19. Проблема відтворення і криз.

Головна праця Рікардо : “Начала політичної економії та оподаткування», 1817р.

Як ідеолог промислової буржуазії Рікардо був зацікавлений у зростанні її прибутків. Враховуючи корисливі прагнення буржуазії, досліджуючи валовий і чистий доход, він, на відміну від Сміта, надає перевагу останньому, чистому доходу. Сміт виходив з того, що зростання валового доходу збільшує зайнятість, забезпечує зростання могутності країни. Рікардо підкреслював, що податкова спроможність країни пропорційна не валовому, а чистому доходу. Саме з нього виплачуються всі податки.

Економічною метою суспільства у Рікардо виступають не народногосподарські проблеми, як у Сміта (зростання зайнятості), а збільшення прибутків капіталістів. Аналізуючи процес нагромадження капіталу, Рікардо помилково зводив його до перетворення доходу лише в змінний капітал, в заробітну плату. Ігноруючи суперечності капіталізму, він твердив, що застосування нового капіталу не може зустріти ринкових труднощів.

Рікардо стояв на позиціях Сея, який заперечував можливість надвиробництва і криз. Відзначаючи це, слід пам'ятати, що книга Рікардо була опублікована за вісім років до першої кризи (Перша економічна світова криза в Англії (1825р.)). Посилаючись на Сея, Рікардо твердить, що попит обмежується лише виробництвом. Кожна людина виготовляє продукцію або для власного споживання, або на продаж з метою купівлі. Отже, продукти завжди купуються за продукти або послуги. Гроші слугують лише «мірилом, за допомогою якого відбувається обмін». Хоча Рікардо писав про можливість виготовлення будь-якого товару в кількості, що значно перевищить попит. Але це явище він вважав тимчасовим і таким, що «не може трапитись одночасно з усіма товарами».

Він заперечував висновок Мальтуса про вирішення проблеми відтворення за рахунок споживання непродуктивних верств (чиновників, духовенства, землевласників). Єдину причину застою торгівлі в окремі періоди він пов'язував з прорахунками підприємців у виробництві товарів. Але це ускладнення, на думку Рікардо, вирішувалось швидко і ефективно шляхом перенесення на виробництво інших товарів.

Велика заслуга Рікардо полягає в розробці теорії порівняльних витрат як основи спеціалізації країн у зовнішній торгівлі. Про причини спеціалізації писав і Сміт, проте Рікардо розробив цю теорію грунтовніше. Він будує свою теорію на трудовій теорії вартості і робить наголос на національних відмінностях у величині вартості, що зумовлені витратами праці. Зазнавши певних змін і модифікацій, теорія порівняльних витрат трансформувалась у теорію порівняльних переваг, яка тепер будується на теорії факторів виробництва і врахуванні попиту й пропозиції.

20. Розвиток класичної школи в Англії та Франції

Класична школа: в Англії: Уильям Петти (1623—1687), Адам Сміт (1723-1790), Давід Рікардо (1772—1823); у Франції: П’єр де Буагільбер (1646—1714)…

Послідовники І пол. 19 ст.: в Англії – Томас Роберт Мальтус (1766—1834), Джеймс Мілль 1773–1836) та Джон Стюарт Мілль (1806—1873), Вы уже поставили +1 этой странице. Отменить

Се́ниор, Нассау Уильям (1790—1864); в Франції – Сімон де Сісмонді (1773—1842), Жан Батіст Сей (1767—1832).

Отже, у І половині 19 ст. ідеї класиків, перш за все Сміта та Рікардо, розвивають економісти нового етапу в розвитку економічної думки – такі, як Т.Мальтус, Д. та Дж. Міллі, Ж.Б.Сей.

Історичними передумовами еволюції класичної теорії в І половині 19ст. були (соціальні протиріччя):

• завершення промислового перевороту та подальший розвиток капіталізму

• поява періодичних економічних криз надвиробництва  це призвело до загострення економічних протиріч капіталізму

• вихід на історичну арену робітничого класу

• завоювання буржуазією політичної влади.

Ці історичні умови 1 половини 19ст. безумовно знайшли відображення в економічних поглядах названих вчених - економістів.

