68. Поняття про консультативну діагностику сімейних стосунків

Диагностический этап. Уточнение проблемы клиента. Направленное ее

изучение в соответствии с принципом стереоскопичности диагноза, выявление ролевой структуры семьи и ее внутренних и социальных ресурсов. Реконструкция истории развития семьи с момента знакомства супругов. Анализ проблемных ситуаций, типовых семейных сценариев, выявление и обсуждение семейных мифов. Формулирование рабочих гипотез о содержании и причинах проблемы. Проведение необходимого диагностического обследования с целью проверки выдвинутых гипотез.

Оцінка: діагностика та системні моделі

Саме на цій стадії терапевт складає єдину карту сімейного функціонування, структуруючи свої спостереження. Ця карта не тільки організує спостереження, але й керує проведенням терапевтичного втручання.

В рамках теорії сімейних систем розповсюдженими є три моделі сімейного функціонування - циркумплексна модель сімейних систем, системна модель сімейного функціонування Біверса та підхід МакМастера.

Циркумплексна модель сімейних систем Ця модель включає три параметри:

Згуртованість - ступінь емоційної прив'язаності членів сім'ї. Рівень згуртованості коливається від низького до високого: дуже низький рівень - розрізненість, помірно низький рівень - обособленість, помірно високий рівень - взаємопов'язаність, та дуже високий рівень - емоційне змішування.

Гнучкість - це здатність сім'ї при необхідності змінювати в ній лідерство, рольовівідносини та правила відносин, тобто знаходити рівновану між стабільністю та змінами. Модель описує діапазон параметра гнучкості наступним чином: ригідність (дуже низький рівень), структурованість (від низького до помірного рівня), гнучкість (від помірного до високого рівня) та хаотичність (дуже високий рівень).

Комунікація - фокусується на таких особливостях сім'ї, як вміння вислухати, розмовні навички, саморозкриття, ясність відслідковування сценарію, повага та турбота. Як вже було сказано, до терапевта в основному звертаються сім'ї полярного типу. В рамках даної теорії виділяють чотири таких типи:

1. хаотично-змішаний тип. В цих сім'ях відмічаються постійні зміни та недостатньо чіткі міжособистісні границі. Члени сім'ї прагнуть незалежності, але емоційно пов'язані один з одним почуттям провини.

2. ригидно-зміиіаний тип. В сім'ях такого типу потреби її членів не знаходять задоволення, методи виховання відрізняються ригидністю, а поведніка контролюється за допомогою почуття провини. Будь-який прояв незалежної поведінки вважається загрозою для сімейної структури. Діти залишаються дітьми незалежно від віку.

3. ригидно-розрізнений тип. Методи виховання відрізняються ригидністю, при цьому члени сім'ї прохолодно відносятья один до одного. Поведінка контролюється шляхом страху покарання. Оскільки ригидність виховання не компенсується почуттям належності до групи, діти заперечують авторитет батьків та реагують пасивно-агресивною поведінкою або відкритим бунтом.

4. хаотично-розрізнений тип. В сім'ях такого типу відсутня сильна батьківська субсистема, яка була б здатна погасити гнів, котрий відчувають члени сім'ї з приводу відсутності емоційних привязанностей.

Ця модель описує життєвий цикл сім'ї, підтримуючи адаптаційний підхід. Тобто на різних етапах свого життєвого циклу сім'я повинна адаптуватись як до внутрішніх, так і до зовнішніх змін, які можуть відбуватись. Задачі сімейної психотерапії, основаної на застосуванні даної моделі, наступні:

а) послабити наявні труднощі та симптоми;

б) перевести сімейну систему на більш збалансований рівень згідно параметрів згуртованості та гнучкості;

в) покращити навички комунікації;

г) підвищити здатність членів сім'ї до переговорів та зміни системи по мірі її розвитку.

циркумплексна модель може дати загальну оцінку сім'ї, але не спроможна зпрогнозувати індивідуальну поведінку.

Системна модель сімейного функціонування Біверса

Ця модель також оцінює сім'ї по двох параметрах - компетентність сім'ї та сімейний стиль. Ця модель також робить акцент на здатності сім'ї гнучко реагувати та пристосовуватись до змінних умов навкілля. По горизонтальній осі - компетентність сім'ї - характеризується спроможність сім'ї змінювани свою структуру, для того щоб відповідати внутрішнім або зовнішнім вимогам. Вертикальна ось - сімейний стиль - характеризує якість сімейних взаємодій.

