- •1.2. Змістові модулі з “основ педагогічної майстерності”
- •1.3. Структурно-логічні схеми лекцій
- •Список літератури
- •Лекція 3.
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Лекція 4
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Список літератури
- •Список літератури
- •Лекція 7. Тема: авторитет учителя
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Поведінка вчителя у конфліктній ситуації
- •Список літератури
- •Логічно-структурна схема лекції
- •Вимоги до особистості творця.
- •Список літератури
- •Список літератури
- •Лекція 11.
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •Лекція 12.
- •Структурно-логічна схема лекції
- •Список літератури
- •1.4. Практичні та лабораторні заняття
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •4. Структура професійного самовиховання вчителя початкових класів уключає такі компоненти:
- •6. Судження майбутнього вчителя про ступінь наявності в нього знань, умінь, навичок у співвідношенні з певним еталоном, зразком є:
- •Навчально-виховного процесу
- •Зміст заняття
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •2. Сердечність, м’якість, агресивність, наглість, підозрілість – це
- •3. Схильність бачити недоліки дітей і їх критикувати, ідеалізація учнів, інтерес чи байдужість до них – це
- •Картка самостійної роботи
- •Тестова карта оцінки стилю спілкування вчителя
- •Ключ до питальника
- •Стиль педагогічного спілкування
- •3. Якому стилю педагогічної взаємодії характерні такі риси: тон звертання дружній, товариський, вміє вислухати дітей, є неофіційним лідером класу, має чіткий перспективний план:
- •Зміст заняття
- •Приклад
- •Приклад
- •Завдання:
- •Приклад
- •Завдання:
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Приклад
- •Завдання:
- •Приклад
- •Завдання:
- •План заняття
- •Література
- •Зміст заняття
- •1. Положення, що педагогічний такт – це форма поведінки, коли вчитель йде на моральний компроміс, в ім’я високих моральних цілей є:
- •2. Які з перелічених нижче положень є умовами, що сприяють оволодінню педагогічним тактом:
- •Учителя
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •2. Рольовий компонент педагогічного авторитету включає такі елементи:
- •3. Соціальний компонент педагогічного авторитету включає такі елементи:
- •Практичне заняття № 8.
- •Педагогічна техніка як прийом організації поведінки вчителя початкових класів. Артистицизм учителя.
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •1. Оволодіння комплексом прийомів, які допомагають вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягти успіхів у навчально-виховній роботі є:
- •2. Система знань, необхідних учителеві для розв’язання стратегічних, тактичних, а також процедурних завдань під час організації навчально-виховного процесу є:
- •3. Які з поданих нижче принципів є принципами к.С. Станіславського, що можуть бути застосовані у процесі формування майбутнього педагога:
- •Картка самостійної роботи
- •Практичне заняття № 9-10. Тема: Педагогічна творчість учителя
- •Зміст заняття
- •Яка з перекислених характеристик не є особливістю педагогічної творчості:
- •Практичне заняття № 11. Тема: Організація співтворчої виховної роботи в початкових класах
- •Зміст заняття
- •План заняття
- •Зміст заняття
- •Початкових класів
- •Зміст заняття
- •Література
- •Зміст заняття
- •Лабораторне заняття № 4.
- •Література
- •Зміст заняття
- •Динамічні підготовчі вправи
- •Лабораторне заняття № 5.
- •Література
- •Зміст заняття
- •2. Контрольно-оцінний компонент модульної технології курсу “основи педагогічної майстерності”
- •Для н отаток для н отаток
Вимоги до особистості творця.
На подібність акторських і педагогічних здібностей вказували у свій час А. С. Макаренко, а також дослідники В. Н. Гоноболін, Ю. П. Азаров, Н. В. Кузьміна, Ю. Л. Львова, В. А. Кан-Калик та ін. Цю ж особливість відзначав і К. С. Станіславський.
До основних здібностей, необхідних і для творчості актора, і для продуктивної творчості педагога належать: розвинута уява, увага, емпатія, рефлексія, рухливість, яскраві, промовисті здібності, чарівність.
