38. Приєднання західноукраїнських земель до Русі. Особливості їх розвитку. Піднесення Галицького і Волинського князівства.

У 980—990 pp. Володимир Великий відвоював у поляків перемишиль і червань, , у 1030 — 1031 війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські городи, які 1018 захопив Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від королівства Польського смугу землі між ріками Сяном і Бугом; там збудовано міста Ярослав і Белз. Столицею Волині,було місто володимир-місто закладене князем Володимиром Святославичем, на знак приєднання волинських земель до києва. На спадкову вотчину перетворилась лише за онука Мономаха- Ізяслава Мстиславовича.Отже,власна князівська династія почала формуватися лише в 12ст.Тоді ж волинь занурилась у внутрішні міжусобиці. Територія Галичини завжди була більш незалежною. Засновниками були Ростиславовичі-нащадки онука Мудрого. Князюючи,вони повинні були зважати на впливових бояр. Зазвичай боярами ставали найвпливовіші дружинники, які за службу отримували землі. У Галичині боярство формувалось з родоплемінної верхівки, здобуваючи свої маєтки не від князя,а привласненням громадських земель,і тому були незалежними від князя.

39. Галичина за часів правління Ростиславовичів

Перший правитель на галчині Ростислав мав 3х синів: Рюрика, Володаря і Василька, які отримали Перепишиль,Звенигород і Теребоваль. Їх батько був обідленним князем, тому ростиславовичам доводилось воювати зродичами. Жертвою цієї війни став василько, після люблінського зїзду.Ростиславовичі відвоювали своє право на край. Щоправда, до певного часу край був переділенний на перемишльську, галицьку,теребовлянську й звенигородську землі. Обєднати ці землі вдалося сину Володаря, Володиморкові.1141 році він переніс свою ризеденцію до галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному князівстві.Ще більш успішним було князювання сина Володимирка-Ярослава Осмомисла: розширив кордони галичини аж до гирла дністра, розважлива зовнішня політика ( добросусідські відносини з угорщиною, польщею, візантією,і з найвпливовішими руськими князями,що забезпечило мир на галичини і розвиток господарства. На внутрішньому відтинку спочатку Ярослав Осмомисл пробував жити в згоді з боярами, вони йому допомагали під час війни з Із'яславом Мстиславичем, але розбогатівши від торгівлі, боярство перетворилося на родову аристократію з військовими дружинами і почали втручатися у державні й приватні справи князя. 1159року бояри запросили до галича Івана Берладника-князя без володіня,одна к Осмомил війшов з цієї ситуації.Здавалось,що його влаа зросла і він підкорив бояр, проте 1172 Ярослав Осмомисл покинув свою дружину Ольгу Юріївну і взяв нешлюбну жінку, боярську дочку Настасію з Чагрів. Бояри спротивилися і примусили князя повернути Ольгу, а Настасію спалили як чарівницю. Також бояри спротивилися останній волі Ярослава Осмомисла: при смерті він бажав поділити галицьке князівство між синами, призначаючи Олегові Галич, а Перемишль - Володимирові. Бояри прогнали Олега. Син володимир (1199) став останнім представникм Ростиславвичів на галицькому троні.