88. Неоінституціоналізм Дж.Ь Гелбрейта

Д. Гелбрейт — автор концепції конвергенції, один з авторів «теорії техноструктури». В історії інституціоналізму він є знаковою фігурою. Д. Гел­брейт — автор праць «Нове індустріальне суспільство», «Економічна теорія і мета суспільства». Вони відбивають час, коли функціонували дві світові системи: країни соціалістичного табору і країни системи капіталізму. Це була епоха історичного змагання цих систем в умовах їхнього протистояння, у тому числі у «холодній війні.Гелбрейт додержується основних постулатів інституціоналізму: роль інститутів, економічної системи. Він особливо підкреслює роль техніко-технологічних факторів у розвитку цивілізації.Вихідною тезою в нього є те, що комунізм — головна небезпека для США і вільного світу. І це змусило його шукати інструменти тріумфу «вільного світу», вирішувати всі загальні соціальні проблеми без соціальної революції; він за союз найбільших корпорацій з державою. Велике виробництво, великий конкурент, велика корпорація, великі профспілки — урівноважені сили.Початком, що впливає на всі боки розвитку, є технологія і її породження — Організація. Застосування наукових систематизованих знань у практичних цілях — найважливіша характеристика сучасного економічного розвитку. Для кожного рівня розвитку технології потрібні оптимальний розмір фірми і контроль над суспільним середовищем.

Фірма планує не тільки власні операції, а й економічну поведінку людей і держави. «Високий рівень виробництва і доходів є результатом застосування передової технології і великих масштабів виробництва, який приведе до того, що на значну частину населення перестане тиснути тягар турбот, пов’язаних із задоволенням елементарних фізичних потреб. А внаслідок цього економічна поведінка стає більш гнучкою. Не тільки ціни і витрати виробництва, а й попит споживачів стає об’єктом керування».Організація стає дедалі складнішою. На дрібному підприємстві з нескладним виробництвом влада переходить від власності на капітал на засоби виробництва. У великій високоорганізованій фірмі влада переходить до самої організації — техноструктури корпорацій.Учення про техноструктуру — особливість інституціоналізму в трактуванні Д. Гелбрейта. Влада перейшла не до праці, капіталу, а до нового фактора виробництва — техноструктури. «Це сукупність людей, що володіють різноманітними технічними знаннями, досвідом і здібностями, на які перетворюються сучасна промислова технологія і планування. Вона охоплює кількісне коло керівників промислового підприємства, впритул до основної маси робочої сили, і містить у собі тих, хто має необхідні здібності і знання». Демократія — продукт індустріальної цивілізації, елемент індустріального суспільства. Такий індустріальний світ 70-х років XX століття в аналізі Гелбрейта.За Гелбрейтом, є дві системи всередині сучасної економіки розвинутих країн: а) планова (корпорації); б) ринкова (дрібні фірми).У плановій є серйозний недолік — бракує механізму стримування цін. За останні сто років більшість економічних завдань зважуються організаціями (промисловими корпораціями, авіаком­паніями, системами роздрібних крамниць та ін.), державними бюрократичними системами. Вони мають владу, керують як окремими людьми, так і державою у своїх власних інтересах, повторюють своїх попередників. Гелбрейт відзначає, що економічна теорія як наукова дисципліна сформувалась у той час, коли ділові підприємства були невеликі за розмірами і прості за своєю структурою, а сільське господарство поглинало велику частину енергії людей. Вибір спо­живача і далі керує всім, а тому економічна теорія перетворилась на ширму, що прикрила владу корпорації. Те, що було тоді економічною теорією і було прийнятно, тепер стало «неокласичною теорією», і це стосується інституціоналізму під час «нового індустріального суспільства.За Гелбрейтом, консерватори боялися, що держава може витиснути і розорити підприємців. Але вони не помітили, що підприємці дедалі тісніше поєднуються з державою. Гелбрейт чітко визначає детермінованість розвитку цивілізації.