усіх галузей знання”, а також є назвою розділу лексикології, що вивчає терміни певної мови.

У словниковому складі УМ термінологічна лексика подає вагоме місце. Розвиток науки і техніки, дослідження в різних галузях знання, міжнародна співпраця вчених, митців суспільних діячів, співробітництво у різних галузях життя спричиняють проникнення термінології в усі сфери людської діяльності.

Зі структурного погляду з-поміж термінів виокремлюються однослівні (атом, кисень, синус, корінь, фонема, морфема, сюжет, фабула), терміни-словосполучення (заяча губа, важкі метали, сонорні приголосні), терміни речення (Кроком руш!).

З т. з походження у складі української термінологічної лексики є компоненти, утворені на питомому ґрунті (нерідко як кальки чужих слів): клітина, добуток, присудок, займенник. Велика кількість українських термінів - слова іншомовного походження (префікс, суфікс, косинус, натуралізм, лексема). Отже, при творенні термінології вдало поєднуються інтернаціональні й національні елементи з урахуванням фонетичних та граматичних особливостей самобутнього обличчя УМ.

Більшість термінів становлять іменники, оскільки номінація є носієм найбільш важливих змістів у пізнаванні дійсності. На другому місці – терміни-прикметники, переважно субстантивовані (типове, рідкісний, комічне, трагічне); рідше в роль термінів виступають слова інших частин мови – прислівники (пристрасно), дієслова (рости).

Термін має бути однозначним у межах однієї термінологічної системи, оскільки полісемія в цій сфері призводить до плутанини. Багатозначні одиниці в різних термінологічних системах треба вважати омонімами. Так, термін деривація (лат. derivatio – відведення, утворення”) використовується в мовознавстві і означає „творення слів”, а також у військовій справі – „відхилення кулі від лінії прицілювання”; морфологія – розділ мовознавства, що вивчає будову слова (лінгв.) і наука закономірності формотворення тваринних і рослинних організмів (біол).

Синонімія в термінології – небажане явище, але винонімі й у цьому розряді лексики є. Вони виступають у функції пояснення. Приміром, епіфіз – шишкоподібна залоза. Нерідко до іншомовного терміна виникає синонім, утворений на рідному ґрунті (алфавіт – азбука – абетка; протетичний - приставний; лабіальний – губний; процент – відсоток; аероплан – літак). Це т. зв. терміни-дублети. Існує тенденція вживати іншомовні терміни в ОДС та в суто наукових працях, а створений на питомому ґрунті – в науково-навчальній та науково-популярній літературі, публіцистиці, красному письменстві.

Як правило, терміни не мають яскраво вираженого емоційно-експресивного забарвлення (крім випадків, коли вони виступають у ролі стилістичного засобу). Терміни поділяються на загальновживані (аксіома, ідея, постулат, гіпотеза, формула) і вузькоспеціальні, вживані в якійсь одній галузі науки (ділене, дільник, частка, прийменник).

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви (лат. nomenclatura – перелік, список). Відмінність полягає в тому, що в основі терміну лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви – одиничне. Це своєрідні етикетки предметів, явищ, понять (серійні марки машин, верстатів, приладів, найменування підприємств, установ, організацій; географічні назви). Наприклад, острів, півострів – терміни; Крим, Родос, Корсика, Сардинія, Цейлон – номенклатурні назви.

Основна сфера застосування термінологічної лексики – офіційно-діловий, публіцистичний та науковий стилі. У НС терміни, що виникли шляхом метафоризації, втрачають образність під впливом контексту: „Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив Тарас Шевченко” (журн.).

У ПС терміни, крім прямого уживання, часто використовуються як зображальний засіб: „А буряк росте! Чи бору треба піддати. Узяв торбинку борної кислоти і розкидай по чайній ложечці на чверть гектара. Отоді солодко житимемо!” (О.Вишня).

У ХС терміни також використовують у прямому та переносному значеннях. У прямій (дефінітивно-номінативній) функції – в творах на відповідну тематику: „Безперервним потоком вливається на заводську територію вранішня зміна, йдуть тисячі людей, щоб розтектися потім по цехах, зайняти свої робочі місця, і протягом цілої зміни владуватимуть вони над цим гігантом, над полум’ям печей, над діями механізмів, над сигнальними табло, вдивлятимуться в ті палаючі надра, де кипить метал (...) і не байдужі будуть ці люди до безлічі речей, до своїх планів і графіків, до кількостей і якостей, хоч би комусь і здавалось, що вони до цього байдужі” (О.Гончар).

При введенні термінів як засобів образності у контекст слід зважати на об’єкт мистецького зображення, на індивідуальні особливості творчого методу письменника, його естетичні уподобання. Уміле використання термінологічної лексики розширює тематичні обрії літератури, сприяє збагаченню мовної палітри митців: „Зіпершись могутніми плечима об одвірок, стоїть Федір Захарович. Як монумент височіє. Курить, втягує стільки диму за раз, ніби в нього ковальський міх, а не легені” (С.Колесник).