86. Батозька битва.

23 травня 1652 р. Одна з найбільших перемог, здобутих у Визвольній війні військом Б. Хмельницького над польсько-шляхетською армією. Щоб убезпечити від козацького удару Молдову, цього союзника Речі Посполитої, уряд останньої послав проти ворога польського гетьмана М. Калиновського з 50-тис. королівською армією, підкріпленою 10 тис. німецьких найманців. На Поділлі, біля гори Батіг, неподалік м. Тростянця, Калиновський збудував укріплений табір. Йому на допомогу поспішали інші війська. За обставин, що склалися, Хмельницький розробив і здійснив класичну операцію з метою раптового оточення і знищення ворога. Обложивши зусібіч польський табір, козаки після кількох невдалих спроб таки вдерлися до нього. Особливо відзначилася кіннота під проводом І. Богуна. В Батозькій битві загинуло майже все польське військо разом з Калиновським. Козаки знищили й німецьку піхоту — його головну ударну силу. Підмога, що поспішала до Калиновського, після поразки останнього повернула назад. Сучасники порівнювали цю стратегічну операцію Хмельницького із славетною перемогою карфагенського полководця Ганнібала над Римом біля м. Канни 216 р. до н. е. Батозька перемога дала змогу Хмельницькому відмовитись від виконання умов тяжкого й ганебного для України Білоцерківського договору з Польщею 1651

87. Жванецька кампанія.

вересень —листопад 1653 р. Остання велика операція війська Хмельницького у Визвольній війні. 1653 р. знову загострилися відносини між урядом Речі Посполитої і Хмельницьким. У вересні чисельне польське військо на чолі з королем Яном Казимиром вдерлося на Поділля, але під Жванцем неподалік Кам'янця-Подільського потрапило в оточення сил Б. Хмельницького та його зрадливого союзника, кримського хана Іслам-Гірея III. Облога тривала 2 місяці. В королівському таборі вже бракувало харчів і боєприпасів, спалахнули епідемії. Справа йшла до капітуляції польського війська. Однак Іслам-Гірей віроломно, за спиною українського гетьмана, домовився з королем про перемир'я. За зраду хан одержав великі гроші. Зрештою, як наполягав Хмельницький, хан умовив-таки короля скасувати невигідний для повстанців Білоцерківський договір 1651 р. й відновити чинність Зборівської угоди 1649 p., прийнятнішої для Хмельницького та його війська. Але була це мала втіха для українського гетьмана. Якби не татарська зрада, він міг би знищити польське військо й захопити в полон Яна Казимира. Хмельницькому стало ясно, що на Крим годі покладатися. Невдала облога Жванця, мабуть, підштовхнула гетьмана до укладення Березневих статей із Росією 1654 р.

88. Переяславська рада та «Березневі статті».

У Переяславі відбулася 8 (18) січня 1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.Під час публічної церемонії гетьман і козацька старшина присяглися на тім, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно». Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Б.Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Боярин В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було. Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман і старшина тлумачили як рівнозначні присязі царя, українська сторона склала присягу. Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор (хоругву), булаву та шапку.Після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.

Основні засади статей: 1) Україна увійшла до складу Росії на правах широкої автономії; 2) Україна займала територію Київського, Брацлавського , Чернігівського воєводств, частини Уманського; мала республіканську форму правління; 3) встановлений 60-тисячний козацький реєстр; введена платня старшині; 4) збережено місцеву адміністрацію, що збирала податки для царської казни; 5) підтверджувались права і привілеї володіння Запорозького війська та української шляхти; 6) підтверджувалось право війська Запорозького обирати гетьмана; 7) гетьман міг вести переговори з іншими державами, крім Польщі та Туреччини; 8) царські воєводи не втручались у внутрішні справи України; 9) зберігались права київського митрополита; 10) встановлювались військові застави на кордоні України з Польщею та у фортеці Кодак.