9. Розвиток ек. Думки в Західній Європі.

Економічна думка середньовічної Європи розвивалась на ґрунті феодальних відносин під всебічним та всеохоплюючим впливом християнства.

У пам´ятках економічної думки раннього середньовіччя відобразились проблеми розкладу общини та родових відносин, становлення феодального устрою, поглиблення майнової та соціальної нерівності, переходу від традиційного звичаєвого права до "писаного" (закріпленого у спеціальних документах) феодального права. Яскраве уявлення про економічні ідеї раннього середньовіччя дають "Варварські правди" (Бургундська, Салічеська, Баварська та ін.) — записи права германських племен, які осіли в Римській провінції. Найбільш типовою є "Салічеська Правда" — зведення законів салічних (північних) франків. Основний зміст – тарифи вергельдів — судових штрафів за різні злочини, а також відомості про форми судочинства. Розвиток приватного землеволодіння та відособлення окремих домогосподарств.

Виданий на початку IX ст. королем франків Карлом Великим "Капітулярій про вілли" (Закон про маєтки) відображає економічні погляди та економічну політику середньовічного суспільства щодо організації та управління феодальним маєтком, визнає монопольне право феодалів на земельну власність, проголошує натуральне феодальне господарство ідеальною формою організації економічного життя, чітко окреслює правила поведінки та обов´язки суб´єктів господарювання.

Економічні погляди раннього християнства знайшли відображення у працях відомого релігійного мислителя Аврелія Августина Блаженного (354— 430 pp.).У творі "Про працю монахів" Августин Блаженний зазначав, що "Обов´язок годуватися фізичною працею — непорушна апостольська заповідь".

Економічні ідеї пізнього канонізму набули систематизованого викладу у працях Фоми Аквінського (1225 або 1226—1274 pp.): ідея централізації влади, соціальна ієрархія – від Бога, праця – обов’язок всіх віруючих, але фіз. праця – для рабів; справедлива ціна залежить від праці; прибуток – плата за працю. Засуджував лихварство, але визнавав проценти.

10. Історія ек. Думки у Київській Русі.

Літературним джерелам цієї доби притаманні енциклопедичність, просвітництво, поважне ставлення до предметів духовної та матеріальної культури, до людей, освічених у науках та ремеслах. Економічні ідеї мислителів Київської Русі містяться у державних документах, угодах, грамотах великих князів, записах норм світського та церковного права. Особливе місце серед пам´яток давньоруської літератури займають літописи.

Важливе місце серед першоджерел, які уможливлюють дослідження розвитку економічних ідей на теренах Київської Русі, належить "Руській правді" (II-XII cт.)— першому давньоруському зведенню законів. Це своєрідний кодекс феодального права, спрямований на регламентацію станових взаємин, майнових відносин, захист прав власності феодальної знаті на землю і залежних селян, отримання грошових і натуральних виплат тощо. У тексті "Руської правди" вживаються терміни, які виражають такі економічні поняття як лихварський капітал, позичковий процент, товар, ринок, зовнішня торгівля. Правові норми "Руської правди" були доповнені у подальшому внуком Ярослава Мудрого — Володимиром Мономахом, який у своєму Статуті (1113 р.) підтвердив вотчинний імунітет феодалів, їх право на експлуатацію підвладного населення. Водночас передбачалось суттєве обмеження свавілля лихварів (на основі регулювання процедури і розміру позичкового процента) та полегшення украй важкого становища закупів (смердів, які потрапили у боргову залежність до пана).

Економічна думка періоду розпаду Київської Русі та феодальної роздробленості відобразила сепаратизм боярських вотчин та занепад торговельних відносин. Писемні джерела цього періоду проникнуті ідеєю державності та народної єдності. Тривога за долю землі, яка потерпає від князівських чвар, звучить у відомому "Повчанні дітям" Володимира Мономаха (поч. XII ст.), "Слові о полку Ігоревім" (1185), "Молінні Даниїла Заточеника" (поч. ХVІ ст.).

Твори київського князя Володимира Мономаха, відомі як "Повчання" (кінець XI — початок XII ст.), містять важливі узагальнення та спостереження щодо економічної складової суспільного устрою; обґрунтовують норми та правила управління державою, спрямовані на зміцнення панівних відносин; відображають прагнення упорядкувати суспільне життя на основі моральних принципів; засуджують гонитву за багатством, жадобу до накопичення грошей, насильство та надмірну експлуатацію пригноблених верств населення. Розуміючи значення розвитку землеробства, скотарства, ремесла та торгівлі для зміцнення могутності держави, Володимир Мономах закликає правителів держави піклуватись про свою землю та підданих, дбаючи про злагоду та соціальний мир.

У XIV—XV ст. в жалуваннях і позичкових грамотах, статистичних записах (інвентарях, люстраціях) йдеться про розвиток сільськогосподарського виробництва і ремесла, торгівлі та лихварства. Численні господарські документи дають уявлення про тогочасну систему повинностей, облік доходів та майна.

Захоплення території України Польщею та Литвою знайшло відображення у литовських статутах, які закріпили владу магнатів та санкціонували поширення панщинно-фільварочної системи господарювання, закріпачення значної частини селян. Водночас формування у другій половині XV ст. козацтва та селянсько-козацькі повстання кінця XVI — початку XVII ст. проти іноземних феодалів та українських поміщиків опирались на антифеодальні вимоги, які в багатьох аспектах стосувались економічних проблем.