- •О. М. Пазяк о. А. Сербенська м. І. Фурдуй л. Ю. Шевченко
- •2000 Ббк 81‘2укр’923
- •Василь Симоненко
- •Розмова з лісом
- •Тексти зі Святого Письма порівняйте з поданими вище.
- •У поезії м. Вороного використані мовні засоби, пов’язані з антонімією.
- •8Еїчтеічтіа
- •Націоналізм і шовінізм
- •Не забувайте
- •Розплата
- •Таємниця украденого імені
- •Козацький літописець
- •Засоби масової інформації і культура
- •Діалогічна людина
- •Автобіографія
- •56 Лексикографія
- •Лексикографія
- •Лек сикографія
- •60 Фонетика
- •61 Голосні звуки
- •1Див.: Сучасна українська мова / За ред о д Пономарева. К , 1997.
- •62 Фонетика
- •63 Приголосні звуки
- •1Див : Сучасна українська мова / За ред. О. Д Пономарева. С. 20—21.
- •64 Фонетика
- •Губні приголосні
- •65 Приголосні звуки
- •66 Фонетика
- •Передньоязикові приголосні
- •67 Приголосні звуки
- •68 Фонетика
- •69 Приголосні звуки
- •70 Фонетика
- •71 Приголосні звуки
- •72 Фонетика
- •73 Приголосні звуки
- •74 Фонетика
- •Середньоязиковий приголосний [й]
- •75 Приголосні звуки
- •Задньоязикові приголосні і глотковий
- •76 Фонетика
- •1. Зимній ранок
- •78 Фонетика
- •Асиміляція приголосних за палаталізацією
- •80 Фонетика
- •Асиміляція приголосних за місцем і способом творення
- •82 Фонетика
- •Прогресивна асиміляція приголосних
- •84 Фонетика
- •86 Фонетика
- •Чергування голосних
- •Найдавніші чергування голосних
- •И — у — о з 0: засихати — сохну — сушити — схпути;
- •Чергування [о] та [е] з нулем звука
- •88 Фонетика
- •90 Фонетика
- •Чергування [и] з [о]
- •Позиційні чергування голосних [у], [і] з приголосними [в], [й]
- •92 Фонетика
- •Чергування приголосних
- •94 Фонетика
- •96 Фонетика
- •Чергування груп приголосних при словотворенні
- •98 Фонетика
- •99 Склад слова
- •Склад слова
- •100 Фонетика
- •Наголос
- •102 Фонетика
- •104 Фонетика
- •105 Інтонація
- •Інтонація
- •106 Фонетика
- •107 Інтонація
- •108 Фонетика
- •109 Інтонація
- •110 Фонетика
- •111 Інтонація
- •112 Фонетика
- •114 Орфоепія
- •116 Орфоепія
- •118 Орфоепія
- •Зразок повного фонетичного аналізу
- •122 Орфоепія
- •124 Графіка та орфографія
- •Принципи українського правопису
- •126 Графіка та орфографія
- •Принципи українського правопису
- •І тепер, куди б не йшов я, що б не думав,
- •128 Графіка та орфографія
- •І пахне чебрецем, і листя де-не-де,
- •І пахне чебрецем і листя де-не-де,
- •Крайнебо
- •Правопис ненаголошених голосних у коренях слів
- •130 Графіка та орфографія
- •132 Графіка та орфографія
- •134 Графіка та орфографія
- •136 Графіка та орфографія
- •138 Графіка та орфографія
- •Голосні у російських та інших слов ’япських прізвищах
- •140 Графіка та орфографія
- •Голосні у російських та інших слов ’янських прізвищах
- •142 Графіка та орфографія
- •143 Приголосні
- •Правопис подвоєних приголосних
- •144 Графіка та орфографія
- •145 Приголосні
- •146 Графіка та орфографія
- •147 Приголосні
- •148 Графіка та орфографія
- •149 Приголосні
- •Спрощення в групах приголосних
- •150 Графіка та орфографія
- •151 Приголосні
- •152 Графіка та орфографія
- •153 Приголосні
- •154 Графіка та орфографія
- •155 Приголосні
- •156 Графіка та орфографія
- •157 Приголосні
- •158 Графіка та орфографія
- •159 Вживання апострофа
- •160 Графіка та орфографія
- •161 Вживання м якого знака
- •162 Графіка та орфографія
- •163 Вживання м 'якого знака
- •164 Графіка та орфографія
- •165 Вживання м 'якого знака
- •166 Графіка та орфографія
- •168 Графіка та орфографія
- •169 Правопис префіксів
- •170 Графіка та орфографія
- •171 Правопис префіксів
- •172 Графіка та орфографія
- •174 Графіка та орфографія
- •176 Графіка та орфографія
