94. Різноманітність поглядів на суть культури

Щоб розібратися в безлічі визначень і зрозуміти, що ж все-таки являє собою культура, важливо з'ясувати, як розвивалися під ¬ дання про неї, яким чином і за ¬ чого сформувалися різні під ¬ ходи до її розуміння. Слово «культура» стало вжив ¬ ляться в якості наукового терміну в історико-філософській літературі єв-ропейского країн з другої половини XVIII століття - «століття Просвітництва». Однією з найважливіших тем, хвилювало-ших європейську громадську думку в цей період, була «сутність» або «природа» людини. Продовжуючи тра ¬ діціі гуманізму, що йдуть від епохи Віз ¬ народження, і відповідаючи на соціальний запит часу, пов'язаний з происхо ¬ дившиеся тоді змінами в загально ¬ когосподарської життя, видатні думки ¬ ки Англії, Франції, Німеччини роз ¬ віва ідею історичного прогресу. Вони прагнули зрозуміти, до чого він дол ¬ жен вести, як в ході його здійснений ¬ сутнє розумна вільна «сущ ¬ ність» людини, як має бути вста ¬ троено суспільство, відповідне людської «природи». У роздумах на ці теми виникло питання про спе ¬ цифіку людського буття, про те, що в житті людей, з одного боку, обус ¬ лов «людською природою», а з іншого - формує «людську природу». Це питання мав не тільки теоретичне, але і практичне зна ¬ чення: справа стосувалася виробітку ідеа ¬ лів людського буття, тобто способу життя, прагнення до якого має визначати завдання суспільних груп, що борються за соціальне прогрес. Так, у XVIII столітті в суспільну думку увійшла проблема осмислення спе ¬ цифіку способу життя людини. Від ¬ повідно виникла потреба у спеціальних ¬ соціальне понятті, за допомогою кото ¬ рого може бути виражена суть цієї проблеми, зафіксована ідея про суще ¬ налення таких особливостей челове ¬ ного буття, з якими пов'язане роз ¬ вітіе здібностей людини, його разу ¬ ма і духовного світу. Латинським словом cultura і стали користуватися для про-значення цього нового поняття. Таким чином, функція, призначення ¬ ня терміна «культура» у науковому язи ¬ ке із самого початку полягає в тому, що він служить засобом, за допомогою якого виражається ідея культури як сфери розвитку «людяності», «людської природи», «человеческо ¬ го буття »,« людського начала в че ¬ дини »- на противагу при ¬ рідного, стихійному, тварині б ¬ ку. Вибору саме цього слова для такої функції, мабуть, в нема ¬ лой мірою сприяло те, що в латинській мові слово cultura, першо ¬ початково означало обробіток, обробку, поліпшення (напр. agri cultura - обробка грунту), противо ¬ стояло речі natura (природа). На перших порах зміст ідеї, пи ¬ лощеної в понятті «культура», мав ще не дуже ясний характер. У просвітницьких поглядах на куль ¬ туру (Вольтер, Кондорсе, Лессінг, Гердер та ін) він вимальовувався лише в самому загальному вигляді. Подальше розвит ¬ тя цієї ідеї виявило два її аспекти. З одного боку, культура трактується ¬ валась як засіб піднесення чоло ¬ століття, вдосконалення духовного життя і моральності людей, що вико ¬ правління вад суспільства. Її раз ¬ вітіе пов'язували з освітою і вос-харчуванням людей. Не випадково в кінці XVIII - початку XIX ст., Коли тер ¬ мін «культура» був ще новим і не-звичним, його часто замінювали сло ¬ вами «освіченість», «гуманність», «розумність» (а іноді - древнегр ¬ ним словом «пайдейя» - «образо ¬ ванность», в якій античні греки бачили свою відмінність від «некультурний ¬ них» варварів). Пушкін, який, мабуть, не міг не знати слова «культура», практично не користу ¬ вався ім. Але коли він пише: «Євро ¬ пейської просвітництво причалило до бе ¬ регам Неви», то тут слово «просвіти ¬ щення» представляє собою лише більш зрозумілу для тодішнього російського читача еквівалент слова «культу ¬ ра». У культурному прогресі з цих по ¬ зіцій бачився шлях, що веде до бла ¬ гополучію і щастя людства. Очевидно, що в такому контексті куль ¬ туру поставала як щось безуслов ¬ но позитивне, бажане, «хороше». Культура рас ¬ ніким розглядатись як наявний у дей ¬ ствительности, реально існую ¬ щий і історично змінюється про ¬ раз життя людей, специфіку якого обумовлена досягнутим рівнем раз ¬ витку людського розуму, науки, мистецтва, виховання, освіти. А коли мова йде про реально існую ¬ щей культурі певного народу і певної епохи, то виявляє ¬ ся »що далеко не всі плоди діяль-ності людського розуму« хороші ». Будь-яка реальна культура несе в собі як позитивні, так і негативні, небажані прояви людської активності (наприклад, переслідують ¬ вання інакомислячих, релігійні чвари, злочинність, війни)