Зміст заняття

I. ОБГОВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ПО ТЕМІ, ПОДАНИХ У ПЛАНІ З ОДНОЧАСНОЮ ПЕРЕВІРКОЮ ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ.

II. ІНСТРУКТАЖ ПЕРЕД САМОСТІЙНОЮ І ПРАКТИЧНОЮ РОБОТОЮ СТУДЕНТІВ:

Самостійна робота студентів складається з трьох блоків. Перший блок – це відповіді на тести; другий блок – заповнення картки для самостійної роботи; третій - за допомогою алгоритму (опорної схеми), поданої у Практичному занятті № 5, вирішення системи педагогічних ситуацій, вибраних з педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, А. С. Макаренка.

III. САМОСТІЙНЕ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ СТУДЕНТАМИ

ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ

1). Цей педагог стверджує, що ефективним способом організації співробітництва на уроці є створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання.

Приклад

На дошці «посміхнулося» сонечко. Кожний промінець має свою назву і номер свого завдання. Учні вибирають спочатку якість людини, а потім відповідно і завдання.

Таким чином, діти не тільки вибирають тренувальні завдання, а й розв’язують певну моральну задачу.

Приклад

У мене в руках невеликий м’ячик.

– Яка сума чисел 4 і 5?

М’яч летить у правий кут класу. Хто його впіймає, той і буде відповідати.

– 9 ! – говорить учень, який впіймав м’яч, і кидає його мені.

– Різниця чисел 9 і 3 дорівнює 8. Чи правий я? – м’яч летить в напрямку парт середнього ряду.

– Ви не праві! Різниця чисел 9 і 3 складає 6! – і м’яч повертається до мене. І так далі.

Завдання:

1. Чий досвід використаний в педагогічних ситуаціях?

2. Як Ви вважаєте, чи варто його використовувати у початковій школі?

3. Спроектуйте етапи використання даної педагогічної ситуації у початкових класах.

2). Спосіб диференціювання навчальної роботи цього педагога включає такі ключові поняття: прийом багаторазового пояснення нового матеріалу, вибір учнями завдань за варіантами для самостійної роботи на основі самооцінки своїх можливостей, завершення уроку виконанням спільної роботи.

Кожен учень повинен дістати таке навантаження, яке відповідає його можливостям, а обов’язок учителя – створювати умови для активізації зони найближчого розвитку всіх дітей.

Приклад

На уроці математики вчитель пропонує сильним учням уважно прочитати задачу, скласти подібну й розв’язати її виразом. Середній – розв’язати задачу двома способами, а слабшим – за запитанням.

Завдання:

1. Чий досвід використаний в педагогічній ситуації?

2. Як Ви вважаєте, чи варто його використовувати у початковій школі?

3. Спроектуйте етапи використання даної педагогічної ситуації у початкових класах.

3). Цей педагог задає питання: що потрібно, щоб успішно навчалися всі? Відзначає, що багатьом просто не вистачає часу для того, щоб засвоїти теми.

Приклад

Від 10 відняти 7 – Оленка ніяк не може підрахувати, хоч як не намагаємося навчити її всі разом: 10 – це 7 і 3, 7 віднімаємо, 3 залишається.

Не розуміє сьогодні, не розуміє завтра, не справляється з самостійною роботою. Але проходить місяць, півтора. У Оленки ті ж самі труднощі у засвоєнні нового, а от від 10 відняти 7 чи іншу задачу з давно пройденого розв’язує. Допоміг час, постійні вправи. Отже, потрібно дати дітям цей необхідний для міцного й глибокого засвоєння знань і умінь час, довше й всебічно працювати з кожною вивченою темою. Але як це зробити, не відстаючи від строків, затверджених програмою? Відповідь може видатися парадоксальною: потрібно випереджати програму! А для цього необхідно по-новому будувати процес навчання, тобто урок.