
- •1.2. Змістові модулі з “основ педагогічної майстерності”
- •1.3. Структурно-логічні схеми лекцій
- •Список літератури
- •Лекція 3.
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Лекція 4
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Список літератури
- •Список літератури
- •Лекція 7. Тема: авторитет учителя
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Поведінка вчителя у конфліктній ситуації
- •Список літератури
- •Логічно-структурна схема лекції
- •Вимоги до особистості творця.
- •Список літератури
- •Список літератури
- •Лекція 11.
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Лекція 12.
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •1.4. Практичні та лабораторні заняття
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •4. Структура професійного самовиховання вчителя початкових класів уключає такі компоненти:
- •6. Судження майбутнього вчителя про ступінь наявності в нього знань, умінь, навичок у співвідношенні з певним еталоном, зразком є:
- •Навчально-виховного процесу
- •Зміст заняття
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •2. Сердечність, м’якість, агресивність, наглість, підозрілість – це
- •3. Схильність бачити недоліки дітей і їх критикувати, ідеалізація учнів, інтерес чи байдужість до них – це
- •Картка самостійної роботи
- •Тестова карта оцінки стилю спілкування вчителя
- •Ключ до питальника
- •Стиль педагогічного спілкування
- •3. Якому стилю педагогічної взаємодії характерні такі риси: тон звертання дружній, товариський, вміє вислухати дітей, є неофіційним лідером класу, має чіткий перспективний план:
- •Зміст заняття
- •Приклад
- •Приклад
- •Завдання:
- •Приклад
- •Завдання:
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Завдання:
- •Приклад
- •Завдання:
- •План заняття
- •Література
- •Зміст заняття
- •1. Положення, що педагогічний такт – це форма поведінки, коли вчитель йде на моральний компроміс, в ім’я високих моральних цілей є:
- •2. Які з перелічених нижче положень є умовами, що сприяють оволодінню педагогічним тактом:
- •Учителя
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •2. Рольовий компонент педагогічного авторитету включає такі елементи:
- •3. Соціальний компонент педагогічного авторитету включає такі елементи:
- •Практичне заняття № 8.
- •Педагогічна техніка як прийом організації поведінки вчителя початкових класів. Артистицизм учителя.
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •1. Оволодіння комплексом прийомів, які допомагають вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягти успіхів у навчально-виховній роботі є:
- •2. Система знань, необхідних учителеві для розв’язання стратегічних, тактичних, а також процедурних завдань під час організації навчально-виховного процесу є:
- •3. Які з поданих нижче принципів є принципами к.С. Станіславського, що можуть бути застосовані у процесі формування майбутнього педагога:
- •Картка самостійної роботи
- •Практичне заняття № 9-10. Тема: Педагогічна творчість учителя
- •Зміст заняття
- •Яка з перекислених характеристик не є особливістю педагогічної творчості:
- •Практичне заняття № 11. Тема: Організація співтворчої виховної роботи в початкових класах
- •Зміст заняття
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •Початкових класів
- •Зміст заняття
- •Література
- •Зміст заняття
- •Лабораторне заняття № 4.
- •Література
- •Зміст заняття
- •Динамічні підготовчі вправи
- •Лабораторне заняття № 5.
- •Література
- •Зміст заняття
- •2. Контрольно-оцінний компонент модульної технології курсу “основи педагогічної майстерності”
- •Для н отаток для н отаток
Список літератури
Основы педагогического мастерства / за ред. И. А. Зязюна. – М. : Просвещение, 1989. – С. 146-152, 154-159.
Охрімчук Р. М. Педагогічний такт учителя: суть, форми вияву та формування // Педагогічна соціологія / В. Болгаріна та ін. – Т., 1998. – С. 109-118.
Педагогічна майстерність: підручник / І. А. Зязюн, І. Ф. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін. / за ред. І.А. Зязюна. – К. : Вища школа, 2004. – С. 306-310.
Синиця І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя. – К. : Радянська школа, 1981. – С. 18, 31-34, 39-53, 186-195.
Сухомлинський В. О. Слово вчителя в моральному вихованні. Щоб душа не була пустою. Лист про педагогічну етику // Сухомлинський В. О. Вибр. твори: В 5 т. – К. : Радянська школа, 1977. – Т.5. – С. 267-268, 321-328, 591-600.
Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання Спроба педагогічної антропології // Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори:В 2-х т. – К.: Рад.школа, 1983. – С. 214-215 або // Педагогіка: хрестоматія / уклад.: А І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – С. 36-38.
Чернокозов И. И. Профессиональная этика учителя. – К. : Рад. школа, 1988. – С.180-190.
Ягупов В. В. Педагогіка.- К. : Либідь, 2002. – С. 182-184.
Лекція 7. Тема: авторитет учителя
МЕТА: Розширити уявлення про авторитет учителя; розкрити його структуру; визначити рівні і критерії авторитету
ПЛАН
7.1. Педагогічна майстерність і авторитет учителя.
7.2. Структура авторитету вчителя.
7.3. Рівні і критерії авторитету педагога.
Структурно-логічна схема лекції
7.1. Педагогічний авторитет учителя як складова педагогічної майстерності, знаходиться з нею в постійному зв’язку. З однієї сторони неможливо побудувати авторитетні стосунки при низькому рівні педагогічної майстерності, чи тим більше при її відсутності. З другої – авторитетні стосунки сприяють саморозвитку особистості вчителя, надають його педагогічній майстерності більшої конкретності.
Слово авторитет латинського походження (auctoritas) і означає гідність, владу, силу, вплив. Положення про авторитет знаходимо в учіннях Арістортеля, Демокріта, Платона, Цицерона.
Поняття “авторитет” означає загально признане значення людини, її впливу на інших людей, підтримку її ідей та діяльності суспільною думкою, прояв поваги, довіра до неї, навіть віра в неї, в її розум, волю, моральність, здатність творити добро, віддати всі сили загальній справі.
Авторитет учителя – це соціокультурний феномен, який якісно характеризує систему стосунків педагога, визначає його професійно-особистісний статус, прийняття і признання його пріорітетної ролі в системі суб’єктно-суб’єктних стосунків.
Суть педагогічного авторитету – в постійному розвитку педагогом у собі громадської, творчої особистості, людяної, духовної, інтелігентної.
Авторитет учителя має дві істотні і взаємопов’язані сторони: зовнішню і внутрішню
Внутрішня сторона – це усвідомлення вчителем себе як авторитетної особистості. Адже без високої самооцінки, що є стержнем особистості, неможливо зберегти активної професійної позиції, внутрішньої рівноваги, творчого потенціалу.
Зовнішнім проявом авторитету є його необхідність у ефективному здійснення педагогічного процесу, розв’язанні задач навчання, виховання, розвитку суб’єктів педагогічної взаємодії.
7.2. Структура авторитету педагога містить:
І. Професійний компонент включає:
Спеціальну ерудицію;
Методичну майстерність;
Технологічну різноманітність.
ІІ. Особистісний компонент включає:
Ціннісну складову;
Характерологічну складову;
Культурологічну складову.
ІІІ. Соціальний компонент включає:
Соціальну значимість професії;
Соціальний престиж професій;
Соціальні стереотипи.
ІV. Рольовий компонент включає:
Посаду, яку займає педагог;
Права й обов’язки.
7.3. Рівні авторитету вчителя: позиційний авторитет, функціональний авторитет, особистісний авторитет.
Позиційний авторитет - це формальний рівень, який визначається владними повноваженнями, правами. На цьому рівні авторитету вчитель досягає бажаного, переважно опираючись на признання важливості його посади, положення і тих владних повноважень, які йому дані.
Функціональний авторитет – це неформальний рівень, який визначається ступеню професійності, можливостями вирішувати дидактичні та розвиваючі задачі). Повага і признання гідності вчителя в основному через сферу його знань і можливостей. Дійовий вплив учителя відчувається через вирішення завдань навчання;
Особистісний авторитет – це неформальний рівень. До уваги береться не тільки професіоналізм учителя, але і його особистісні якості. Саме на цьому рівні авторитету вчитель володіє можливістю впливати на формування учнів і ефективно вирішувати завдання підростаючого покоління.
«Хибний» або «псевдоавторитет» уперше описав А. С. Макаренко.
Види: псевдоавторитет придушення, псевдоавторитет «відстані», псевдоавторитет чванливості, псевдоавторитет педантизму, псевдоавторитет резонерствва; псевдодемократичний авторитет.