- •3. Видатні діячі культури хіх ст.
- •5. Визначення поняття «культура»
- •6. Визначення поняття «мистецтво»
- •7. Визначення понять «Захід» і «Схід» у світовій культурі
- •8. Виникнення християнства
- •9. Візантійська культура – визначне явище світової культури
- •10. Візантійське музичне мистецтво
- •11. Візантійське образотворче мистецтво
- •12. Візантійський художній стиль
- •13. Внесок українських суспільно-громадських та культурних зв’язків в розробку проблеми культурно-історичного процесу
- •14. Вплив візантійської культури на культуру київської Русу
- •16. Головні риси сучасної культури
- •17. Грецька культура класики
- •18. Грецька культура періоду еллінізму
- •19. Давньогрецька міфологія
- •20. Давньогрецька модель світу
- •21. Давньогрецький театр
- •22. Давньокитайська культура
- •23. Давньоримська модель світу
- •24. Джерела формування візантійської культури
- •25. Діалектика взаємодії духовних та матеріальних форм культури
- •26. Досягнення грецької літератури
- •27. Досягнення грецької філософії
- •28. Духовна культура Єгипту
- •29. Егейська культура
- •30. Епохи всесвітнього культурного прогресу (технологічна історія соціуму)
- •31. Європейський художньо-культурний напрям – реалізм
- •32. Загальні закономірності існування давніх культур
- •33. Загальноєвропейський художній стиль – готичний
- •34. Загальноєвропейський художні стиль – романський
- •35. Зародження гуманізму в епоху Ренесансу
- •36. Західноєвропейські концепції ігрової кульутри
- •37. Значення кульутри перших цивілізацій
- •38. Значення первісності в історії світової кульутри
- •39. Ідейно-художній рух романтизму у Західній Європі
- •40.Імпресіонізм
- •41.Індо-буддиський тип кульутри
- •42.Ісламський тип кульутри
- •43.Історичний тип кульутри – національний
- •44. Історичні особливості формування культури перших цивілізацій
- •45.Історичні умови формування кульутри нового часу
- •46.Історичні умови формування середньовічної культури
- •47. Історичні умови формування української етнічної спільності та її культури (хіv-хvі ст.)
- •48.Класицизм та Україна
- •49.Класичність
- •50.Конфуціансько-даосиський тип культури
- •51. Критерії культурного прогресу
- •52.Культура – атрибут цивілізації
- •53. Культура Греції архаїчного періоду
- •54.Кульутра епохи Римської імперії
- •55.Кульутра епохи Римської республіки
- •56. Культура Месопотамії
- •57.Кульутра раннього Риму
- •58.Культура різних верств населення в епоху Середньовіччя
- •59. Кульутура Стародавнього Єгипту
- •60. Культура України у хvіі-хvііі ст.
- •61.Культура як історична практика та соціальна пам'ять людства
- •62.Культурна самобутність
- •63.Культурне життя Західної Європи в період реформації
- •64.Культурні рівні
- •65.Культурологічна концепція Ніцше
- •66. Культурологічна модель Данилевського
- •67. Культурологічна проблема Канта
- •68. Культурологічна теорія Сорокіна
- •69. Культурологічна модель Шпенглера
- •70.Культурологічна теорія Юнга
- •71.Культурологічні погляди Шиллера
- •72.Людина – суб’єкт кульутри
- •73. М. Грушевський та культурологічні проблеми
- •74.Мислителі Давньої Греції, Риму та раннього християнства про культуру
- •75.Мистецтво Відродження
- •76.Мистецтво Київської Русі
- •77.Мистецтво рококо в Україні
- •78.Наукові критерії зіставлення західного та східного розвитку культури
- •79. Національно-культурне відродження України в умовах суверенності
- •80. Негритюд
- •81.Основні напрямки мистецтва
- •82.Основні риси європейської кульутри хіх ст.
- •83. Основні риси Європейської кульутри хх ст.
- •84.Особливості кульутри Стародавнього Риму
- •85.Особливості кульутри Стародавньої Греції
- •86.Особливості первісної кульутри
- •87.Особливості розвитку української кульутри хvіі -хіх ст.
- •88.Особливості середньовічної культури
- •89. Первісне мистецтво
- •90.Поняття «культура» в епоху Відродження
- •91.Предсловянське населення України та його культура
- •92.Проблеми культури в працях просвітителів
- •93. Ранні форми релігії
- •94. Різноманітність поглядів на суть культури
- •95. Рококо
- •96. Роль Великих географічних відкриттів у пізнанні Заходом сходу
- •97. Самобутність давньоіндійської культури
- •98. Середньовічна наука
- •99. Середньовічне образотворче мистецтво
- •100. Середньовічний театр
- •101. Співвідношення понять «світова» та «національна» культура
- •102. Становлення інформаційної цивілізації
- •103. Становлення української кульутри хііі-хv ст.