- •178 Графіка та орфографія
- •180 Графіка та орфографія
- •182 Графіка та орфографія
- •185 Словотвір
- •186 Словотвір
- •187 Словотвір
- •188 Словотвір
- •189 Словотвір
- •190 Словотвір
- •191 Способи словотворення
- •192 Словотвір
- •193 Способи словотворення
- •194 Словотвір
- •195 Способи словотворення
- •196 Словотвір
- •197 Способи словотворення
- •198 Словотвір
- •199 Способи словотворення
- •200 Словотвір
- •201 Способи словотворення
- •202 Словотвір
- •204 Частини і частки мови
- •205 Правопис іменників
- •206 Частини і частки мови
- •207 Правопис іменників
- •208 Частини і частки мови
- •209 Правопис іменників
- •210 Частини і частки мови
- •211 Правопис іменників
- •212 Частини і частки мови
- •213 Правопис іменників
- •214 Частини і частки мови
- •215 Правопис прикметників
- •216 Частини і частки мови
- •217 Правопис прикметників
- •218 Частини і частки мови
- •1Див тему «Правопис подвоєних приголосних» с 143
- •219 Правопис прикметників
- •220 Частини і частки мови
- •221 Правопис складних слів
- •222 Частини і частки мови
- •223 Правопис складних слів
- •224 Частини і частки мови
- •225 Правопис складних слів
- •226 Частини і частки мови
- •227 Правопис складних слів
- •228 Частини і частки мови
- •229 Правопис складних слів
- •230 Частини і частки мови
- •232 Частини і частки мови
- •1Див. Загальні правила правопису складних слів. С. 220
- •234 Частини і частки мови
- •235 Правопис дієслів
- •236 Частини і частки мови
- •237 Правопис дієслів
- •238 Частини і частки мови
- •239 Правопис дієслів
- •240 Частини і частки мови
- •241 Правопис прислівників
- •242 Частини і частки мови
- •24.1 Правопис прислівників
- •244 Частини і частки мови
- •245 Правопис прийменників
- •246 Частини і частки мови
- •247 Правопис прийменників
- •248 Частини і частки мови
- •249 Правопис сполучників
- •250 Частини і частки мови
- •Сполучники
- •251 Правопис сполучників
- •252 Частини і частки мови
- •253 Правопис сполучників
- •254 Частини і частки мови
- •255 Правопис сполучників
- •256 Частини і частки мови
- •257 Правопис часток
- •9 О-зз
- •258 Частини і частки мови
- •Світай мені, прошу Тебе, молю
- •259 Правопис частки не
- •260 Частини і частки мови
- •261 Правопис частки не
- •262 Частини і частки мови
- •263 Вправи на повторення
- •264 Частини і частки мови
- •265 Вправи на повторення
- •266 Частини і частки мови
- •267 Вправи на повторення
- •268 Частини і частки мови
- •269 Вправи на повторення
- •270 Частини і частки мови
- •271 Вправи на повторення
- •273 Основи пунктуації
- •274 Основи пунктуації
- •275 Основи пунктуації
- •276 Основи пунктуації
- •277 Основи пунктуації
- •280 Основи пунктуації
- •Розділові знаки початку та кінця речення
- •282 Основи пунктуації
- •Тире між підметом і присудком
- •284 Основи пунктуації
- •286 Основи пунктуації
- •288 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при однорідних членах речення
- •290 Основи пунктуації
- •292 Основи пунктуації
- •294 Основи пунктуації
- •296 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •296 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •298 Основи пунктуації
- •Відокремлені узгоджені означення
- •Відокремлені неузгоджені означення
- •300 Основи пунктуації
- •Відокремлені прикладки
- •302 Основи пунктуації
- •304 Основи пунктуації
- •306 Основи пунктуації
- •Відокремлені обставини
- •308 Основи пунктуації
- •Відокремлені додатки
- •310 Основи пунктуації
- •Відокремлені уточнювальні слова
- •312 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях
- •314 Основи пунктуації
- •315 Пунктуація в простому реченні
- •316 Основи пунктуації
- •318 Основи пунктуації