ВІДМІННІ РИСИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ПЕДАГОГІЧНУ ТА АКТОРСЬКО-РЕЖИСЕРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ
АКТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ |
ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ |
1. Наявність глядача |
|
Присутні |
Відсутні |
2. Предмет представлення |
|
Показується герой. Відбувається перевтілення в іншу особистість |
Показується особистість учителя; образ про який іде мова; ставлення до ситуації, що диктується рольовою позицією педагога |
3. Межі сфери діяльності |
|
Діяльне життя на сцені відбувається в іншій сфері буття у порівнянні зі звичайним життям |
Діяльність відбувається в межах реально існуючих |
4. Особливості чуттєвої сфери діяча |
|
Почуття актора не виникає в результаті реального подразника. Він повинен лише бути „настроєний” на емоційну хвилю героя |
Почуття вчителя породжуються реальними обставинами. Він більш „відкритий” у прояві почуттів |
5. Специфіка спілкування в діяльності |
|
Якщо є актор, то поряд бачиться публіка, яка чекає маски, маскування, Спілкування відбувається переважно у формі монолога. |
У педагогічному процесі очікується реальна людина з реальними почуттями. Спілкування відбувається переважно у формі діалога. |
6. Тривалість діяльності |
|
У 5-6 раз менше, ніж в учителя. |
У 5-6 раз більше, ніж в актора. |
7. Можливості імпровізації в діяльності |
|
Можлива в період підготовки до вистави, концерту і в дуже малій мірі у процесі самої діяльності. |
Імпровізація не тільки допустима, але й необхідна. |
8. Особливості програми діяльності |
|
В один день репертуар, як правило представлений однією роллю, виставою |
В один день діяльність вчителя може бути різною |
9. Залежність від „чорного залу” (глядачів, учнів) |
|
Чим менше присутні в уяві актора, тим кращий, правдивіший, органічніший результат діяльності. Хороші актори під час гри „забувають” про глядача, зосереджуються на спілкуванні з партнером на сцені. |
Чим більше присутні в уяві вчителя, тим кращий результат діяльності, бо важлива організація співдружності. |
10. Наявність помічників у діяльності |
|
Присутні (драматург, режисер, гример, костюмер, суфлер та ін). Театральні засоби впливу складні: планшет сцени, кольорове оформлення, декорації, голоси за сценою, костюми |
Відсутні, хоча об’єктивно учитель не сам один, а учасник ансамблю педагогів. Школо-класний реквізит досить простий: стіл, стілець, дошка, наочні посібники, ТЗН. |
11. Відповідальність за результат діяльності |
|
Колективна |
Особиста. Наслідки помилок більш драматичні, ніж результати акторських невдач |
Перечислені риси, які демонструють різницю в педагогічній та акторській діяльності, не перекреслюють названі раніше спільні ознаки. [4, 30-33].
9.4. Професійно-педагогічний тренінг (ППТ).
В основу ППТ покладено вчення педагогiв В. Ц. Абрамяна, Ю. П. Азарова, I. А. Зязюна, Л. Д. Єршова, В. А. Кан-Калика, О. О. Леонтєва, А. Д. Петровської, В. Л. Левi, К. С. Станiславського, В. О. Сухомлинського, Дж. Родарi та власний педагогічний досвід..
Професiйно-педагогiчний тренiнг (ППТ) - це галузь практичної педагогiки, яка орiєнтована на використання активних методiв самовиховання (рефлексiї) i групової навчальної дiяльностi задля розвитку здiбностей до педагогiчної взаємодiї у майбутнiх учителiв.
Метою професiйно-педагогiчного тренiнгу є дiагно-стування та сприяння подальшому розвитку i формуванню професiйних навичок та вмiнь з використанням педагогiчної технологiї.
Перед ППТ поставлено низка завдань:
1. Дiагностичний аспект. Зміст його полягає в тому, що дiагностичнi завдання розв'язуються самими учасниками тренiнгу. Активна позицiя у виглядi самодiагностики є одним iз видiв суб'ектно-об'єктної природи навчального процесу. ППТ дає можливiсть учасникам зробити крок у напрямi самовизначення власних виявiв у спiлкуваннi.
