95. П. Дорошенко та його боротьба за возз’єднання України.

Драматичні події кінця 50 - початку 60-х pp. XVII вимагали такої політичної постаті, яка б змогла боротися за соборність українських земель. Нею став наступний гетьман Правобережжя — Петро Дорошенко.

Внутрішня політика: 1) створив постійне 20-тис. військо з найманих частин, так званих серденят (сердюків); 2) встановив на українському кордоні нову митну лінію й почав карбувати власну монету; 3) проводячи політику колонізації незаселених земель, на степовому пограниччі утворив новий Торговицький полк; 4) часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків.

Зовнішня політика: Українсько-турецький договір (1699): 1) територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля; 2) підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно; 3) українська православна церква зберігала автономію в складі константинопольського патріархату; 4) українське населення звільнялося від оплати податків і данини на користь турецької скарбниці; 5) на укр. землях турки й татари не мали права споруджувати мечеті та брати ясир; 6) Туреччина й Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею та Московією без згоди гетьмана; 7) Туреччина й Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею та Московією без згоди гетьмана; 8) султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.

Після підписання цієї угоди Туреччина оголосила Польщі війну. У вересні 1670 року П. Дорошенко змушений був розпочати боротьбу зі ставлеником Польщі уманським полковником Михайлом Ханенком. Протягом 1671 року призначений П. Дорошенком наказним гетьманом Остап Гоголь вів воєнні дії проти польської армії та загонів М. Ханенка.

96. Гетьманування п. Тетері.

1663 року, після зречення Ю. Хмельницького, гетьманом на Правобережжі став Павло Тетеря (1663-1665 pp.).Продовжуючи політичну лінію І. Виговського, спираючись на Запоріжжя й підтримку Речі Посполитої, Павло Тетеря намагався об'єднати під своєю владою Правобережну та Лівобережну Україну. Прагнучи розвивати союзницькі відносини з Польщею на засадах Гадяцького договору, правобережний гетьман вимагав від польського уряду: 1) підтвердити привілеї козацької старшини; 2) розв'язати церковне питання (скасувати залежність православної ієрархії від римо-католицької та повернути православним церкви, захоплені уніатами); 3) дозволити самостійні дипломатичні відносини з Молдовою й Волощиною; 4) розпочати мирні переговори з Московською державою.Після невдалих воєнних дій проти Якима Сомка, а згодом Івана Брюховецького, які намагалися об’єднати обидва береги України під владою Московського царства, гетьман намагався стабілізувати становище політичними засобами. Він вимагав від польського короля: 1) дозволу на переговори з Москвою; 2) усунення кількох представників польської адміністрації на Правобережжі; 3) звільнення з ув'язнення Ю. Хмельницького й митрополита Й. Тукальського-Нелюбовича. У боротьбі з противниками не міг розраховувати на підтримку народу, бо він ставився неприхильно до гетьмана, убачаючи в ньому ставленика Польщі. У липні 1665 року, зневірившись у подальшій боротьбі, П. Тетеря призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте до самої смерті так і не зрікся гетьманства.