В центрі уваги економістів нової хвилі все ще знах. пит. ек. розвитку, зростання масштабів виробництва. Вони все ще вважали капітал продуктом., і що держ. не повинна вмішуватись у рин. відношення.   Їх нові ідеї: 1). розглянута нематеріальна сфера, де результат не має тов. вираження, щодо цього розширено трактування вартості.

2). зрозуміли роль суб'єктивного фактора, напр., властивості товару задовольняти потреби.

3). саме в межах цих теорій початок багатофакторного системного аналізу - неокласичний напрям.

Мілль - батько (Джеймс) - філософ, позитивіст, з його ім'ям пов'язано багато культурних і наук. починань. Батько Джона Стюарта Мілля. Всупереч Мальтусу, *вважав, що спочатку працівник і капіталіст. виступають як співвласники майбутнього товару. *Прибуток використовується для відтворення уречевленої, а зарплата - живої праці. *Землевласник протистоїть іншим класам, оскільки має частку в розподілі продукту, не маючи відношення до його створення; Паразитує на суспільстві і не зацікавлений у прогресі землеробства, так як це знизить ціну на с\г прод. *Запропонував конфіскаційний рівень держ. податків, що призвело б до фактичної націоналізації землі. *К-сть грошей в обороті має значення для стабільності ек. розвитку. *Передбачав небезпеку інфляції, кот. з однієї сраний провокує інфляцію в інших.

  Мальтус анонімно видав памфлет «Нарис про закон народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства»: за який його й досі критикують: *с-во перебуває в рівновазі, коли кіл-ть благ відповідає кількості населення. При відхиленні поч. діяти сили, котрі відновлюють рівновагу. *Закон: к-ть населення зростає в геом. прогресії, засоби виробництва - в ариф. прогресії. Роль держави: вона повинна втручатися в зростання. народонасел., інакше неминучі війни за додаткові території і блага, епідемії, безробіття, бідність. *Відкрив циклічність ек. розв. і механізм запобігання криз. *Відкрив співвідношення між фондом нагромадження і інвестиційним кап.: Якщо споживання в масштабах країни перевищує виробництво, то кап. в масштабах країни падає (його доводиться інвестувати) і її багатство руйнується через недостатню здатность виробляти; якщо вироб-во переважає попит, зникає стимул виробляти – це механізм саморегулювання економіки (геніально). *Сформулював закон падіння зарплати до прожит. мінімуму через перенаселення: рівень зайнятості в умовах падіння не можна регулювати за допомогою зарплати. *Відкрив закон зменшення родючості: кожний наступний внесок в землеробство в умовах, коли вимушено використовується менш родючі грунти, буде менш продуктивний, ніж попередній. *Дав визначення абсолютної ренти: та, що є навіть при найгірших грунтах і є похідною власності на землю.

Сеніор: *звернув увагу на роль монополізації. «Хто утримується від споживання свого кап. для себе з розрахунком вкладе його заради майбутнього, той і є капіталіст». Користувався матем. апаратом.

  Джон Стюарт Мілль - син. Його книга «Принципи ПЕК» (1848) протягом 2 - й. половини 19ст. була осн. підручником для ек-ів. В 11 років коригував гранки знаменитої книги батька, в 13 полемізує з відомими ек-ами, в 16-перші статті з теорії вартості. Філософ, ліберал, парламентарій. *Вважав, що у комунізму проблеми простіші, ніж у кап. *Запропонував еволюцію капіталізму в соц. - орієнтовану економіку.

4 теореми Мілля:

1 - тимчасово неінвестований кап. стримує розвиток, а додатково залучений створює раб. місця та інше благо; 2 - заощадження перетвор. в кап. в процесі споживання; 3 - відкладене майбутнє споживання відбудеться на розширеній основі лише завдяки продуктивному споживанні; 4 - капітал це кошти, витрачені на організацію і підтримку продуктивної праці. *Визначив зміст категорії ціни не як синонім вартості (як раніше), а як ціну використання + ціна обміну. А обмінна ціна речі, її цінність - це її властивість задовільняти потр. і бути рідкісною. Поділяв погляди Мальтуса на пробл. народонаселення і його висновки, що зі зростанням народонаселення зарплата падає. *Прибуток кап. - трактує, як Сеніор: нагорода за утримання від споживання. *Створив теорію міжнар. торг. більш прогр., ніж ДР, так як заснував її на аналізі конкр. ситуацій.