Дiагностика ППТ сприймається як навчання. Якщо для одних студентiв розв'язання дiагностичного завдання виступає лише початковою, пiдготовчою стадiєю, то для iнших подiбний тренiнг цим i обмежується.
Проведення занять у формi ППТ дозволяє групi студентiв простежити за досить короткий час метаморфози, яких зазнає образ одного iз студентiв вiд першого враження до формування сталих уявлень. На заняттях, що проходять у формi ППТ, вони одержують рiдкiсну можливiсть безпосередньо зiставляти свої бачення окремих учасникiв у даному колективi з тим, як їх бачать iншi.
2. Створення сприятливих умов для самопiзнання. Студенти мають можливiсть емпiрично верифiкувати рiзнi компоненти образу самого себе: наприклад, як сприймалися iншими за першим враженням, як ці враження розвивалися; як "прочитувалася", iнтерпретувалася поведiнка, якi приписувалися мотиви, почуття, намiри.
3. Пiдведення студентiв до осмислення, з одного боку, перешкод, труднощiв, характерних в органiзацiї ситуацiй педагогiчної взаємодiї, а з другого – до з'ясування умов i факторiв, що сприяли б успiшнiй взаємодiї.
Отже, введення професiйно-педагогiчного тренiнгу у технологiю занять предметiв педагогiчного циклу має подвiйне значення: дiагностичне i формуюче. З одного боку, вiн сприяє дiагностицi рiвня сформованостi i розвитку соцiально-перцептивних здiбностей (уваги, спостережливостi, уяви), кiнестезiї тiла, мовленнєвих задаткiв, а з другої – допомагає в їх подальшому формуваннi. Використання ППТ допомогає студентам не тiльки задуматися над проблемами творчого самопочуття педагога, залежностi стану навчально-виховного процесу вiд емоцiйного благополуччя учителя, але й сформувати в собi основу для управлiння емоцiями, настроєм.
Органiзацiя лабораторних занять через форму ППТ сприяє не тiльки формуванню професiйно-педагогiчних навичок, але й умiнню використовувати їх при вирiшуваннi педагогiчних ситуацiй через вправи-тести, розв'язання яких навчає студентiв аналiзувати свою поведiнку, орiєнтуватися у педагогiчних ситуацiях, у емоцiйному станi дiтей, пiзнавати їх особистостi та вчинки.
Пiд час занять у формi ППТ особливий акцент робиться на створеннi клiмату довiри, який сприяє реалiзацiї iнтенсивностi вiдкритого зворотного зв'язку. В результатi студенти мають можливiсть нiби побачити себе «iз сторони» i зорiєнтуватися у власному досвiдi взаємодiї, що є необхiдною передумовою i складовою розвитку педагогiчної майстерностi.
При використанні ППТ варто дотримуватися таких принципiв:
1. Принцип активностi учасникiв тренiнгу: пiд час занять студенти постiйно залучаються до рiзних дiй. Вони обговорюють i програють рольовi ситуацiї, запропонованi як викладачем, так i ними самими, спостерiгають за поведiнкою учасникiв ситуативного моделювання.
2. Принцип дослiдницької позицiї: у процесi роботи у групах створюються такi ситуацiї, коли учасники повиннi самi знайти рiшення проблеми, самостiйно сформулювати уже вiдомi закономiрностi взаємодiї i спiлкування вчителя з учнями;
3. Принцип суб’єктивiзацiї поведiнки: на початку заняття поведiнку студентiв намагаються перевести на суб'єктивний рiвень.
У структуру професiйно-педагогiчного тренiнгу входять два цикли вправ:
1. Вправи з практичного оволодiння педагогiчною технiкою:
а) технiка мовлення: дихання, постановка голосу, дикцiя, темп мови;
б) кiнестезiя: культура руху; вмiння розслабитися чи, навпаки, напружити необхiднi м’язи. Володiння своїм органiзмом (мiмiка, пантомiмiка);
в) управлiння емоцiями, настроєм (зняття надлишку психiчної напруги, створення творчого самопочуття);
г) соцiально-перцептивнi здiбностi (увага, спостереження, уява).
2. Вправи на оволодiння системою педагогiчної взаємодiї у заданiй педагогiчнiй ситуацiї.