- •104.Стилі як загальні мистецькі форми в історії кульутри
- •105. Структурно-антропологічна ситуація Леві-Строса
- •106. Теорія виховання Дж. Локка
- •107. Україна за науковими критеріями Шейніса
- •108. Українська культура між Заходом та Сходом
- •109. Українська кульутра радянського періоду
- •110. Українське бароко
- •111. Феномен «маскульту»
- •112. Філософія б. Паскаля, р. Декарта
- •113. Філософська думка в епоху Середньовіччя
- •114. Філософські течії у Візантї
- •115. Характерні риси античної кульутури
- •116. Християнський тип кульутри
- •117. Художні традиції християнської культури
- •118. Цивілізаційно-інноваційним метод дослідження історії культури
- •119. Цивілізація
- •120. Шедеврсвітової літератури – Біблія
32. Загальні закономірності існування давніх культур
Процес культурогенезу можна представити у двох основних проявах: 1) як зародження й послідовний розвиток людської культури та 2) як зміну одних культур іншими, культур одних народів культурами інших народів. Культура може або прогресувати, або деградувати, а залишатися в нерухомому стані не може. Порівняння розвитку одних культур з іншими показує, що крім очевидного так званого лінійного розвитку існує й менш виразний, менш помітний, що його умовно можна назвати циклічним, можливо - «незавершено циклічним»; складається враження, що еволюційний розвиток є насправді розвитком протягом досить тривалих циклів, кожен з яких складається з менших за тривалістю і значенням циклів. Характерно: циклічний розвиток досить добре узгоджується із багатьма процесами у природі, діяльністю людей та їхнім мисленням, адже всі ці дії не відірвані одна від іншої, - вони складають систему, а будь-яка система може існувати лише за обов'язкових повторів. Отже, за циклічності лінійну схему розвитку можна представити у вигляді окремих відтинків; вона може також мати початкову точку. Але лінійна схема не дає змоги виразно уявити закономірність закінчення циклу й, можливо, повного закінчення розвитку культури. Існування людства й такого продукту його діяльності, як культура, можна умовно поділити на дві основні частини - давню й сучасну. Перша розпочинається від часу появи найдавнішої людини й незалежно від критеріїв визначення рис останньої віднесена до раннього палеоліту - до часу презинджантропа (олдуйвайська епоха) або архантропа (ашельська епоха). Кінець давньої культури за різними критеріями може бути доведений або до сучасної епохи, що настала після загибелі античного світу, тобто до середньовіччя (Євразія та Північна Африка), або до того часу, коли прогресуюча місцева культура була винищена європейцями, встигнувши досягти до цього рівня бронзового віку (Америка). Який із цих підходів є для нас об'єктивнішим? Передусім звернімо увагу на те, що людство завжди розвивалося нерівномірно. За цією ознакою серед народів світу, на наш погляд, можна виділити три основні групи: 1) народи, які залишилися на пережитковому рівні першої епохи голоцену - мезоліту й неспроможні вийти за її межі (наприклад, африканські бушмени та аборигени Австралії); 2) народи, що живуть на рівні сучасної епохи (переважна частина населення світу); 3) народи, що «втягнуті» європейцями до сучасної епохи, але зберігають численні пережитки попередніх епох (значна частина населення територій, колонізованих європейцями від часу Великих географічних відкриттів). За всієї цієї строкатості розвитку людства існує, проте, одна закономірність: на всіх континентах, де людські колективи не «загальмувалися» на пережитковому мезоліті, передові народи з місцевою культурою вийшли на рівень, не нижчий за епоху бронзи (Євразія, Африка, Америка) і прогресували далі. Так, передові народи Євразії та Африки вийшли на рівень сучасної епохи, а розвиток культури бронзового віку в Америці був перерваний європейськими завойовниками. Таким чином, досягнення рівня епохи бронзи можна вважати своєрідним показником здатності чи нездатності якоїсь спільності до подальшого самостійного прогресивного розвитку. Величезного значення в розвитку культури надають виходові того чи іншого суспільства на рівень цивілізації, під яким звичайно розуміють рівень держави. Заснування цивілізацій традиційно відносять до епохи бронзи. Важливим проявом культури й формою суспільної свідомості є релігія. Можна стверджувати, що взаємини між релігією та наукою відбивають істотні риси культури певного суспільства, місця цього суспільства в культурогенезі. В давнину був досить довгий час, коли наука та релігія не протиставлялися одна одній, бо виступали двома сторонами такого явища, яке іноді називають «давнім природознавством» (але яке науковим насправді не було) . Розмежування науки й релігії, точніше, зародження науки й паралельно з нею - зародження релігії розпочалося, мабуть, тоді, коли виникли уявлення про земне й потойбічне життя, що відповідало наявності уявлень про дві частини всесвіту - земну й позаземну.