45.Історичні умови формування кульутри нового часу

Специфічні особливості розглянутого періоду в розвитку Європи і її культури: становлення техногенної цивілізації, буржуазних суспільних відносин, становлення раціоналістичного мислення. Чіткої межі між епохою Відродження і Новим часом не існує відгомін ідеї Ренесансу в Європі відчувався дуже довго, у різних державах по-різному. Період Нового часу охоплює два різних за своїм соціально-політичним характером етапи: 1. Майже весь XVII століття - панування абсолютизму у Франції, Іспанії, буржуазна революція в Англії, наукова революція і формування нової картини світу і метафізичної системи у філософії. 2. Завершення стадії мануфактурного розвитку капіталізму, утвердження вільної конкуренції в економіці, лібералізму в політичному житті, відкрита боротьба з ізжівшімі себе феодальними порядками, боротьбою за подолання монополії католицької церкви, прагнення до вільнодумства та освіті.

46.Історичні умови формування середньовічної культури

Перехід від античної цивілізації до середньовіччя був зумовлений, по-перше, розпадом Західної Римської імперії в результаті загальної кризи рабовласницького способу виробництва і пов'язаного з ним краху всієї античної культури. Глибинна криза римської цивілізації, що вилився в кризу всього соціально-економічного ладу, що лежить в її основі, позначився вже в III ст. Зупинити процес почався розпаду було неможливо. Не допомогла і духовна реформа імператора Костянтина, що перетворила християнську релігію в дозволену, а потім і панівну. Варварські народи охоче приймали хрещення, але це аж ніяк не зменшувало силу їх натиску на одряхліле імперію.  По-друге - Великим переселенням народів (з IV по VII ст.), В ході якого десятки племен кинулися до завоювання нових земель. З 375 р., коли перші загони вестготів перетнули дунайський кордон імперії, і до 455 р. (взяття вандалами Риму) тривав болісний процес згасання найбільшої цивілізації. Переживає глибоку внутрішню кризу Західна Римська імперія не змогла протистояти хвилям варварських навал і в 476 р. припинила своє існування. У результаті варварських завоювань на її території виникли десятки варварських королівств.   З падінням Римської імперії починається історія західноєвропейського середньовіччя (Східна Римська імперія - Візантія - існувала ще 1000 років - до сер. XV ст.)    Становлення середньовічної культури відбувалося в результаті драматичного і суперечливого процесу зіткнення двох культур - античної і варварської, що супроводжувався, з одного боку, насильством, руйнуванням античних міст, втратою видатних досягнень античної культури (так, взяття Риму вандалами в 455 р. стало символом знищення культурних цінностей - "вандалізмом"), з іншого боку, - взаємодією і поступовим злиттям римської і варварської культур.   Культурна взаємодія між варварськими племенами і Римом існувало і до загибелі імперії. Після падіння Риму культурний вплив античності відбувалося у формі освоєння її спадщини (особливо сприяло цьому освоєння латині, що стала мовою загальноєвропейського спілкування і правових актів). Знання латини дозволило осмислити не тільки античне право, але й науку, філософію, мистецтво і т.д.  Таким чином, становлення середньовічної культури відбувалося в результаті взаємодії двох начал: культури варварських племен (німецьке початок) і античної культури (романське начало). Третім і найважливішим чинником, що визначив процес становлення європейської культури, стало християнство. Християнство стало не тільки її духовною основою, але і тим інтегруючим початком, який дозволяє говорити про західноєвропейській культурі як про єдину цілісної культури. Таким чином, середньовічна культура - це результат складного, суперечливого синтезу античних традицій, культури варварських народів і християнства.  Однак вплив цих трьох начал середньовічної культури на її характер не було, та й не могло бути рівнозначним. Домінантою середньовічної культури, її духовним стрижнем стало християнство. Воно виступало в якості нової світоглядної опори світосприйняття і світовідчуття людини тієї епохи. Соціальною основою середньовічної культури були феодальні відносини, для яких характерні:  Відчуженість від основного виробника (земля, на якій працював селянин, була власністю феодала). Умовність (феод вважався подарованим за службу і, хоча пізніше він перетворився на спадкове володіння, формально за недотримання договору він міг бути відчужений у васала).  Ієрархічність - власність була хіба що розподілено між усіма феодалами зверху вниз, таким чином, повної приватною власністю володів ніхто. Це зумовило характерну для середньовіччя станово-ієрархічну структуру суспільства, так звану феодальну драбину - ієрархію світських феодалів, де майже кожен міг бути і васалом, і сюзереном одночасно з чіткими взаємними зобов'язаннями.  На основі феодальної земельної власності сформувалися два основні полюси соціокультурного поля середньовічної культури - феодали (світські і духовні) і феодально-залежні виробники - селяни, що, у свою чергу, зумовило існування двох полюсів середньовіччя: 1) наукового культури духовної та інтелектуальної еліти, 2 ) культури "Німа більшості", тобто культури простолюду, в масі своїй безграмотного. Середньовічна культура формувалася в умовах:  панування натурального господарства, яке існувало приблизно до XIII ст., коли воно почало перетворюватися на товарно-грошове в результаті зростання і посилення міст;  замкнутої феодальної вотчини - сеньйорії, що є його господарської, судової та політичною одиницею;  слабкої центральної влади,  феодальної роздробленості, породжувала нескінченні війни, смерть, руйнування.