- •319 Пунктуація в простому реченні
- •Іван Іванович
- •320 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при звертанні
- •Розділові знаки при вигуках, стверджувальних, заперечних та питальних словах
- •322 Основи пунктуації
- •324 Основи пунктуації
- •325 Пунктуація в складному реченні
- •Розділові знаки в складносурядних реченнях
- •326 Основи пунктуації
- •328 Основи пунктуації
- •Письменник і Генерал
- •330 Основи пунктуації
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •332 Основи пунктуації
- •334 Основи пунктуації
- •Пунктуація в порівняльних конструкціях
- •336 Основи пунктуації
- •338 Основи пунктуації
- •Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях
- •340 Основи пунктуації
- •342 Основи пунктуації
- •344 Основи пунктуації
- •346 Основи пунктуації
- •Пунктуація в складних синтаксичних конструкціях
- •348 Основи пунктуації
- •350 Основи пунктуації
- •352 Основи пунктуації
- •354 Основи пунктуації
- •356 Основи пунктуації
- •358 Основи пунктуації
- •360 Основи пунктуації
- •362 Основи пунктуації
- •364 Основи пунктуації
- •366 Основи пунктуації
- •368 Основи пунктуації
- •370 Основи пунктуації
- •372 Основи пунктуації
- •375 Список умовних скорочень
- •376 Список умовних скорочень
- •Українська мова
32
Лексикологія
Вправа
71
З
тексту випишіть а) слова, запозичені з
інших мов; б) слова, утворені на базі
запозичених. Поясніть, яким чином
освоюються запозичені слова.
Дніпро,
ця священна ріка українського народу,
так поетично оспівана Гоголем і Тарасом
Шевченком, ріка, з якою для нас пов’язана
епохальна подія вітчизняної історії
— хрещення Русі, — ця ріка в наші дні
почетвертована, пошматована, поділена
на так звані «штучні моря» і, втративши
динаміку течії, щоліта гниє на величезних
площах ядучими синьо-зеленими водоростями.
В аспекті екологішгому Україна сьогодні
якоюсь мірою може правити людству за
образ недалекого майбутнього, постає
моделлю самої планети, що швидко
виснажується, де Червоні книги уже не
вміщують усіх видів, колись незліченних,
флори і фауни, що нині гинуть, так
бездумно, з такою пожадливістю винищувані
людиною. Все — від зелених лісів Амазонії
й до північної тундри, від жайворонка
в українському небі і до океанських
китів, що, ніби на знак протесту, кінчають
життя самогубством, — усе живе охоплене
передчуттям екологічної катастрофи,
за яку відповідає все той же Йото
заріепз. Озброюючись досягненнями
науки, навчившись у масштабах небачених
знищувати все живе в своєму невтримному
споживацькому засліпленні — ось
так ми зійшли на вершину XX століття і
ось такими зустрічаємо нове тисячоліття
людської цивілізації.
Чорнобиль
став зловісним знаком щонайсильніших
саморуйнівних дій людини, найдраматичнішою
поразкою в її такому нерозумному
протиборстві з природою. Явившись
під знаком біблійної «звізди Полин»,
той чорний Чорнобиль став якщо й не
розплатою, то якнайсерйознішою
пересторогою нашому варварству,
легковажності, ненаситному споживацтву,
технократичній сваволі, що дозволяє
собі знущатися з природи, нашої одвічної
матері й заступниці.
Відомо,
що застережень не бракувало. Геніальний
Вер- надський, перший президент
Української академії, мандруючи
замолоду рідними краями, опинившись
десь на берегах Прип’яті, в дрімучих
пущах Полісся, нібито зізнавався
друзям, що відчував у цих місцях якийсь
незрозу
Розплата
33
Лексикологія
мілий,
майже містичний жах і жартома пояснював
свій стан: а чи не затаїлася десь тут
нечиста сила? Чи ж не дивно, що саме в
цих місцях, які чимось стривожили
вченого, насторожили його ішуїцію,
згодом якраз і спорудили блоки
Чорнобильської АЕС? Ну, хай то легенди...