Оптимальний тип (високий рівень компетентності та змішаний тип сімейного стилю). В таких сім'ях кожен несе відповідальність за свої почуття, думки та поведінку. Члені сім'ї слухають та поважають один одного.

Адекватний тип (дещо нижчий рівень компетентності та змішаний тип сімейного стилю). Не дивлячись на те, що батьківські ролі розподілені по принципу домінуючий - підлеглий, обидва бальки послідовні у своїй поведінці та виконують обов'язки перед сім'єю.

Помірковано-доцентровий тип. Інтерперсональні межі підримуються умовно. Боротьба за владу, пов'язана із прагненням одних членів сім'ї до більшої незалежності, а інших - до збереження тісних границь, призводить до того, що сім'ї звертаються до «сімейного рефері» ззовні з метою знайти провинників.

Помірковано-відцентровий тип. В цих сім'ях важко вирішувати проблемни шляхом переговорів. Часто один з батьків домінує на іншим. Непослідовність методів виховання є наслідком незбалансованості батьківської коаліції.

Глибоко порушений доцентровий тип. Така сім'я веде боротьбу з будь-якою індивідуальністю. Близькість - це коли всі члени сім'ї думають та почувають однаково. Сім'я уникає конфліктів або вони існують в прихованій формі.

Глибоко порушений відцентровий тип. Між членами такої сім'ї відсутня будь-яка згода. Конфлікти ніколи не зупиняються та виражені у відкритій формі. Відсутність прив'язаності в ціх сім'ях викликає у всіх членів глибоке відчуття роз'єднаності.

Сімейній підхід МакМастера

Ця модель передбачає, що для оцінки сімей необхідно враховувати багато парамерів, серед яких: стиль вирішення проблем комунікація

ролі (обов'язки членів сім'ї)

сила та характер емоційних проявів (від гніву до ніжності)

емоційна залученість (ступінь прояву інтересу до особистості один одного та захопленості один одним)

контроль поведінки (стандарти та норми поведінки).

Порушення по одному чи більше з перерахованих параметрів вважається дисфункціональною моделлю взаємодії. Це порушення розглядається як захисна реакція, що знижує рівень тривоги в сім'ї, проте за рахунок загального функціонування сім'ї.

Таким чином, циркумплексна модель, модель Біверса та підхід МакМастера дозволяють організувати процес збору даних та спостережень, сформулювати робочі гіпотези щодо сімейного функціонування, спланувати втручанні та оцінити результати психотерапії.

Оцінка: процес ідентифікації сімейних моделей взаємодії

Ідентифікація сімейних моделей відбувається в ході безперервного створення та перевірки гіпотез. При цьому терапевт вивчає афективні реакції членів сім'ї, вивчає мотиви їх поведінки.

На основі робочих гіпотез психотерапевт задає сім'ї питання. Томм виявляє чиотири типи психотерапевтичних питань - лінійні та кругові (циркулярні) питання, які знайомлять психотерапевта з уявленнями членів сім'ї про проблему, що має суттєве значення як для встановлення угоди, так і для проведення оцінки, а також стратегічні та рефлексивні запитання, які спрямовані на досягнення змін. Стратегічні питання містять змістовне та ясне послання від терапевта та основані на його оцінці того, що потребує змін. Рефлексивні питання покликані сподвигнути членів сім'ї проаналізувати свою поведінку та обміркувати нові варіанти. Ці питання припускають, що члени сім'ї є незалежними індивідами, які не потребують директив та здатні самостійно прийняти рішення відностно змін. Окрім задания питань, корисним для терапевта є побудова генограм.

В будь-якому випадку перед тим, як терапевт перейде від початкової до середньої фази процесу терапії, він повинен виконати такі завдання:

1. встановлення угоди з окремими членами сім'ї. При цьому дуже важливо для терапевта не вступати з жодною з сторін в альянс.

2. розуміння та повага сімейної історії або парадігми. Парадігма сім'ї відзеркалює властивість сім'ї складати власну уяву про оточуючий ствіт. Ця уява про світ керує поведінкою членів сім'ї та на її основі формуються неусвідомлені, але діючі сімейні правила.

3. оцінка стійкості сім'ї.

4. фокусування на тому, що потребує змін та розстановка приоритетів у відношенні втручання. Наприкінці початкового етапу терапії, коли встановлений терапевтичний альянс та побудовані робочі гіпотези відностно дисфункціональних моделей у сім'ї, спеціаліст може розставити пріоритети для проведення втручання.