3.Виробнича (операційна) стратегія

Виробнича стратегія - це така функціональна стратегія, яка забезпечує досягнення певних рівнів розвитку виробництва (по обсягах, номенклатурі, яко­сті, ефективності, технології) відповідно до вимог корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій, особливо маркетингової.

Основні завдання виробничої стратегії можна звести до наступних:

- планування виробництва відповідно до корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприєм­ства;

- створення системи контролю за реалізацією виробни­чих планів і завдань по стратегічних строках;

- раціональне використання виробничих фондів, зростан­ня фондовіддачі;

- раціональне використання особистого фактору вироб­ництва і зростання продуктивності праці; - систематичне оновлення техніки і обладнання;

- оновлення технологій, постійне освоєння ресурсозбері­гаючих технологій;

- вдосконалення організації виробництва; - вдосконалення організації праці її і її оплати; - покращення умов праці; - економія ресурсів, зниження собівартості продукції; - інтенсифікація виробництва; - розвиток мотиваційних механізмів і інші завдання.

Залежно від стану середовища, конкурентної і маркетинго­вої стратегій, можливі наступні альтернативні виробничі стратегії:

Повне задоволення попиту - стратегія, що передбачає виробляти стільки, скільки потребує ринок. А оскільки ринок коливається, то і виробництво при такій стратегії піддається суттєвому коливанню, що тягне за собою відомі труднощі: затрати високі, значні запаси готової продукції на складах т.д.

Орієнтація на середній попит. При такій стратегії в періоди скорочення попиту запаси на складах суттєво зроста­ють, зате в періоди зростання попиту він відразу задовольня­ється за рахунок цих запасів. Орієнтація на мінімальний попит - запаси нереалізо­ваної продукції відсутні, зате можливе недовантаження поту­жностей, коливання виробництва і таке інше.

Орієнтація на повне використання виробничого по­тенціалу з врахуванням його постійного вдосконалення (мо­дернізації, технічного переоснащення, реконструкції, т.д.).

Поряд з високою віддачею ресурсів, можливі значні запаси на складах в періоди спаду попиту. Створення нового або частково нового виробництва - на вимогу корпоративної чи конкурентної стратегії.

Орієнтація на суттєві зміни технології - якщо існу­юча явно застаріла, а конкурентні стратегії вимагають її онов­лення.

Суттєві зміни в організації виробництва - знову ж таки на вимогу корпоративної чи конкурентних стратегій(зміна спеціалізації, конверсія, диверсифікація, оптимізація розміщення виробництва по підрозділах і в географічному плані тощо), що тягнуть за собою радикальні зміни в номен­клатурі, обсягах виробництва і т.д.

4. Поняття про операційну систему (ос) . Складові.

Ефективність організації залежить від правильного вибору операц.стратегії. Залежно від стратегії організації будується ОС. ОС - одна зі складових будь-якої організації, у рамках якої реалізується операц. функція, тобто здійснюється процес вир-ва продукції або надання послуг зовнішнім споживачам. ОС належать до категорії складних і мають такі характерні особливості: 1. Складаються з великої кількості підсистем і елементів, кожна з яких – єдина система, що складається з технічних засобів, програмно-обчислювального та інформаційного забезпечення, персоналу, який обслуговує систему під час її функціонування. 2. ОС мають складну мережу передачі інфо: проста кільцева, радіально-кільцева, проста ґратчаста, складна ґратчаста, місткова, з перехресними зв'язками. 3. ОС вирішують комплекс функціональних завдань, зокрема: - управління підготовкою виробництва;- техніко-економічне забезпечення;- оперативне управління виробництвом;- управління кадрами;- управління фінансами;- управління інноваціями тощо.

4. Схема підпорядкованості ланок операційних систем- ієрархічна. 5. Мета: створ."продукції" з одночасним представленням послуг на ринку споживачів.

6. Існування "зони обслуговування", чи сегмента ринку, для кожної ОС.

Структура ОС розглядається як сукупність взаємопов'язаних підсистем:

1.Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану з перетворенням вхідних величин на вихідні результати. Всі перетворення ресурсів у переробній підсистемі здійснюються точно відповідно до прийнятої технології, під якою у розуміють поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації або людях. 2.Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом продукції, але виконує необхідні функції забезпечення безперебійної ритмічної роботи переробної системи. До підсистеми забезпечення належать допоміжні та обслуговуючі господарства. Сама підсистема забезпечення складається з трьох функціональних підсистем нижчого порядку: - технічної підготовки виробництва - науково-експериментальних досліджень, конструкторських розробок і організаційно-технологічного проектування та освоєння нових виробів. - технічного обслуговування виробництва - виготовлення інструменту та оснащення, виконання планово-попереджувальних робіт та модернізації обладнання, виконання транспортних і складських операцій; - ресурсного забезпечення.

Підсистема планування і контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи. Ця підсистема повинна опрацювати всю інформацію і видати рішення, як має працювати переробна підсистема. Підсистема планування та контролю планує діяльність організації на наступний період, здійснює контроль за виконанням рішень, визначає стратегічні напрями розвитку організації.