- •1. Суть та значення операційного менеджменту, його функції
- •2. Операційні менеджери та їх обов'язки
- •3.Виробнича (операційна) стратегія
- •4. Поняття про операційну систему (ос) . Складові.
- •5. Типи операційних систем (ос):
- •6. Операційний цикл підприємства та напрями його скорочення.
- •7. Поняття та класифікація виробничих процесів
- •8. Поняття виробничого процесу, принципи його організації
- •9. Методи організації вир-ва
- •10. Сутність конвеєрних потоків, передумови їх організації.
- •11. Класифікація потоків
- •12. Призначення системи оперативного менеджменту. Оперативно-виробниче планування (овп). Система нормативів овп.
- •13. Регулювання ходу виробництва (диспетчеризація)
- •14. Сутність і зміст роботи по системі «точно своєчасно»
- •16. Проектування продукції та процесу виробництва
- •17. Сфера послуг, особливості проектування послуг
- •18. Поняття та основі розділи виробичої програми.
- •19. Планування виробничої потужності
- •20. Розробка асортиментної та інноваційної політики підприємства
- •21. Процес оновлення продукції на підприємстві
- •22. Характеристика і організація трудових процесів
- •23. Елементи трудового процесу.
- •24. Види трудових процесів.
- •25. Сутність і завдання організації праці
- •26. Основні напрями підвищення рівня організації праці та її ефективності на підприємстві:
- •27. Розподіл та кооперація праці
- •28. Робоче місце та його роль у трудовому процесі.
- •29. Класифікація робочих місць.
- •30. Організація робочого місця.
- •33. Трудові норми і нормативи
- •35. Нормований і ненормований роб. Час
- •36. Аналітичний метод розрахунку обгрунтованих норм
- •37. Хронометраж як метод нормування праці.
- •38. Фотографія робочого часу як метод нормування праці
- •39. Загальна характеристика інфраструктури підприємства.
- •40. Принципи організації ефективного техн. Обслуг-ня основного вир-ва.
- •41. Організація роботи ремонтного господарства на підприємстві, його завдання
- •42. Характеристика системи планово-попереджувальних ремонтів
- •43. Характеристика систем організації підготовчих ремонтних робіт.
- •44. Форми організації ремонтно-профілактичних робіт і технічного обслуговування устаткування
- •45. Форми і методи організації технічного обслуговування машин
- •46. Організація роботи енергетичного господарства на підприємстві, його функції
- •47. Зміст та завдання транспортного господарства
- •48. Вантажопотік та вантажообіг підприємства, характеристика систем організації транспортних маршрутів
- •49. Класифікація транспортних засобів.
- •50.Завдання складського господарства
- •51. Класифікація складів
- •52. Вили виробничих запасів.
- •53. Витрати, пов’язані зі створенням і збереженням виробничих запасів.
- •54. Системи управління запасами
- •55. Поняття якості продукції.
- •56. Система показників якості продукції, методи їх визначення
- •57. Методи контролю якості
- •58. Ціна якості, її компоненти.
- •59. Управління якістю продукції
- •60. Поняття конкурентоздатності продукції. Взаємозв’язок якості конкурентоздатності.
37. Хронометраж як метод нормування праці.
До основних методів вивчення з використанням спеціальних приладів (секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів) фактичних затрат робочого часу протягом зміни або за коротший період належать: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.
Під хронометражем у нормуванні праці розуміють вивчення будь-якої операції шляхом спостереження та вимірювання робочого часу, що йде на виконання окремих її елементів.
Мета хронометражу — виявлення чинників, що впливають на тривалість кожного елемента операції, циклічно повторюючись.
Реалізація мети хронометражу передбачає виконання таких основних завдань:
визначення кількості часу, необхідного для виконання різними методами тієї або іншої роботи з метою порівняння результатів;
визначення потрібної кількості робітників для виконання тієї або іншої операції;
здійснення реалістичних розрахунків, графіків роботи і робочого навантаження;
формування справедливої системи стимулювання; розрахунки трудовитрат і фонду заробітної плати;
забезпечення необхідних даних для прогнозування показників діяльності.
Перед початком виміру затрат часу дані про окремі елементи трудової операції заносяться в спеціальний хронометражний лист спостережень (хронокарту). Залежно від тривалості і характеру елементів операції визначають кількість вимірів щодо кожного елемента. Проводячи хронометраж, спостерігач записує тривалість окремих елементів операцій, а також усі перерви в хронокарту. Під час виконання кожного елемента операції звичайно робиться 10—20 вимірів, а у випадку короткочасних операцій — 30—60. Опрацьовуючи й аналізуючи хронометражні спостереження, спочатку виключають помилкові виміри, а потім розраховують середню тривалість виконання кожного елемента.
Сума середніх затрат за всіма елементами операції покаже середній час на виконання операції в цілому.
Робота вимірюється не тільки за допомогою хронометражу, а й на основі затвердженої системи нормативів часу на трудові рухи.
Розрізняють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), відбірковий і цикловий. За безперервного способу всі елементи певної операції досліджують у послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб — для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3—5 с).
38. Фотографія робочого часу як метод нормування праці
Фотографування робочого часу – це процес вивчення та вимірювання всіх без виключення затрат робочого часу впродовж робочої зміни чи її частини. Залежно від об'єкта спостереження розрізняють такі види фотографування:
- фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, бригадна, самофотографія).
- фотографія часу роботи і перерв у роботі устаткування;
- фотографія виробничого процесу.
Метою проведення фотографування затрат робочого часу є:
- дослідження змісту, черговості і тривалості всіх наявних витрат робочого часу;
- складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат та недоцільних витрат і їх причин;
- визначення ступеня завантаженості робітника, устаткування;
- отримання замірів для нормування підготовчо-завершальних операцій, часу на обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;
- виявлення прогресивних прийомів та методів праці для більш ґрунтовного їх вивчення та впровадження. За результатами ФРЧ складають баланс робочого часу (фактичний та раціональний), зіставлення їх даних дозволяє визначити резерви робочого часу та розрахувати можливе зростання продуктивності праці за рахунок кращого використання робочого часу. З метою визначення фактичного рівня використання робочого часу за результатами ФРЧ розраховують наступні показники: Коефіцієнт використання робочого часу:
Коефіцієнт втрат робочого часу, пов’язаний з недоліками в техніці і технології та втрат внаслідок порушень трудової дисципліни :
Виходячи з цього, визначають резерви зростання продуктивності праці за рахунок усунення втрат та непродуктивних затрат робочого часу:
де Топн та Топф – нормативний та фактичний оперативний час. З метою реалізації виявлених резервів розробляються організаційно-технічні заходи щодо покращення використання робочого часу та їх економічна ефективність.