45. Форми і методи організації технічного обслуговування машин

Методи організації робіт із ТО.

Операції з технічного обслуговування і діагностування машин можна організувати за двома схемами: а) суміщеній; б) спеціалізованій (роздільній).

У літературі можна зустріти інші назви цих схем: а) тупиковий метод обслуговування; б) потоковий метод обслуговування.

При суміщеній схемі (тупиковому методі) усі роботи з догляду за машиною виконуються на одному робочому пості. Робочий пост - це виробнича площа, на якій працює бригада в складі 3-5 осіб.

Тупиковий метод виправдовує себе: - при невеликій виробничій програмі; - для поточного ремонту в дрібних ремонтних підприємствах; - при великій різноманітності парку машин; - якщо робочі пости спеціалізуються на визначених роботах. Потоковий метод передбачає виконання робіт на кількох послідовно розташованих спеціалізованих постах, що утворюють лінію. Основним показником, що характеризує роботу потокової лінії, є такт Т - час перебування машини на кожному пості. Для потокового методу обслуговування характерно: - розміщення постів суворо у технологічній послідовності; - постійне закріплення технологічних операцій за робочими місцями; - безупинне й одночасне здійснення всього технологічного процесу.

Форми організації виробництва з технічного обслуговування

У практиці організації технічного обслуговування знаходять застосування такі форми організації ТО:

типова(виробництва ТО-1 і ТО-2 проводять в повному обсязі у встановлений термін, тобто через 3-4 ТО1, машина проходить ТО2.), агрегатно-дільнична(технологічний процес відбувається аналогічно, тільки для ТО вузлів створюються спеціалізовані ділянки де досягається більш висока продуктивність праці робітників внаслідок їх спеціалізації і часткової механізації робіт),

комплексна(виробництва виконують весь обсяг ТО1 і половину обсягу ТО2. Тут два види обслуговування замінюють на один комплексний. Комплексне обслуговування проводиться з більшою періодичністю, ніж ТО1, але меншою ніж ТО2.),

операційно-постова (обслуговування здійснюється на тупикових постах. Перше ТО проводять як звичайно, а весь обсяг ТО2 розбивають на частини (не більше шести), що виконують послідовно в різні дні одного тижня на спеціалізованих постах)

агрегатно-зональна (ТО2 виконується також частинами в кілька прийомів, але вони проводяться не самостійно (протягом кількох днів одного тижня), а збігаються з днями проведення ТО1. Робітники спеціалізуються на обслуговуванні і ремонті визначених агрегатів (аналогічно агрегатно-вузловій формі): ТО1 - на потоці, ТО2 - на тупикових постах.)

46. Організація роботи енергетичного господарства на підприємстві, його функції

Електрична енергія використовується в основному для приве­дення в рух машин та механізмів, для освітлення виробничих при­міщень та їх вентиляції. Частина електроенергії використовується на технологічні потреби.

Завдання енергетичного господарства підприємства: —        забезпечення безперебійного постачання виробництва всіма видами енергії; —       найбільш повне використання потужності енергоприладів і їхнє втримування в справному стані; —  зниження витрат на споживані види енергій.

Енергетичне господарство виконує ряд важливих для виробни­чої діяльності функцій:

виробництво деяких видів енергії та її перетво­рення;

передавання та розподіл енергії мережами підприємства й до­ведення її до споживача;

організація зв’язку; нагляд за всіма енерго­установками, їх обслуговування та ремонт;

організація зберігання па­лива. 

На великих підприємствах енергетичне господарство очолює управління головного енергетика (УГЕ), на середніх підприємствах — відділ головного енергетика (ВГЕ), на малих підприємствах — енергомеханічний відділ на чолі з головним механіком. Головний енергетик є заступником головного механіка.

До складу енергетичного господарства середнього підприємства належать: відділ головного енергетика, електросиловий цех (або ділянка), тепло- або паросиловий цех, електроремонтний і слабострумовий цехи. Відділ головного енергетика очолює головний енергетик заводу, що підпорядковується головному інженерові. У складі ВГЕ створюються такі функціональні підрозділи: бюро ППР, технічне бюро, планово-виробничі бюро і бюро енерговикористання.

Бюро ППР планує, контролює й обліковує виконання всіх видів ремонтних робіт енергетичного устаткування, інспектує правильність експлуатації; веде паспортизацію й облік усіх видів його енергетичного устаткування; установлює номенклатуру, строки служби, норми видачі й ліміти на запасні частини й куповані матеріали; планує виготовлення або закупівлю матеріальних цінностей для ремонту.

Технічне бюро здійснює всю технічну підготовку виробництва системи ППР. Планово-виробниче бюро здійснює планування потреб підприємства в різних видах енергії й енергоресурсів, яке полягає у складанні енергетичних балансів, що поділяються на планові й звітні.