Але ж набагато пізніше академік Капіца
вже цілком серйозно застерігав, аби
атомні станції не будувати в густо-
населених регіонах європейської частини
країни, що їх місце —у віддалених
пустельних районах (О.
Гот.).
Вправа
72
З
рецензії на книгу Євгена Наконечного
«Украдене ім’я» а) випишіть слова та
вислови на позначення політичних
понять; б) з’ясуйте, яку роль у цьому
тексті виконують варваризми; в) випишіть
десять слів, значення яких малозрозуміле
для вас. Використовуючи словники,
з’ясуйте їх значення.
У
час, коли такі російські журнали, ж «Наш
совре- менник», «Молодая гвардия» та
«Москва» зі шкіри вилазять, аби
довести, яка страшна загроза нависає
над світом в особі «жидів», а існування
суверенної України, на їхню думку,
загрожує безпосередньо російській
державності, поява книги Євгена
Наконечного «Украдене ім’я» особливо
є доречною. Адже журнал «Москва» навіть
розпочав видавати цілу серію «Пути
русского имперского созна- ния», в якій
виспівує ту ж стару пісеньку, що і за
царя- батюшки: нєт, нє било і нє может
бить! При чому не тільки української
мови, але й самого народу. Зокрема, всі
без винятку автори цієї серії не визнають
назви «Україна», вживаючи натомість
«Малоросія».
Знову
з’явилися статті, що доводять нашу
меншовартість: і Україна — це окраїна,
і Русь — це Росія, а мова українська —
вигадка німців та поляків. Понадто —
для доказу штучності української мови
наводять довжелезні списки слів, які
збігаються з польськими. Так ніби не
можна навести ще довші списки російських
слів, що збігаються з німецькими.
«Если
русское общество и государство будут
бездейст- вовать, признавая свершившимся
факт появлення на ма- лорусских землях
государства «Украйна», не стремясь
раз- венчивать всевозможньїе русофобские
мифьі, усиленно внедряемьіе в украинское
общество и в сознание малорос-
о-зз
Таємниця украденого імені
34
Лексикологія
сов,
проживающих на территории России, то
через очень нсбольшоіі срок наша Родина
столкнется, возможно, уже с иепреодолимьіми
проблемами в лине государства «Украйна».
вступившого В
НАТОИ
Ю1Х)ВОГО к
войне с Россией в любіііх коалипиях.
Пока не позлно, пало указать всем на
историческую правду «украинской»
проблеми, беспри- страстно огделив от
зтой правдм наслоения «украинской»
пропаганди».
А
далі йдуть тлумачення термінів «Україна»
та «українці» як абсолютно штучних
і гаких, що не мають права на ісігуванпя.
У
Львові на книжкових розкладках можна
побачити книгу «Монархи России», де,
окрім усіх київських та чернігівських
князів, знайшлося місце і для князів
та королів галицьких — Романа, Данила,
Лева. Гасло «еди- ной и неделимой» усе
ще надихає окремих патріотів, як надихає
воно Мілошевича, котрий не може змиритися
з тим, що хорвата й босняки відокремилися
від сербів, хоч і розмовляють однією з
ними мовою. Та скупий платить двічі, і
на черзі вже бачимо Чорногорію, а там
чого доброго й Воєводина надумається.
Тим
часом у праці Наконечного на величезній
кількості матеріалів показано, що
Європа називала Руссю лише Україну, а
Росію знала тільки як Московію. І це не
версії, чи припущення дослідника, а
свідчення сучасників, дані тогочасних
картографів.
«Навіть
після перейменування Петром І в 1721 році
«Московського царства» в «Російську
імперію», в Західній Європі трималися
старі традиційні терміни «Московія»,
«московити», — пише автор. — Ще 1869 р.
французький політик К. де Лямар писав:
«Історія не повинна забувати, що до
Петра І той народ, який ми нині називаємо
руге- нами, звався руським, або русинами,
і його земля звалася Руссю, а той народ,
який ми звемо руським, звався москвинами,
а їхня земля Московією. В кінці минулого
століття всі у Франції і в Європі добре
вміли відрізняти Русь від Московії».
Тим
часом Мала Русь — це зовсім не те, що
бачать у ній російські шовіністи й
дилетанти від історії, бо Мала вона не
тому, що — мала. Автор книги наводить
свідчення не тільки зарубіжних
істориків, а навіть і окремих російських,
які тлумачать термін «мала» як назву
метрополії, звідки нація розселилася
на нові терени, на велику
35
Лексикологія
землю.
Бо як є Велика Британія, то є й Мала
—Бретань на півночі Франції. Так само
історія знає Малу і Велику Грецію,
Вірменію, Польиіу. Та Й ми в Галичині
часто називаємо Східну Україну Великою.
У
книзі також йдеться про те, як було
знищено ще один слов’янський народ —
новгородців, які не бажали зливатися
в одне ціле з московитами. Московщина
вогнем і мечем викорінила їхню
самосвідомість. Автор поставив перед
собою дуже конкретне завдання —
розібратися з термінами і виправити
плутанину, яка виникає інколи від
незнання, дослідити історію появи
термінів «Україна», «Русь», «Московія»,
«москаль», «кацап» і, звичайно ж,
«хохол». Є багато версій щодо їхньої
етимології, і читачеві надається
можливість самому з’ясувати, хто з
дослідників має більшу рацію. Інколи
автор аж занадто відсторонюється і,
висвітлюючи чергову версію, не дає їй
оцінки. Тим часом для недосвідченого
читача це може сприйматися як прихильне
ставлення до такої версії.
Останній
розділ книги присвячений термінам
«жцд» і «єврей». Навівши чимало прикладів
історичних джерел на доказ того, що
обидва слова мають однакові давні
корені в українській мові, С. Наконечний
схиляється до думки поета з Канади Яра
Славутича: «Чи варто нам оте слово «жид»
так завзято боронити, як це роблять
деякі гарячі голови з піною на устах?
Адже не становить воно для нас ніякої
святості. Наприклад, мені однаково, як
євреї хочуть себе називати». «Не варто
по-фарисейському роздирати шати над
нібито російським словом «єврей», —
пише автор дослідження. — Етнонім цей
семітського походження і робити з
нього грізний засіб русифікації
несерйозно». І справді, слово «єврей»
зафіксовано в Києві уже в 988 р. в
богослужебних книгах, писаних болгарами,
а потім у XI ст. в Остромировому Євангелії.
Є.
Наконечний, ствердивши, що антисемітизм
ніколи не був для України офіційною
ідеологією, слушно ставить питання про
те, що час, нарешті, перестати ображати
народ Старого Заповіту во ім’я
благоденства України: «Невже, навішуючи
одне на одного образливі ярлики, ми
віримо в їх очищувальну силу?».
Закінчуючи
свої роздуми на цю дратівливу тему,
автор перефразовує Карнегі: «Створіть
народові добре ім’я, щоб він міг жити
відповідно до нього». Треба визнати,
що Є. Наконечний знайшов найдохідливіший
аргумент проти
36
Лексикологія
вживання
слова «жид»: не роби комусь того, чого
не хочеш, аби робили тобі. Адже, коли
нас вражає зверхнє «малорос» і ми не
бажаємо чути його, то скільки б не
доводили науковці, що в цьому нічого
образливого нема, а навпаки комплімент
— доказ того, що саме Україна була
землею обітованою східних слов’ян,
—легше нам не стане. Відповідно таке
саме право мають і євреї. Якщо українські
євреї не хочуть, аби українці називали
їх «жидами», то скільки б ми не доводили,
що решта слов’ян вживають слово «жид»,
все ж не маємо іншої ради як тільки
скоритися цьому бажанню. Хоча й поміж
євреїв трапляються оригінали, які
полюбляють себе називати «жидами».
Назву бодай українського поета і
перекладача, який живе у Мюнхені, Мойсея
Фішбейна.
Ну,
та це винятки, які лише підтверджують
правило (Ю.
Винничук).
•>
З тексту випишіть суспільно-поетичну лексику. Використовуючи словники, поясніть значення і походження виписаних слів. Поясніть значення і походження слів манускрипт, літопис.